РОЗДІЛ 2. ОБ`ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічні методи дослідження
Проведено комплексне обстеження 324 дівчаток віком від 12 до 16 років, яке
включало клінічні, лабораторні, рентгенологічні, радіовізіографічні та
ультразвукові методи. Обстежені були розподілені на три групи відповідно до
ступеню статевого розвитку:
І - група А, до якої увійшло 106 дівчаток з затримкою статевого розвитку
(відсутні статеві ознаки в 12 років та старше, відсутні менструації в 15 років
та старше),
ІІ - група В, яку склали 117 дівчаток в період становлення менструальної
функції (було менархе, але цикл ще не встановився) та з гіпоменструальним
синдромом,
ІІІ - група С (контрольна), до якої віднесено 101 дівчинку з нормальним
менструальним циклом.
Всі обстежені репрезентативні по віку, індексу маси тіла (ІМТ), фактичному
раціону харчування, без захворювань, при яких порушується метаболізм кісткової
тканини та основний обмін. Розподіл дівчаток кожної групи у віковому аспекті
наведено у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених дівчаток за віком
відповідно до ступеню статевого розвитку
Вік
12
13
14
15
16
Всього
Група А
19
23
28
23
13
106
Група В
19
28
30
26
14
117
Група С
19
20
20
20
22
101
Всього
57
71
78
69
49
324
Клінічне стоматологічне обстеження дівчаток проводили за загальноприйнятою
методикою. З метою визначення розповсюдженості, інтенсивності та характеру
перебігу хвороб пародонту ретельно збирали анамнестичні дані: скарги, їх
характер і тривалість, відомості про появу перших ознак захворювання в
порожнині рота, характер його перебігу та розвитку, застосовані лікарські
засоби та їх ефективність. Визначали можливий зв'язок розвитку хвороб пародонту
з місцевими чинниками, спадковістю. Особливу увагу звертали на якість
гігієнічного догляду за порожниною рота, з’ясовували вид та регулярність
застосування гігієнічних засобів. Збирали відомості про супутні та перенесені
захворювання, шкідливі звички.
Огляд порожнини рота проводили при денному світлі за допомогою стоматологічного
дзеркала, спеціального (гудзикового) та стандартного зондів. При об'єктивному
обстеженні звертали увагу на наявність місцевих факторів ризику, що сприяють
розвитку гінгівіту: вид прикусу, аномалії положення окремих зубів, наявність
каріозних порожнин, пломб та їх функціональну повноцінність, дефекти зубних
рядів, вкорочені вуздечки губ, мілкий присінок порожнини рота.
Визначення гігієнічного індексу ми розцінювали як один із найважливіших пунктів
стоматологічного обстеження хворого. Він дозволяє судити не тільки про
гігієнічний стан порожнини рота і зубів при первинному огляді, але й про
ефективність профілактичних заходів при повторних стоматологічних оглядах.
Гігієнічний стан порожнини рота оцінювали за допомогою індексу Green-Vermillion
(1964) [121, 122]. Інтерпретацію результатів проводили за оціночною шкалою:
0 - 0,6 бала – хороший гігієнічний стан порожнини рота;
0,7 - 1,6 бала – задовільний;
1,7 - 2,5 бала – незадовільний;
більш як 2,5 бала – поганий.
Індексну оцінку стану тканин пародонту проводили за допомогою індексів РМА,
Silness-Loe, СРІ.
Т.В. Виноградова, А.А. Колєсов [120] вказують на те, що найбільш точно
відображає ступінь тяжкості катарального гінгівіту
папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (РМА). Цей індекс відноситься до
групи зворотніх, величини яких можуть змінюватись в ході захворювання та в
процесі лікування. Тому інтенсивність запалення ясен визначали за індексом РМА,
результати якого оцінювали наступним чином:
10-25 % - легкий ступінь гінгівіту;
25-50 % - середній ступінь гінгівіту;
вище за 51% - тяжкий ступінь гінгівіту.
Для характеристики вираженості запального процесу ясен використовували індекс
гінгівіту (ІГ), запропонований у 1967 р. Silness-Loe [122, 208]. При визначенні
цього індексу досліджуються ясна в ділянці 16, 11, 24, 36, 31, 44 зубів і
оцінюється він за 4-бальною системою: 0 – запалення відсутнє; 1 – легке
запалення (невелика зміна забарвлення); 2 – помірне запалення (гіперемія,
набряк, можлива гіпертрофія); 3 – тяжке запалення (виражена гіперемія,
виразкуватість). Для обчислення індексу суму значень біля шести зубів ділили на
6. Критерії оцінки індексу Silness-Loe: 0,1-1,0 - легкий гінгівіт; 1,1-2,0 -
гінгівіт середнього ступеня тяжкості; 2,1-3,0 - тяжкий гінгівіт.
Глибина пародонтальної кишені визначалась непрямим методом, тобто вимірювалась
відстань від емалево-цементної межі (шийки зуба) до ясенного краю і від краю
ясен до дна кишені. При ретракції ясен обидві відстані додавали, при
гіпертрофії - від глибини (відстань від краю ясен до дна борозни) віднімали
відстань від краю ясен до емалево-цементної межі. Таким чином визначалась
справжня глибина кишені, оскільки цей показник залежить від стану кісткової
тканини альвеолярного паростка щелепи.
Основним критерієм при вивченні пародонтального статусу (визначення поширеності
та інтенсивності кровоточивості ясен та зубного каменю, а також ефективності
лікувально-профілактичних заходів) були показники комунального пародонтального
індексу (CPI) [121]. При цьому визначали такі показники пародонтального
статусу: кровоточивість ясен, зубний камінь, пародонтальні кишені.
Для визначення індексу ротову порожнину умовно ділили на секстанти, які
включали такі групи зубів: 17-14, 13-23, 24-27, 37-34, 33-43, 44-47.
Враховуючи, що всі обстежені були молодші за 20 років (а саме 12-16 років)
оглядали лише 6 індексних зубів: 16, 11, 26, 36, 31, 46.
Обстеження проводили за допомогою спеціально розробленого легкого СРІ-зонда з
кулькою діаметром 0,5мм на кінці. Зонд має чорну о
- Київ+380960830922