РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ, УМОВИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об’єкти досліджень
Дослідження біологічних особливостей видів роду Iris L. проводили у
Національному дендропарку “Софіївка" впродовж 2000–2005 років. Для цього була
створена колекція, яка на даний час налічує 30 видів та більше 50 сортів даного
роду.
Вивчення будь-якого роду високодекоративних і перспективних для озеленення
рослин зі значною кількістю видів являє більший інтерес, так як дослідження
значного числа видів певного роду збільшує шанси на успіх інтродукції.
Створення колекції півників розпочато автором у 1999 році. До цього часу у
дендропарку рід Iris був представлений чотирма видами. Вихідний матеріал
отримували у вигляді насіння та кореневищ, шляхом обміну з ботанічних садів,
парків, приватних колекцій, а також збиранням з природних місцезростань під час
експедицій. Склад колекції динамічний і залежить, звичайно, від погодних умов
місця інтродукції протягом року, від надходження нових екземплярів. Подальша
робота проводитиметься в напрямку збагачення колекції, збереження вже існуючих
рослин і створення насіннєвої бази для обміну з іншими ботанічними закладами.
У зібраній колекції присутні види з чотирьох підродів роду Iris. Детальні
дослідження проводили для 14 видів, що належать до цих підродів (Limniris та
Xyridion — по 5 видів, Iris — 3, Crossiris — 1).
Дослідження рослин у колекції, вивчення гербарного матеріалу в різних
ботанічних закладах, критичне використання літературних джерел дозволило
охарактеризувати досліджені види роду Iris [143, 157, 161, 169, 204, 225,
238].
Назви рослин наведені за С.К. Черепановим (1995) [239].
Морфологічна характеристика досліджених рослин
Subgen. Limniris. Sect. Limniris. Види характеризуються кореневищами вкритими
волокнистими рештками відмерлих листків й шнуроподібними, густо мичкуватими
коренями. Квітконоси багатоквіткові, іноді трохи стиснуті. Листки від вузько -
до широколінійних, м’які. Зовнішні частки оцвітини від овальних до
оберненояйцеподібних, відігнуті донизу, без “борідки”, нектар виливається біля
основи зовнішніх часток, але не виступає на поверхні зовнішньої стінки трубки.
Плід — циліндрична або тупо-тригранна коробочка, іноді з виступаючими, але не
попарно зближеними ребрами, при дозріванні відкривається трьома стулками,
насіння без принасінника. Екзина пилкових зерен дрібносітчаста, мембрана
гладенька [68]. У межах даного підроду досліджено п’ять видів.
Iris sibirica L. — Півники сибірські (рис. 2.1). Вид був описаний у 1753 р.
Перша згадка про використання в культурі датується 1597 р. [147].
Рис. 2.1. Iris sibirica L.
Короткокореневищна, літньозелена рослина, утворює щільну дернину. Кореневища
тонкі, 6–10 мм діаметром, дуже галузисті, зверху з бурими рештками листків.
Корені іноді сягають великої глибини. Листки лінійні, загострені, з добре
помітними жилками, розмірами 50–80 см X 10–15 мм. Листкові покривала буруваті,
перетинчасті. Квітконоси циліндричні, порожнисті 60–100 см висотою, вгорі
розгалужені. Квітки 5–7 см в діаметрі, синьо-фіолетові, рідше білі, зі слабким
ароматом, по 2–3 на квітконосі. Коробочки розмірами 3–3,5 см X 2–2,5 см,
видовжено-овальні, коротко загострені на верхівці, без носика. Насіння світло -
або темно-коричневого кольору, D-подібне, шкірка гладенька, тонка, блискуча,
легко відділяється. Цвіте в кінці травня – червні, насіння достигає в кінці
серпня – на початку вересня.
Iris clarkei Baker — Півники Кларка (перша згадка у 1908 р.) (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Iris clarkei Baker
Рослина має кореневище 8–10 мм у діаметрі. Листки широколінійні, потовщені
посередині, розмірами 40–45 см X 15–20 мм, з добре помітними жилками, з
нижнього боку сизуваті. Квітконоси добре розгалужені, висотою 60–65 см, не
порожнисті, 3–5-квіткові. Квітки 7–8 см у діаметрі, світло- або темно фіолетові
зі світлою плямою на зовнішніх частках оцвітини. Внутрішні частки
широколанцетні, розташовані трохи під кутом. Коробочки близько 3–4 см
завдовжки, циліндричні з гострою верхівкою і основою. Насіння руде, шкірка
зморшкувата. Цвіте в кінці травня – червні. Насіння достигає у вересні.
Iris pseudacorus L. — Півники болотні (рис. 2.3). Рослина утворює великі
куртини.
Рис. 2.3. Iris pseudacorus L.
Кореневища 1,5–2 см у діаметрі, косо-горизонтальні. На відміну від інших видів,
кореневища I. pseudacorus на зрізі червонувато-рожеві. Листки своїми нижніми
частинами занурені один в інший (пристосування до водного способу життя), а
також з воскоподібним нальотом, який перешкоджає воді закупорювати продихи.
Прикореневі листки темно-зелені, широколінійні, розмірами 60–90 см (іноді
120 см) X 10–15 мм, з опуклою середньою жилкою, верхні листки коротші за
стебла. Квітконоси висотою 60–80 см, щільні, злегка сплюснуті, з 3–4 бічними
гілками, що несуть по 2–3 квітки золотисто-жовтого кольору. Зовнішні частки
оцвітини з плямою посередині, внутрішні частки обернено-ланцетні,
недорозвинені, коротші за частки стовпчика. Коробочки розмірами 4–5 см X
1,5–2 см, видовжено-овальні, тупотригранні, на верхівці з коротким носиком.
Насіння напівкругле, стиснуте, темно-руде, матове або трохи блискуче; шкірка
гладенька, крихка. Цвіте в кінці травня – червні. Плодоносить в кінці вересня.
Iris ensata Thunb.(рис. 2.4) — Півники мечоподібні (перша згадка про
використання в культурі датується 1794 р.).
Рис. 2.4. Iris ensata Thunb.
Рослини даного виду утворюють щільну дернину. Кореневища розташовані
косо-горизонтально, вкриті бурими волосками. Листки мечоподібні, розмірами
50–70 см X 1–1,3 см, трохи довші за стебла, блідо-зелені з чітко вираженою
середньою жи
- Київ+380960830922