РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ОБЛІКУ ГРОШОВИХ АКТИВІВ ТА ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
2.1. Облікова оцінка грошових активів і дебіторської заборгованості
Оцінка грошових активів та дебіторської заборгованості, виражених в іноземній
валюті. Питання оцінки активів, виражених в іноземній валюті, досліджувалось Ф.
Палатніковим (1927 р.), Н.А. Блатовим (1931 р.) [27].
Оцінка майна і зобов’язань коригується тільки в тому випадку, якщо змінюється
обсяг вимог і зобов’язань. Так, якщо зобов’язання за договором виражені в
іноземній валюті то, звичайно, в міру коливання курсу валюти вони повинні
коригуватись.
Котрулі В. для обліку грошових коштів передбачав дві колонки: в першій
наводилася оригінальна валюта, в другій – її переклад в місцеву. При цьому він
не наводив методи обчислення валютних (курсових) різниць, але підкреслював їх
теоретичне значення [39]. Л. Пачолі і його послідовники оригінальну валюту
обліковували тільки в пам’ятній книзі, а в журналі і в Головній наводили лише
результат її перерахунку в місцеву валюту [187, с. 73].
Головними особливостями, проблемами в обліку операцій в іноземній валюті з
моменту набуття чинності П(С)БО 21 є: 1) необхідність чіткого розмежування
заборгованості, на монетарні і немонетарні статті; 2) визначення операційної і
неопераційної курсової різниці; одночасне ведення податкових розрахунків. Щодо
першого, зазначимо, оскільки межа між монетарністю і немонетарністю досить
умовна, що можна показати на прикладі отриманого авансу. З одного боку, це
гроші на валютному рахунку, тобто монетарний актив. З другого – це зобов’язання
перед покупцем, яке повинно погаситись відвантаженням, тобто немонетарний
пасив. З третього, – якщо відвантаження з будь-яких причин не відбулось і аванс
не потрібно буде повертати, то пасив теж стане монетарним.
Щодо другого, то згідно з П(С)БО 21 курсова різниця поділяється на операційну
та неопераційну, проте жоден з діючих нормативних документів не містить їх
конкретного визначення. Пропонуємо здійснювати поділ відповідно до видів
діяльності.
Щодо третього, то в Додатку З.1 проведено порівняння основних моментів,
пов’язаних з відображенням курсових різниць в бухгалтерському обліку і при
податкових розрахунках. Аналізуючи наведену таблицю можна дійти висновку, що
при податкових розрахунках перераховується будь-яка (монетарна та немонетарна)
заборгованість в іноземній валюті, що прямо випливає з Закону про оподаткування
прибутку [99, пп. 7.3.3, 7.3.6], в той час як в бухгалтерському обліку
заборгованість, яка відображається в ході здійснення бартерних операцій (носить
“немонетарний” характер) перерахунку не підлягає ні на дату балансу, ні на дату
її погашення.
Розбіжності виникають також в датах перерахунку валюти і при визначенні
первісної вартості. В бухгалтерському обліку валюта, що надійшла (придбана на
міжбанківському валютному ринку (МБВР) або, що надійшла у вигляді виручки від
продажу), відображається за курсом НБУ на дату її надходження. При податкових
розрахунках валюта, що надійшла, має балансову вартість, яка залежить від
способу надходження (придбання валюти).
Отже, відмінності в бухгалтерському обліку і податковому обліку валютних статей
є досить суттєвими, і такий паралелізм призводить до зосередження бухгалтерами
на податкових розрахунках. Проте, на нашу думку, виходячи з наведених
досліджень, для уникнення цього слід в корні переглянути систему податкового
законодавства.
Оцінка довгострокової дебіторської заборгованості. Проблема оцінки
довгострокової дебіторської заборгованості виникає в момент складання балансу,
при чому вважається, що всі види довгострокової дебіторської заборгованості
повинні оцінюватись за майбутньою дисконтованою сумою грошей. В більшості
випадків величина дисконту незначна і при розрахунку річного чистого прибутку
підприємства до уваги не береться. Тому основна частина дебіторської
заборгованості враховується в сумі очікуваного погашення, а заборгованість по
безпроцентних отриманих позиках – за номінальною вартістю позики [207, с. 351].
Дисконтування інвестованого фірмою капіталу з використанням ринкової ставки або
внутрішньої норми рентабельності дозволяє отримати приблизну оцінку грошових
коштів підприємства. Оцінка довгострокової дебіторської заборгованості
проводиться не у всіх країнах (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Синтез відмінностей національних систем бухгалтерського обліку в частині оцінки
довгострокової дебіторської заборгованості [86]
Методи бухгалтерського обліку
Австра-лія
Канада
Франція
Німеччи-на
Японія
Нідерланди
Швеція
Швейца-рія
Велико-британія
США
Дисконтування / дооцінка довгострокової заборгованості
Так
Так
Ні
Ні
Так
Так
Ні
Ні
Ні
Так
Хоча концепція дисконтування грошових потоків має важливе значення в оцінці
інвесторами та власниками діяльності підприємств, її використання для оцінки
окремих активів підприємства викликає сумніви з наступних причин:
* очікувані грошові надходження в цілому підпорядковуються суб’єктивним
ймовірним розподілам, які в принципі не піддаються перевірці;
* навіть якщо ймовірні ставки дисконту і можна визначити, їх слід відкоригувати
з врахуванням фактору ризику, проте результати таких розрахунків важко пояснити
інвесторам;
* коли два чи більше факторів, наприклад, трудові чи матеріальні активи, беруть
участь в процесі виробництва товарів або надання послуг, а також в наступному
формуванні грошових надходжень, логічний розподіл останніх за факторами в
цілому є неможливим. Передбачалось приводити у відповідність активам, які могли
б бути використані, чисті граничні надходження, проте сума приватних граничних
надходжень може виявитись вищою за сукупні чисті надходження від реалізації
проду
- Київ+380960830922