РОЗДІЛ 2
БАЗОВІ СКЛАДНИКИ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ
ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА В УКРАЇНІ........................................
101
2.1.
Державні інститути у режимі втвердження
професійного вишколу претендентів до влади...................
101
2.2.
Політичні об’єднання (партії) як центри формування
організаторських функцій політичного діяча.....................
128
2.3.
Засоби масової інформації та їх вплив на
особистість політичного лідера...........................................
154
Висновки до другого
розділу.........................................................
182
ВИСНОВКИ….................................................................................................
184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ.......................................................
189
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Процеси модернізації і демократизації в сучасній
Україні актуалізують потребу формування політичного лідерства, здатного
забезпечити компетентність державного управління й реформаторський шлях
суспільного розвитку [106, ст. 75-91, ст. 102-112, ст. 113-120].
Політичне лідерство — одна з центральних проблем політології, безпосередньо
пов’язаних із характером і якістю політичної влади, конкретним способом її
структурування та легітимації [183, с. 128, 221; 201, с. 423]. Це також
активний системоутворюючий елемент державно-політичного життя, за
демократичного типу владарювання „універсальний і неминучий“ [26, с. 7], який
продукує його динаміку та мету. В Україні роль політичних лідерів особливо
значна, оскільки вони виступають потужним державостверджуючим (чи-то
гальмуючим) чинником перехідного часу, водночас і прикладом закономірностей
розвитку правлячого прошарку посттоталітарного типу в цілому, його реальної
спроможності виконувати політико-управлінську роль в умовах ринкових відносин й
реформаційних змін.
Демократичне лідеротворення, яке для більшості країн Європи є нормою, в нашій
державі лише утверджується та визначає подальшу перспективу організації влади.
Система формування політичного лідерства вбирає відповідно типові зразки
цивілізаційного досвіду продукування лідерів та еліт й нові українські
пріоритети кадрової політики. На механізм лідеротворення покладаються важливі
функції, як-то стабілізація політичної системи, активізація впливу
громадськості на прийняття політичних рішень, підтримка демократичних цінностей
та інститутів. Тож від ефективності його діяльності залежить не лише якість
влади, а і в цілому суспільний прогрес [195, с. 8; 170, с. 16].
Активізація управлінської функції влади, ініційована реформами в Україні,
збільшує потребу офіційного (формального) лідерства як суб’єкта прийняття
політичних рішень, яке утверджується в державі на засадах верховенства права й
подолання адміністративно-бюрократичних зв’язків, підпорядкування натомість
більш вільним, демократичним відносинам політичного ринку. Проблема його
становлення породжує запит на відповідну дослідницьку роботу, створення
концептуальної моделі формування політичного лідерства на державному рівні
(тобто великих соціальних груп), яке за радянських часів у політології не
досліджувалось чи обмежувалось вивченням малих груп [128, с. 116].
Концептуалізація проблеми політичного лідерства є важливою і для вироблення
міжнародної та внутрішньої стратегії сучасної України, зокрема підготовки
відповідних політичних програм і документів.
Комплексна та багатопланова по самій суті, проблема формування політичного
лідерства вможливлює різні аспекти опрацювання: обраний дисертантом
політологічний підхід вбачається найбільш продуктивним. Він дає ключ до
розуміння політичного процесу в цілому та методологізує реально діючий
лідеротворчий механізм як інтегральну (цілісну, єдину, системну)
самоорганізовану політичну структуру.
На часі підготовка комплексної фундаментальної праці, яка узагальнює та
систематизує принципові положення кадрового аспекту структури влади, у
концептуальному плані розкриває найважливіші складники лідеротворчої механіки в
державі та шляхом конкретних висновків і рекомендацій сприяє поточній
політичній діяльності. Проблему формування політичного лідерства в сучасній
Україні є всі підстави визначити як новий, провідний й перспективний напрям
теоретичного опрацювання політичних інститутів та процесів. Враховуючи
актуальніть, недостатню вивченість та практично-політичну значимість даної
проблеми, дисертант обрав її предметом наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема і зміст
дисертаційного дослідження входять складовою у комплексну наукову програму
Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми
державотворення України“ та науково-дослідну тему філософського факультету
01БФ041-1 „Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині
тисячоліть“. Дисертаційна робота також тісно пов’язана з перспективами
реалізації програми „Українська ідея і суспільно-політичні рухи у XX столітті“,
яка розробляється Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень НАН
України (державний реєстраційний номер 0100 u 004976).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття
сутності політичного лідерства та особливостей механізму його формування в
сучасній Україні.
Відповідно до мети та з урахуванням необхідності забезпечення виходу на новий
рівень теоретичного осмислення проблеми у дисертації ставляться й вирішуються
такі основні задачі:
- систематизувати теорет
- Київ+380960830922