Розділ 2
становлення і розвиток державно-правових інститутів Канади на етапі
французького колоніального панування (XVII ст. – 1760 р.)
2.1. Становлення системи колоніального управління Канади в період монополії
французьких торговельних компаній (ХVII ст. – 1663 р.)
Відкриття Американського континенту Христофором Колумбом у 1492 р. поклало
початок колоніальній експансії Нового Світу європейськими державами. Країни
Західної Європи неодночасно, у певній послідовності залежно від їхніх
внутрішньоеконономічних, соціальних і політичних особливостей включилися у
боротьбу за нові території: спочатку Іспанія і Португалія, а потім Англія,
Нідерланди і Франція.
Франція завойовує і досліджує нові землі в Північній Америці лише з середини
ХVI cт. Однак перші прибуття європейців до берегів Канади як з боку Англії
(подорожі Джона Кабота 1497, 1498 рр.), так і Франції (подорож Джіованні
Вереццано 1524 р.) не мали на меті колонізувати землі, які сприймалися лише як
“перепона” на шляху до Азії.
Лише в роки правління короля Франциска І (1494-1547) ця діяльність набула
загальнодержавницького характеру. Папська булла 1493 р. і Тордесільяський
договір 1494 р. стали першими документами, які зафіксували умови колоніального
поділу світу між Іспанією та Португалією й створили прецедент так званого
колоніального права, освяченого католицькою церквою /29/ [/29/ 115) Слёзкин
Л.Ю. Земля Святого Креста: открытие и завоевание Бразилии. – С.12-15.]).
Франція не визнала цей договір законним, і вже у березні 1534 р. Франциск І без
вагань виділив 6 тис. ліврів на підготовку експедиції в Новий Світ.
Початок французькій колоніальній експансії Канади поклали експедиції мореплавця
Жака Картьє (1491-1557)* [* Жак Картьє здійснив три експедиції в Канаду: 1534,
1535 і 1541-1542 рр.], який у 1535 р. за допомогою індіанських проводирів
знайшов дорогу до гирла р. Св. Лаврентія і проголосив ці землі власністю
французького короля. Так уперше в історії з’явилося слово “Канада” (від
гуроно-ірокезького слова “каната” (kanata) – “село”, “невелике поселення”) як
назва колонізованих Францією земель у басейні р. Св. Лаврентія.
Відомості про ресурси і корінних жителів Канади спонукали Францію заснувати
колонію у Північній Америці. Король Франциск І не бажав повторити помилку
іспанських монархів Фердинанда ІІ (1452-1516) та Ізабелли (1451-1504), які
надали простому моряку Христофору Колумбу монопольне право на всі здійснені ним
відкриття, а відтак встановив правило, згідно з яким лише ефективне освоєння
території, а не просто відкриття нових земель, дає право на колоніальні
володіння /47/ [/47/ 117)Коленеко В.А. Путешествия Жака Картье (из истории
открытия Канады). – С.289.]). У королівській грамоті від 15 січня 1541 р. він
наділив свого фаворита Роберваля (бл.1500–1560) повноваженнями віце-короля і
лейтенант-генерала в Канаді, а капітаном цієї морської експедиції призначив
Картьє. Роберваль дістав дозвіл на організацію спеціальної колоніальної
компанії, члени якої користувалися монопольним правом торгівлі з метрополією.
Майбутні прибутки розподілялися на три частини: одна – королю, друга –
Робервалю, третя – іншим учасникам експедиції. Для залучення переселенців у
колонію король зобов’язав розподіляти відкриті землі на ділянки і передавати їх
в “оренду, довічно, а потім і у спадкове користування як феоди або
сеньйорії” /57/ [/57/ 118) Harrise H. Notes pour servir a l’histoire, a la
bibliographie et a la cartographie de la Nouvelle – France et des pays
adjaciants. 1500-1700. – 245, 247-250.]).
Отже, завдання Роберваля полягало не лише у відкритті і дослідженні
північноамериканського континенту, а й у створенні на феодально-кріпосницькій
основі постійних землеробських поселень і окатоличення корінного населення.
Відтак сеньйоріальна система, монополія торгівлі і місіонерська діяльність
стали головними інститутами, покликаними сприяти колоніальній експансії Нового
Світу.
Неузгодженість, розрізненість дій Роберваля і Картьє, брак досвіду у
дослідженні та освоєнні нових територій, жорстокість, що виявлялась у стосунках
з першими поселенцями (здебільшого це були особи, звільнені з тюрем Франції),
важкі кліматичні умови і постійна загроза нападу сусідніх індіанських племен
змусили Роберваля у 1543 р. відмовитися від подальшої колонізації Канади і
повернутися на батьківщину.
Ця невдача викликала різке невдоволення у представників королівської
адміністрації, яка відмовилася надалі асигнувати подібні заходи. В результаті
перша постійна французька колонія на канадській території з’явилася лише через
півстоліття.
Наприкінці XVI - початку XVII ст. в райони Північної Америки активно почали
проникати англійці. У 1583 р. Хемфрі Гільберт (1539-1583) від імені королеви
Єлизавети І (1558-1603) проголосив острів Ньюфаундленд колонією Англії. Так
була заснована перша англійська колонія на території сучасної Канади, а на
початку XVII ст. на Атлантичному узбережжі північноамериканського континенту
виникли й інші поселення – у Джеймстауні і Вірджінії (1606), у Мені (1607), у
Плімуті і Масачусетсі (1620).
Це викликало занепокоєння французького короля Генріха IV (1553-1610). Чітко
усвідомлюючи, що найяскравішим проявом величі та могутності його країни будуть
колоніальні захоплення, він активізував колоніальну політику та утверджував
свої права на нові землі. З цією метою король почав інтенсивно роздавати дарчі
та жалувані хартії, що засвідчували право на північноамериканські землі і
монополію торгівлі своїм підданим, переважно дворянам.
Перший такий документ був виданий у 1598 р. маркізу де ля Рош (1540-1606),
лейтена
- Київ+380960830922