РОЗДІЛ 2
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І – ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ
2.1. Особливості опанування новими інформаційними технологіями
студентами-аграріями
У реформуванні системи вищої освіти започатковано зміни, спрямовані на
здійснення власної державної політики в освіті та забезпечення потреб ринкової
економіки у відповідних кадрах. “Фундаментальний шлях реформування вищої
освіти, - зазначає А.Лігоцький, - це розвиток інноваційних здібностей нації”
[31;49], формування готовності до творчої діяльності в умовах постійного
зростання обсягу професійно необхідної інформації.
У відповідності з Положенням про освітньо–кваліфікаційні рівні (ступеневу
освіту), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №65 від 20 січня
1998 року, система вищої освіти України наказом Міносвіти №86 від 4 березня
1998 року зобов’язана розробити нове покоління нормативної
освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ), засоби діагностики якості вищої
освіти та навчально–методичної (ОПП, навчальні плани, програми тощо)
документації, що регламентує підготовку фахівців з вищою освітою різних
освітньо–кваліфікаційних рівнів.
Розробка названих документів ґрунтується на результатах вивчення та
прогнозування структури соціальної та виробничої діяльності фахівців з вищою
освітою. Концепція формування змісту і технологія розробки нормативної та
навчально–методичної документації нового покоління базується на
суб’єктно-діяльнісному підході, тобто вид діяльності визначається станом
взаємодії фахівця з узагальненим об’єктом діяльності протягом всього циклу
існування або виконання окремих виробничих функцій. З урахуванням цього
визначені назви спеціальностей.
Основною метою ступеневої системи вищої освіти є розширення можливостей
задоволення освітніх потреб особи та суспільства, забезпечення гнучкості
освітньої та професійної підготовки фахівців, поліпшення їх соціального захисту
в умовах ринку праці.
З метою усунення ножиць між пропозицією та попитом на певні професійні кадри
вищої кваліфікації та врахування кадрових потреб не лише країни в цілому, а й
кожного регіону зокрема, запроваджено акредитацію вищих навчальних закладів за
чотирма рівнями, встановлення відповідності професійної підготовки нормативним
критеріям кожного освітньо-кваліфікаційного рівня з гуманітарних,
фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін, в тому числі із опанування
інформаційними технологіями.
У фахівців освітньо–кваліфікаційних рівнів “бакалавр”, “спеціаліст” або
“магістр” діяльність спрямована на узагальнений об’єкт (наприклад, технологія
галузі). У фахівців освітньо–кваліфікаційного рівня “молодший спеціаліст”
діяльність спрямована на виконання типових професійних завдань (виробничих
функцій) щодо предмета діяльності у певній галузі народного господарства. Такий
підхід при розробці документів забезпечує можливість реалізації ступеневої
освіти, при цьому кожний наступний освітньо–кваліфікаційний рівень є якісною
надбудовою попереднього і забезпечує більш високий рівень кваліфікації. Зміст
підготовки молодших спеціалістів має свої особливості, зокрема в опануванні
новими інформаційними технологіями. На наш погляд, ця ступінь вищої освіти
повинна стати фундаментом формування інформаційної культури майбутніх
бакалаврів, спеціалістів і магістрів, як основи їх інноваційності та творчого
потенціалу.
Основною дослідно–експериментальною базою дисертаційної роботи з вивчення
особливостей формування інформаційної культури молодшого спеціаліста було
вибрано Стрийський державний аграрний коледж. Його навчально-методичне,
матеріально-технічне та кадрове забезпечення дозволяло впровадити
концептуально-методичні новації по формуванню інформаційної культури майбутніх
фахівців різних спеціальностей (молодший спеціаліст і бакалавр).
Головним завданням коледжу є забезпечення професійної, загальнокультурної та
загальнонаукової підготовки спеціалістів на основі тісного зв’язку навчання з
виробництвом, практичної підготовки студентів на навчально–виробничій базі із
залученням їх безпосередньо до виробничого процесу. Поряд з основною професією
випускникам гарантується отримання робітничих професій тракториста–машиніста,
слюсаря, електромонтера, оператора ЕОМ.
Формулювання освітньо–кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста в стандарті
попередньо звучить так, що це фахівець, який на основі повної загальної
середньої освіти здобув загальнокультурну підготовку, спеціальні уміння та
знання, має певний досвід їх застосування, та для вирішення типових професійних
завдань, які передбачені для відповідних посад у певній галузі народного
господарства.
Задачі діяльності, які вирішує молодший спеціаліст, припускають вибір готових
рішень з набору стандартних, що мають алгоритмізований характер.
Відповідно до положень Держстандарту України встановлюються такі компоненти
державних стандартів вищої освіти:
державна компонента:перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється
підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними
освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодшого спеціаліста, бакалавра,
спеціаліста, магістра (Постанова Кабінету Міністрів від 24.05.97 р. №507);
галузева компонента: терміни та визначення, перелік спеціалізацій за
спеціальностями, ОКХ, ОПП, засоби діагностики рівня ОПП;
компонента вищого навчального закладу (варіативна частина ОКХ, ОПП, засобів
діагностики ОПП, навчальні програми, навчальні дисципліни).
Вимоги до змісту освіти молодшого спеціаліста, ба
- Київ+380960830922