РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ, УМОВИ ТА МЕТОДИ ІНТРОДУКЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об’єкти досліджень
Об’єктами наших експериментальних досліджень були 4 європейські види роду Erica
L. (табл. 2.1) із колекції Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна. Досліджувані
рослини були вирощені з насіння зарубіжних ботанічних установ, починаючи з 1995
року. Достовірність видів визначали за зразками гербарію Ботанічного інституту
ім. В.Л. Комарова РАН.
Таблиця 2.1
Об’єкти досліджень роду Erica L.
Вид
(секція)
Ареал
Пункт
надходження видів
Характер отриманого матеріалу
Рік
введення в експеримент
Erica carnea L.
(Callicodon Benth.)
Середня і Південна Європа
Ботанічний сад, Саласпілс
(АН Латвія)
Насіння
1995
Erica cinerea L.
(Brachycallis Hansen)
Північна, Середня, Південна Європа
Ботанічний сад, Діжон (Франція)
Насіння
2001
Erica terminalis Salisb.
(Eremocallis Salisb. ex Benth. pr.p)
Південна Європа
Ботанічний сад, Уокінг (Англія)
Насіння
1996
Erica tetralix L.
(Eremocallis Salisb. ex Benth. pr.p)
Північна, Середня, Південна Європа
Ботанічний сад, Тюбінген (Німеччина)
Насіння
1997
Процес інтродукції включає три послідовні стадії: вибір інтродуцента,
інтродукційне випробовування і впровадження в культуру [54]. При виборі
об’єктів нами був використаний метод інтродукції філогенетичними комплексами
Ф.Н. Русанова [55]. Цей метод полягає в перенесенні для інтродукції в новому
районі (по можливості) всіх чи більшості видів данного роду, причому види
збирають з усіх зон і поясів, де вони зростають, незалежно від наявності чи
відсутності аналогії клімату. Вивчення реакції видів на нові, однакові для всіх
умови, дає можливість відбирати для подальшої роботи ті види, які позитивно
реагують на них. Реакція рослин на нові, незвичні для них умови, на думку
Ф.Н. Русанова, свідчать про історичний шлях, який рослини пройшли в своєму
розвитку. Якщо ця реакція позитивна, відповідно, рослини знаходяться в
сприятливих для них умовах, що обумовлено їх філогенією.
При виборі інтродуцентів ми керувалися також методами кліматичних аналогів
Г. Майра [56] і агрокліматичних аналогів Г.Т. Селянинова [57], основні
положення яких зводяться до того, що інтродукція деревних рослин повинна
базуватися на детальному порівняльному вивченні комплексу кліматичних умов на
батьківщині рослин і в умовах інтродукції. Проте, як свідчать дослідження
М.А. Кохна і А.М. Курдюка [54], встановлення наближених кліматичних аналогів не
являється абсолютним критерієм при виборі інтродуцентів. Як вказують автори,
досвід інтродукції свідчить, що можливості її збільшуються при застосуванні
різноманітних агротехнічних заходів (штучне зрошення, зимовий захист рослин і
т.д.). Це, наприклад, дозволяє в Лісостепу успішно інтродукувати види дерев і
чагарників із північних районів Середземномор’я. Підтвердженням тому, на думку
авторів, слугують приклади успішної інтродукції в Україні середземноморських
видів та видів інших областей. Крім того вони зазначають, що зоною широкої
інтродукції, яка характеризується найбільш сприятливими природними умовами для
інтродукції деревних рослин є Українське Полісся та Лісостеп.
Детальний аналіз екологічних особливостей європейських видів ерік свідчить про
їх широкий діапазон, тобто про їх великі адаптаційні можливості. Враховуючи ці
особливості, а також основні положення вищезгаданих методів, ми вважаємо цілком
обгрунтованим свій вибір об’єктів для інтродукції.
Ботанічна характеристика досліджуваних об’єктів приведена на основі
опрацьованих літературних джерел [5, 7, 8, 10,] та власних спостережень.
Erica carnea L. – Eріка рум’яна, або трав’яна. (=E. herbacea L. pl. autumnalis,
=E. saxatilis Salisb.). Сланкий вічнозелений кущ 15–20 (60) см заввишки з
діаметром крони до 40 см з крислатими гілками. При вирощуванні в умовах
культури у віці 5 років висота рослин досягає 15–20 см, діаметр – 45–50 см.
Кора старих гілок темно-сіра, молоді пагони буруваті, голі. Листки
вузько-лінійні, 4–8 мм завдовжки і 1–1,2 мм завширшки, загострені, голі,
блискучі, розміщені по чотири в кільцях, яскраво-зелені, черешок завдовжки
1 мм. Квітконіс тонкий, неопушений, завдовжки 4 мм, від червонуватого до
темно-червоного забарвлення. Криючий листок на середині квітконоса
лускоподібний, яйцеподібний, гострокінцевий, червонуватий. Два лускоподібних
приквітка розташовані біля основи квітконіжок. У пазусі стеблових листків, що
входять до квітконосної частини пагона, формується 2–4 квітконоси з квітками,
які утворюють однобокі китиці. Чашолистків чотири, вони ланцетоподібні,
гострокінцеві, перевищують половину довжини віночка. Віночок яйцеподібний,
5–6 мм завдовжки, на верхівці з чотирма короткими тупими лопатями. Забарвлення
віночка, як і чашолистків, від рожевого до м’ясочервоного або
світло-кармінового, дуже рідко білого. Пиляки яйцеподібно-овальні,
темно-червоні, повністю виступають із зіву віночка. Приймочка слабоголовчаста.
Зав’язь неопушена, циліндрична, з відокремленими залозками нектару біля основи.
Плід – коробочка. Eріка рум’яна декоративна як у період масового цвітіння, так
і увесь безсніжний період року, особливо під час активного росту пагонів (рис.
2.1-2.2). Це перспективна грунтопокривна рослина, придатна для альпійських
гірок, кам’янистих та вересових садів, рокаріїв. Зимостійка.
Рис. 2.1. Erica carnea L. в період цвітіння
(Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна)
Рис. 2.2. Erica carnea L. після цвітіння, у період активного росту пагонів
(Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна)
Erica cinerea L. – Еріка сиза, попелясто-сиза. (=E. viridi purpurea Gouan
non L., =E. mut