РОЗДІЛ 2
ФОНЕТИКА ТА ФОНОЛОГІЯ ГОВІРКИ С.КРАСИЛІВСЬКА СЛОБІДКА
Для фонетичного і граматичного аналізу говірки було використано матеріал, що
складається з відповідей на питання граматичного питальника та текстів
(розповідей респондентів на задану або вільну тему). Матеріал записано від
чотирнадцяти осіб, що народилися в період від 1909 до 1936 рр. Умовно ми
поділили цих респондентів на три групи – 10-і (105f1, 102f1, 103f1, 104f1),
20-і (6f2, 20m2, 51f2, 7f2, 1m2, 29f2, 2m2) та 30-і роки народження (5f3,
106f3, 2f3). В умовній позначці перша цифра означає порядковий номер, літери
f/m – стать респондента, а остання цифра (1/2/3) – до якої вікової групи
респондент належить. У випадку засвідчення варіативності тих чи інших
фонетичних та граматичних явищ у залежності від вікової групи респондентів,
нами подається відповідний супровідний коментар. Якщо ж спостерігається
однорідність мовних явищ незалежно від вікової групи, ми обмежуємось загальним
коментарем.
Фонетичний та (у наступному розділі) граматичний матеріал порівнюється з
українською літературною мовою [45; 47] та українськими волинськими говірками,
в оточенні яких перебуває досліджувана говірка [5; 7; 29], з польською
літературною мовою [77; 60; 140; 136] та польськими діалектами [103; 56а; 56б;
66а; 67; 147; 113], з польськими периферійними говірками [129; 81; 100; 101;
83; 68; 17; 2; 56; 66; 70; 71; 63; 142; 127; 105 тощо]. У деяких випадках були
також наведені паралелі з білоруською літературною мовою [41].
2.1. Вплив наголосу на артикуляцію ненаголошених голосних
У літературній польській мові зберігається постійний словесний наголос, як
правило, на передостанньому складі (що засвідчено в писемних пам’ятках І пол.
ХУІІ ст). За винятком сілезьких, підхалянських та південнокашубських польських
говорів, решта материкових польських діалектів також засвідчують наголос на
передостанньому складі [147, 18].
Деякі зміни в просодичну систему польської мови приніс вплив латини, де наголос
може падати на другий або третій склад від кінця. Лексеми, запозичувані з
латини, отримували наголос на третьому складі від кінця. Крім того й деякі
польські слова вживаються з таким наголосом, напр.: o|kolica, |szczegуіy,
cho|dziliњmy.
У досліджуваній говірці, як правило, зберігається постійний наголос на другому
складі від кінця, напр.: pra|covaі, |poљіa, |иіov’ik, paљ|portu. Це ж
стосується прийменникових сполучень односкладових слів, напр.: ja |n’e v’im, a
|u mn’i, ћy |u nas.
Навіть у деяких запозиченнях з української занотовано парокситонічний наголос,
напр.: |nazad ‘на|зад’, pom’iі%|van’e ‘по|милування’, v jaљ|иykax ‘у|ящиках’,
naprav|l'enn'a ‘на|правлення’, dvujur%|]onyj ‘дво|юрідний’. Трапляються й
запозичення в неадаптованому вигляді, напр.: ba|n’ak, kol’'k|tyf, proku|ror,
k’i|lometruv, po |indyksu, se|іo, |љyf’irym, zacemen|t’iruje, co n’e|bud’.
Подібні явища засвідчуємо в респондентів усіх трьох груп.
У говірці спостерігається зміна артикуляції ненаголошених голосних e>'/i, o>%/u
під впливом наголосу в усіх вікових групах респондентів, напр.: |u mn’i,
vypyn|]’il’i, ]’i;|иyna, иyp|l’al’i, u|ral’i, |robl’u. Польський наголос ніколи
не впливав на артикуляцію голосних у польській літературній мові. У діалектах
на території Польщі це трапляється в говірках, що межують з українськими.
“Наголошений склад там значно сильніший, тоді як ненаголошені склади не лише
слабші і коротші, але й часто піддаються якісним змінам: е звужується до у//’i,
о звужується до %//u: v’elk’i ludofcy, ‘wielkie lodowce’, xulera ‘cholera’, du
Lubl’ina” [147, 18]. Звуження ненаголошеного е > y, i засвідчено в південній та
східній Малопольщі [56а, 84], ненаголошеного о > %, u – у східній Малопольщі
від м.Бяла Подляска до Пшемисля [56а, 85]. Подібні явища в говірках, що постали
на українському субстраті або під впливом української мови, засвідчує З.Штібер
[136, 49], а також дослідники польських периферійних говорів [101, 133; 83, 34;
63, 64]. В українських навколишніх говірках ненаголошені е > еи, ие (и), о >
оу, напр.: полеи, поли, сиело, бджоула [5, 55; 7, 215; 29, 129]. Подібно до
інших говірок з українським впливом, наголошені голосні в досліджуваній говірці
вимовляються з більшою силою, натомість ненаголошені мають слабшу вимову, що
спричиняє їх підвищену артикуляцію і т.зв. звуження, напр.: z’i|l’one, |pov’im,
p%|v’e]’al, b%|gatyj, k%n’|иyl’i, v’un|zal’i (докладніше про це в п. 2.2.2.
Фонема |e|, 2.2.3. Фонема |о|).
Спостерігається також зміна артикуляції наголошених голосних е>i / y та і / у>e
в групах eN, iN, напр.: rћ|n’imy ‘rzniemy’ (7f2), љep|иymy ‘szepczemy’,
krad|n’imy ‘kradniemy’, kіa|m’imy ‘kіamiemy’ (29f2), |dћyma ‘drzemie’ (106f3),
|sp’emy ‘њpimy’ (51f2), mem’i, gorencem’i (2f3), prav'm (102f1), що можна
пояснити розвитком у ХУІ – ХУІІІ ст. у польській мові груп eN, iN. Наприкінці
XV сторіччя відбувається змішування прикметникових закінчень –im (instr. sing.)
та –em (loc.sing.), а також дієслівних закінчень 1ос. множини –imi та –emi.
Цьому явищу сприяла “поширена до сьогодні в значній частині говорів Польщі
тенденція до зміни е, ' перед N в і(у) або до зміни в цій позиції голосного і
на ' чи е”[136, 35]. Розширення і / у>e під впливом носового приголосного
спостерігається в північній Польщі від Борів по Мазури, а також на південь від
них на території Куяв та частини Мазовії [67, 152]. Це явище спостерігається
також на території Малопольщі [66а, 42; 56а, 130].
2.2. Голосні
Система голосних говірки складається з 7 фонем: /a/, /o/, /u/, /i/, /e/, /к/,
/5/.
Ми розглядаємо також реалізацію в системі вокалізму говірки с. Красилівська
Слобідка давніх довгих (звужених) голосних б, й та у.
Як уже зазна
- Київ+380960830922