РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ, УМОВИ І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об’єкти дослідження
Об’єктами наших досліджень були рослини роду Echinacea Moench. Вихідний
матеріал для проведення робіт отриманий нами з колекцій ботанічних садів (США,
ФРН тощо). Робота по накопиченню насіннєвого матеріалу різних популяцій
проводиться нами безперервно, починаючи з 1977 року. У 2001 р. колекція
нараховувала 6 видів (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Походження вихідного інтродукційного матеріалу
видів роду Echinacea Moench
Вид
Батьківщина
Вид вихідного матеріалу
Звідки отримано
Echinacea purpurea (L.) Moench
Північна Америка
Сім’янки
Березоточа, Польща, Німеччина, Франція
Echinacea pallida (Nutt.) Nutt.
Північна Америка
Сім’янки
Польща, Німеччина
Echinacea atrorubens Nutt.
Північна Америка
Сім’янки
США,
Айова
Echinacea simulata Mc Gregor
Північна Америка
Сім’янки
США,
Айова
Echinacea tennesseensis (Beadle) Small
Північна Америка
Сім’янки
США,
Айова
Echinacea angustifolia DC.
Північна Америка
Сім’янки
Франція, Польща, Німеччина
Вперше в Україні нами розпочато роботи з вивчення Echinacea angustifolia та E.
pallidа.
З набуттям досвіду багаторічних досліджень нами додатково проведено вивчення ще
трьох видів роду Echinacea: ехінацея мінлива (Echinacea simulata Mc Gregor),
ехінацея теннессійська (Echinacea tennesseensis (Beadle) Small) і темно-червона
(Echinacea atrorubens Nutt.).
Умови виконання роботи
Успіхи інтродукції трав’янистих рослин визначаються впливом багатьох факторів,
серед яких поряд із біологічними особливостями рослин важливу роль відіграють
грунтовокліматичні умови пункту інтродукції. На першому етапі (1977 – 1982 р.
р.) робота була зосереджена в межах ділянки “Лікарські рослини” Ботанічного
саду ім. акад. О.В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, який розташований в центрі м. Києва на площі 22,5 га. Географічні
координати 57о27’ північної широти і 30о30’ східної довготи, висота над рівнем
моря 167 метрів. Клімат помірно-континентальний. Середня річна температура
повітря 7,2оС. Середній мінімум температури повітря -3,6оС. Середній максимум
11,6оС, абсолютний мінімум -32,2оС, абсолютний максимум 39,4оС. Середня
тривалість безморозного періоду 182 дні. Середньорічна відносна вологість
повітря 78%. Ґрунти на експериментальній ділянці відносяться до
культурно-поливних, утворених на порушеному лесі. Це переважно молоді ґрунти
супіщаного механічного складу. Як видно з даних таблиці 2.2 реакція ґрунтового
розчину має такі показники: рН 7,1 в 1981 році; рН 8,2 в 1982 році. Грунти
ділянки мають високий вміст гумусу і поживних речовин з частковим надлишком
фосфору і недостачею калію. Порушене співвідношення калію та магнію, що
несприятливо впливає на ріст рослин, листки яких мають ознаки хлорозу.
Таблиця 2.2
Вміст елементів живлення у ґрунті (мг/л) під Echinacea purpurea
(Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна, ділянка “Лікарські рослини”)
Роки
Елемент чи фактор
pH
N-NH4
N-NO3
Ca
Mg
Ca:Mg
Fe
Mn
1981
7,1
100
16
874
80
2600
1125
1,42
5500
180
0,25
1982
8,2
90
20
327
50
2370
1750
1,35
4000
180
0,25
Незважаючи на певну грунтово-кліматичну неоднорідність згідно даних Л.І.
Сакало, В.М. Волощука, Н.Ф. Токар [149], клімат характеризується наступними
особливостями: зима у м. Києві та його околицях зазвичай починається у другій
декаді листопада. Термін початку настання зим має найбільше коливання (з року в
рік). Зима може бути теплою або сухою, тривалою або короткою. У Києві
найтеплішим (-3,20С) є грудень, а найбільш холодним буває січень (-5,80С).
Найбільш теплим січень був у 1989 році (0,50С), лютий – 1990 року (-2,7С0). До
найбільш холодної частини зими відносяться періоди із середньою добовою
температурою повітря -50С і нижче. У м. Києві така температура встановлюється
на початку грудня й утримується до третьої декади лютого. Середня тривалість
періоду з середньою добовою температурою повітря -50С і нижче складає 50 днів.
Зниження температури повітря до –100С і нижче для умов Києва вважається
небезпечним.
Якщо проаналізувати за роками, то у 1977, 1978, 1987 роках середня температура
лютого була нижча порівняно з січнем на 6-80С.
Найбільш теплий січень відзначено у 1989 році (0,50С), лютий у 1990 році
(-2,70С). За період 1977-1990 років найбільш теплими були: у 1977-1980 роках
січень (-4,10С), лютий (-3,60С) і грудень (-1,60С). Характерною особливістю
зимового сезону є часті відлиги. Під час відлиг максимальна добова температура
повітря в січні-лютому підвищується на 10-170С. Такі температури спостерігалися
в: січні 1988 року (0,80С), лютому 1990 року (17,30С) і 1989 році (16,20С).
Зими за температурним режимом бувають аномально теплі або холодні. Теплі зими
були у 1988-89, 1989-90 рр., холодні зими – 1977-78, 1984-85 роках.
Весна – це період з температурою повітря від 0 до 150С. З переходом середньої
добової температури через 00С в бік її підвищення закінчується холодний період
і розпочинається теплий. Перехід середньої добової температури повітря через
50С сприяє початку вегетації рослин, з переходом температури через 100С настає
активний ріст рослин. Це відбувається в середині квітня. Період з температурою
від 10 до 150С триває протягом місяця. Друга половина весни часто має
особливості літнього сезону. Інтенсивно підвищується температура повітря. Але
надходження арктичного повітря зумовлює різке тимчасове похолодання. Весна в м.
Києві характеризується значною кількістю світла. Тривалість сонячного сяйва
збільшується від 112 годин в березні до 257 годин у травні.
За температурним режимом весни бувають аномально теплі та аномально холодні.
Теплі весни