Ви є тут

Застосування еластичної пластмаси ПМ-01 для оптимізації клінічного функціонування та вдосконалення конструкції покривних знімних пластинкових протезів

Автор: 
Лещук Степан Євгенович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U000236
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для покращення функціональної ефективності, естетичності та вдосконалення технології виготовлення покривних знімних протезів (ПЗП) для внутрішньої підкладки застосовувалась еластична пластмаса гарячої полімеризації ПМ-01 ("Стома" Харків, Україна) з опорою на ретенційні елементи куксо-кореневої вкладки та слизову альвеолярних відростків щелеп.
Для вивчення вказаних аспектів ми провели експериментальне і клінічне дослідження. В експериментальному дослідженні були поставлені завдання дослідити переваги технології литтєвого пресування еластичної пластмаси ПМ-01 у складі твердого базису ПЗП. Встановлювали також особливості біомеханічного впливу еластичної підкладки в складі твердого базису пластмаси "Етакрил" на стан пародонтальних тканин, що оточують корінь зуба з ретенційно-кореневою вкладкою. Клінічне дослідження передбачало аналіз клініко-лабораторних етапів виготовлення ПЗП з еластичною підкладкою з ПМ-01, з опорою на ретенційно-кореневі кукси кореня зуба. Окрім того, загальноприйнятими методами оцінювали клінічну ефективність, проводили рентгенологічне дослідження стану кісткової тканини альвеолярних гребенів, а також функціональне дослідження жувальної ефективності та гнатодинамометрію при безпосередньому і віддаленому (1-3 роки) функціонуванні ПЗП з еластичною підкладкою з ПМ-01.
2.1. Переваги методики литтєвого пресування (ЛП) еластичної підкладки ПМ-01 в складі базисної акрилової пластмаси "Етакрил"
Використання еластичної підкладки в складі твердої базисної акрилової пластмаси може бути частковим (м'яка еластична пластмаса вводиться в певні топографічні ділянки базису) та повним, коли внутрішня поверхня базису повністю відтворена еластичною пластмасою. Однак, незалежно від існуючих способів уведення еластичної пластмаси до внутрішнього базису твердої пластмаси, стоять наступні завдання:
* переорієнтація протезного поля до тканинної основи чи алопластичного біоматеріалу;
* відновлення фізіологічного міжщелепового співвідношення;
* забезпечення конгруентності між базисною (твердою) і м'якою (епітеза, підкладка) пластмасами;
* створення атравматичної, амортизуючої оклюзії з рівномірним розподілом біомеханічного навантаження на протезний базис;
* покращення естетичного вигляду пацієнта в зв'язку з використанням покривного протезу з м'якоелестичною епітезою.
2.1.1. Методи оцінки властивостей сполучення еластичної і базисної пластмас у складі покривного знімного протезу
З метою підтвердження раціональності способу формування еластичних пластмас методом ЛП нами вивчено деякі властивості сполучення еластичної пластмаси з базисною у зразках, виготовлених методами литтевого і компресійного пресування. У процесі пошукових досліджень були проведені досліди з пластмасами "Етакрил", АКР-15 і ПМ-01 (всього 96 дослідів). При сполученні поверхонь різних полімерних тіл виникають адгезивні зв'язки, природа яких може бути різною. Після контакту полімерних тіл водночас проходять два процеси: збільшення розмірів дійсної поверхні контакту і дифузія. Збільшення дійсної поверхні контакту може відбуватися, наприклад, при затіканні одного тіла, що перебуває в рідкому стані, в пори і мікродефекти іншого. Дифузія - це проникнення макромолекул одного матеріалу в структуру іншого. В процесі формування пластмас різної природи в однаковій мірі вірогідні як дифузія частин макромолекул розм'яклого адгезиву в субстракт так і проникнення адгезиву в мікродефекти матеріалу, що знаходяться на поверхні субстрату. Вважається, що в обох випадках адгезивне сполучення буде тим міцніше, чим більшою буде подібність між хімічною природою адгезиву і субстрату. До числа факторів, від яких залежать адгезійні характеристики міцності сполучення належать час, тиск і температура при їх контакті. Характер взаємних зв'язків матеріалів у першу чергу визначається хімічною будовою тіл. Якщо тіла мають різну хімічну будову, то взаемозв'язок їх поверхонь стикання називається адгезійним. Якщо матеріали, що контактують поміж собою мають однакову хімічну будову, то їх взаємозв'язок називається когезійним. Отже, ми аналізували міцність когезійного сполучення еластичної і базисної пластмас при компресійному і литтевому пресуванні.
У цьому напрямку нами проведені дослідження міцності з'єднання еластичної і базисної пластмас у лабораторії Львівського фізико-механічного інституту Національної академії наук України (консультант, кандидат фізико-математичних наук Базилевич З.А.).
Окрім цього, ми провели візуальний аналіз особливостей з'єднання базисної "Етакрил" та еластичних (ПМ-01, Еладент-100) пластмас на межі їх контакту під світловим мікроскопом "Ломо-Біолам" (Росія) при збільшенні в 40 х 10 разів. При візуальній оцінці зрізів аналізувалося характер взаємозв'язку пластмас, їх взаємопроникливість, деформації контактуючих поверхонь, ступінь гладкості (шорсткості) та % наявних проміжків у межах 10 мм протягу контакту еластичних і базисної пластмас ПЗВ безпосередньо після виготовлення і через 1 рік функціонування протезної конструкції у хворих.
Для дослідження були спочатку виготовлені воскові заготовки, а згодом зразки з пластмаси АКР-15 згідно зі стандартом ГОСТу 11262-68 у металевій формі діаметром 24±0,5 мм, довжиною
20±0,5 мм (Рис. 2.1).
Рис. 2.1. Металева форма (А), стандартизовані зразки
досліджуваної пластмаси АКР-15 (Б).
Основи пластмасових зразків зачищували наждачним папером № 2 з одного боку і склеювали між собою пластинками зуботехнічного воску, створюючи шар товщиною 2,5 мм. Чотири з'еднані заготовки гіпсували в одну кювету так, щоб площа роз'єднування половин кювети співпадала з площею склеювання зразків. До двох прикріплювали воскові ливники діаметром 4 мм.
Щоб у період формування еластичної пластмаси методом компресійного пресування не виникло зміщення її залишків у бік зразків, де формування проводили методом литтевого пресування, у нижню половину кювети встановлювали роз'єднувальну смужку поліетилену товщиною 2 мм, висотою 10 мм і довжиною,