РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Геоморфологія та рельєф
Полтавська область займає проміжне положення між центральними та північно-східними областями. Вона розташована на лівобережжі басейну Дніпра, його середньої течії, в межах Придніпровської низовини. Лише невелика територія - на правому березі Дніпра - в межах Придніпровської височини (Крюківський р-н м. Кременчука та його околиці) [22; 34; 292].
Згідно з геоботанічним районуванням України [22; 226; 276], Полтавська область належить до Лівобережно-Придніпровської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської області, а південно-східні райони - до Придніпровсько-Чорноморської підпровінції Причорноморської степової провінції Європейсько-Азіатської степової області [34; 37]. У тектонічному відношенні Полтавщина знаходиться в межах двох структурних платформ: Дніпровсько-Донецької западини, яка виповнена потужною товщею осадочних відкладів, і невеликої ділянки Українського щита. Територія досліджуваного регіону складалася під впливом трансгресій древніх морів і накопичення потужних товщ морських відкладів, регресій древніх морів і активізації ерозійних процесів, наступу та танення льодовиків антропогенового періоду. На крайньому півдні круто опускаються до р. Дніпра (від 200 до 65 м) дуже розчленовані ярами та балками схили Придніпровської височини. Височина у тектонічному відношенні відповідає виступу докембрійського фундаменту платформи - УкЩ. Умовною межею височини є правий берег Дніпра. Докембрійський фундамент залягає на глибинах від 1000 до 5000 м і більше. На північ від Дніпра кристалічний фундамент спочатку поступово, а потім круто опускається під чохол осадових порід. Характерною ознакою для УкЩ була тенденція підняття [22; 34; 37; 223; 292].
Лівобережна частина області належить до Придніпровської низовини. Вона відповідає ДДЗ, утвореній у герцинський геотектонічний цикл, характерною особливістю якої є наявність технологічних порушень, що ускладнені соляно-купольними структурами. За геологічними даними, западина утворюється внаслідок коливання земної кори в період із пізнього девону до середини пермського періоду [22; 276; 292]. На півдні виділяють знижену частину Придніпровської низовини (молоді тераси та заплаву Дніпра) висотою 65...100 м. Північна, підвищена частина низовини (Полтавська рівнина) має висоти 200...120 м. Вона нахилена з півночі на південь.
Полтавська рівнина в тектонічному відношенні відповідає центральній частині ДДЗ або Доно-Дніпровському грабену з глибиною залягання кристалічного фундаменту до 12-15 км. Знижена частина Придніпровської низовини відповідає південно-західному борту ДДЗ [22; 276; 292].
Формування сучасного рельєфу Полтавщини відбувалося внаслідок діяльності льодовикових вод і ерозійно-акумулятивних процесів у долині Дніпра та його приток, а також зумовлені її тектонікою та геологічною будовою. Тому плато та тераси перетинають не тільки сучасні долини річок, а й чисельні древні прохідні долини та балки, які, в свою чергу, обумовлюють у різних частинах регіону почленований характер рельєфу. Загальну рівнинність території визначають тектонічні рухи слабкої інтенсивності та субгоризонтальний характер залягання порід осадового чохла. Сучасний ерозійно-акумулятивний рельєф області сформувався за неоген-антропогенового часу [34; 37; 83; 223].
Поверхня досліджуваного регіону являє собою слабохвилясту некруто нахилену до Дніпра рівнину, розчленовану долинами річок Сули, Псла, Ворскли, Орелі та їх приток [34; 83; 223]. У зв'язку з цим, відносно рівня моря нижче лежать території області вздовж Дніпра. На берегах Дніпродзержинського та Кременчуцького водосховищ знаходяться найменші абсолютні відмітки - відповідно 81 м і 63 м. Територія Полтавської області підвищується в напрямку з південного заходу на північний схід, у її центральній частині абсолютні відмітки досягають 120-160 м, а на північному сході - 170-190 м. Найвищі відмітки регіону знаходяться біля смт. Опішні - 202,6 м та південніше м. Кременчука - 204 м.
За характером рельєфу Полтавську область можна поділити на три частини: південно-західну, центральну, північно-східну [223]. Південно-західна, що тягнеться вздовж Дніпра, - найнижча, малорозчленована. Тут немає ярів і балок, характерних для інших частин області. Помітним уступом по лінії Кобеляки-Хорол-Пирятин відділяється від південно-західної центральна частина, більш розчленована річковими долинами, ярами та балками. Північно-східна частина - найбільш підвищена та найбільш розчленована, в зв'язку з цим має складний горбистий характер. У цілому рівнинна територія регіону досліджень, у зв'язку з її розчленованістю річковими долинами, системою ярів і балок, дислокаціями, має складний рельєф. Нерідко на рівній місцевості підносяться досить високо горби. Перепади відносних висот території посилюють блюдцеподібні пониження, а абсолютно рівні ділянки значних розмірів зустрічаються рідко й переважно в південно-західній частині Полтавської області.
За походженням рельєф Полтавщини переважно ерозійний, зокрема вироблений талими водами льодовиків антропогенового періоду, річками та тимчасовими водостоками. Основними та найбільш поширеними формами рельєфу є вододільні плато, річкові долини, балки, яри. З неерозійних форм рельєфу мають місце степові блюдця, льодовикові та соляно-купольні дислокації [22; 34; 37].
Найвищими ділянками території області є вододільні плато, переважно рівнинні, не заболочені, які широкими смугами тягнуться вздовж річкових долин, знижуючись до Дніпра. Кожне плато, в свою чергу, перетинається долинами річок меншого порядку, системою балок і ярів. Провідна роль у формуванні рельєфу досліджуваного регіону належить саме річковим долинам [22; 34; 223]. Вони мають високий та крутий правий берег і пологий лівий. Долини південної частини області менш заглиблені, мають низькі береги, течія річок повільна, тераси не вироблені; у північно-східній частині долини більш глибокі, терас