РОЗДІЛ II
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ-АГРАРНИКІВ З УРАХУВАННЯМ
ДІАЛЕКТНОГО СЕРЕДОВИЩА
2.1. Теорія і практика навчання української мови в аграрних закладах вищої
освіти
Навчання української мови в аграрних закладах вищої освіти має небагату
практику, оскільки мовний курс у вищій школі було введено з набуттям чинності в
Україні Закону про мови [80]. Теорія ж навчання ділової української мови в
аграрних ВЗО базується на загальноприйнятих педагогічних принципах, методах і
прийомах. Практичне засвоєння мовного курсу зводиться в основному до повторення
й закріплення правописних норм та до укладання окремих видів ділових паперів.
Формуванню культури мовлення майбутніх спеціалістів з урахуванням діалектного
середовища у навчанні мови увага приділяється епізодично.
2.1.1. Методичне забезпечення навчання ділової української мови
У системі навчання студентів аграрного закладу вищої освіти української мови
провідна роль відводиться програмі як державному документу, в якому визначено
обсяг і зміст знань, умінь і навичок з предмета, що їх мають одержати студенти
за період навчання. Програма з ділової української мови орієнтує викладачів на
шляхи розв’язання важливих проблем, що стоять перед вищою школою в оволодінні
як писемним, так і усним діловим мовленням.
У багатьох закладах вищої освіти знаходить застосування програма курсу
української ділової мови для нефілологічних спеціальностей, автором-укладачем
якої є О.Блик [57]. Однак орієнтація на цю програму є недоцільною, оскільки
вона не охоплює важливих аспектів реалізації основних принципів дидактики:
практичної спрямованості знань, системності, наступності. Заняття з цього курсу
переобтяжені лекційним матеріалом, не забезпечують комунікативно-діяльнісного
підходу до начання мови, не закладають основи мовленнєвої підготовки студентів
для роботи з відповідного фаху. Ця програма не передбачає конкретних практичних
цілей курсу, орієнтованих на формування культури ділового мовлення, не визначає
тих напрямів, за якими повинна проводитися робота над удосконаленням культури
мовлення майбутніх фахівців шляхом подолання діалектних впливів.
Для вищих аграрних закладів освіти III – IY рівнів акредитації чинною є
програма “Українська мова та культура мовлення”, підготовлена А.Безпаленком
[205]. Її зміст поєднує елементи лексикології, граматики та правопису
української мови з елементами історії, а також основ логіки, текстології,
стилістики, редагування та інших близьких чи суміжних наук, тобто являє собою
програму з комплексного курсу, оволодіння яким є невід’ємним складником вищої
освіти.
Пропонована програма передбачає мету вивчення мови – набуття студентами умінь
та практичних навичок побудови досконалого тексту, переважно в межах наукового
та офіційно-ділового стилів, глибше оволодіння лексичним і фразеологічним
багатством української мови. Програма розрахована на бакалаврський і
магістерський ступені підготовки.
Зміст матеріалу, передбаченого для вивчення курсу, подано в трьох розділах:
Українська мова в житті суспільства - 10 год.
Мова писемних текстів – стилістика; науковий стиль (найтиповіші наукові
тексти); офіційно-діловий стиль (тексти документів) - 60 год.
Елементи ораторського мистецтва – етика усного спілкування (монолог, діалог);
особливості промови без попередньої підготовки; елементи художнього стилю - 30
год.
Розподіл годин для вивчення курсу передбачає надання переваги теоретичному
матеріалу над практичними вправами, лекції охоплюють вступні частини до кожного
розділу, теорія розглядається також в оглядових лекціях. Проте пропонована
програма дещо перенасичена мовознавчими та літературознавчими термінами
(речення-дефініції, змістогема, кореляція, ротація змістогем, імпліцитність,
парцеляція, каламбур, літота тощо). Її особливістю є посилена увага до
формування наукового бачення мови, і вона більш придатна для викладання мови у
філологічних ВЗО. А програма для аграрних закладів освіти повинна мати акцент
на прикладному характері української мови з метою реалізації освітніх завдань
підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності та, крім того, мати
за мету формування культури мовлення майбутніх спеціалістів з урахуванням
діалектного середовища проживання до вступу в університет, оскільки більшість
студентів – вихідці з сільської місцевості і повернуться працювати у цю ж
місцевість.
Над змістом і структурою мовного курсу для нефілологічних ВЗО міркують автори
наукових статей і програм. Так, свою концепцію навчання української мови
студентів-нефілологів пропонує Л.Паламар, включаючи до програми матеріали, які
забезпечують високий рівень грамотності, знання мови свого фаху, вироблення
міцних навичок ділового спілкування в усній та писемній формах [151:3–11]. На
прикладному характері курсу української мови на нефілологічних факультетах ВЗО
наголошує Л.Мацько, зауважуючи, що курс “Ділова українська мова”, який
викладається у більшості навчальних закладів обсягом 54 години, є недостатнім
для забезпечення мовної освіти і виховання культури мовлення студентів
[123:24–26]. В основу програми і викладання мовного курсу в технічних ВЗО
Я.Януш покладає функціональний принцип і комунікативний метод, що дає змогу
забезпечити ефективне засвоєння матеріалу й розвиток навичок усного мовлення
[228:18-23].
В.Михайлюк пропонує програму з модульним принципом навчання, який передбачає
комплексний підхід до формування культури усного і писемного ділового мовлення
студентів аграрного ВЗО. Кожен з модулів поділяється на міні-модулі, в яких
уміщено теоретико-практичний матеріал, контрольно-тренувальні, тестові завдання
[133:58-61]. Хоча принцип моду
- Київ+380960830922