РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИ КЛІНІЧНИХ І ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Для вирішення основної мети – розробки нового ефективного способу вибілювання
емалі і поставлених у роботі конкретних завдань були проведені лабораторні,
клініко-лабораторні та клінічні методи дослідження.
2.1. Матеріал та методи лабораторних досліджень
2.1.1. Матеріал і методика вивчення структури та проникності емалі при флюорозі
зубів.
Матеріалом для вивчення структурних змін емалі були взяті 6 інтактних, 6
уражених помірним та 6 зубів, уражених тяжким флюорозом (різців, премолярів),
які були видалені за ортодонтичними показаннями у пацієнтів Полтавської
обласної стоматологічної поліклініки. Вік пацієнтів коливався в межах від 12 до
35 років. Кількість зубів та методи лабораторних досліджень флюорозних зубів
представлені в таблиці 2.1.1.1.
Видалені зуби очищали від згустків крові в 3% розчині пероксиду водню,
промивали проточною водою і зберігали в 10% (нейтральному) розчині формаліну.
Структурні зміни в емалі вивчали за допомогою світлової та електронної
мікроскопії на шліфах, які виготовляли за загальноприйнятою методикою [127].
Для цього підготовлені зуби промивали в проточній воді і за допомоглою
алмазного диска під водяним охолодженням розрізали у вестибулооральному
напрямку вздовж осі зуба на декілька частин однакової товщини. Отримані
фрагменти зуба зішліфовували з обох боків (площини) до потрібної товщини
(100–200 мкм). На завершення шліфи доводили на матовому склі у
водно-гліцериновому середовищі.
Таблиця 2.1.1.1
Матеріал і методи лабораторних досліджень щодо вивчення структури та
проникності емалі зубів при флюорозі
№ п/п
Методи дослідження
Матеріал
Методика (за автором)
Кількість зубів
кількість шліфів
інтактні
помірний .флюороз
тяжкий флюороз
1.
Вивчення структури емалі на шліфах під світловим мікроскопом
36
Загально-прийнята (Пахомов Г.Н.,1976)
2.
Вичення структури емалі під електронним мікроскопом
18
Електронна мікроскопія тканини зуба (Галюко
ва А.В., 1971)
3.
Вивчення проникності емалі на видалених зубах під світловим мікроскопом
36
Методика Кропивина С.С. (1995)
Готові шліфи очищали м’яким пензликом, промивали спиртом та ефіром до
дзеркального блиску і чистоти. Товщину шліфів заміряли мікрометром. Для
світлової мікроскопії напівтонких шліфів (100–200 мкм) використовували відбите
світло. Тонкі шліфи (30–50 мкм) фіксували в канадському бальзамі та
досліджували в прохідному світлі. Усього було виготовлено 36 шліфів із 6
інтактних і 12 уражених помірним і тяжким флюорозом зубів.
Приготовлені таким чином шліфи вивчали за допомогою бінокулярної лупи МБС-9 при
збільшенні в 3, 16, 32, 56 рази та на світловому мікроскопі “Rathanow“ М–79053
при об’єктиві 20 та 40 і окулярі 7. Фотозйомку шліфів проводили на чорно-білу
негативну 35 мм плівку чутливістю 64 ОД за ГОСТом при експозиції 1/2 –1/30 сек.
На отриманих фотографіях шліфів за методом лінійного інтегрування [1,2]
підраховували кількість смуг Шрегера з вестибулярної та оральної поверхні
коронки для кожного окремо взятого зуба.
Для конкретного з’ясування змін у структурі емалі зубів, уражених флюорозом,
використовували критерій відношення V/L кількості смуг Шрегера з вестибулярної
поверхні (V) до кількості смуг з оральної (L) поверхні кожного шліфа.
З метою більш детального вивчення змін в елементах структури ураженої емалі
нами були проведені електронномікроскопічні дослідження. Зразки вивчали за
допомогою скануючого електронного мікроскопа (СЕМ) РЕМ–100У. Режим роботи
мікроскопа: прискорююча напруга 20 кВ, сила струму 0,5–0,7 мкА, збільшення від
50 до 3000 раз. Зразки для дослідження готували відповідно до загальноприйнятої
методики [26, 27].
Матеріалом для виготовлення зразків були шліфи та зрізи бокових фрагментів
коронок зубів. Усього було вивчено 18 зразків, виготовлених із 6 інтактних та
12 уражених помірним і тяжким флюорозом зубів (табл. 2.1.1.1).
Методика вивчення проникності емалі.
Матеріалом для вивчення проникнення барвника в структури емалі було 12 зубів,
уражених помірним і тяжким флюорозом, без явищ деструкції емалі. Для контролю
брали 6 інтактних зубів (табл.2.1.1.1). З метою з’ясування шляхів проникнення
барвника в товщу ураженої емалі, згідно з методикою Патрикеєва В.К. [125], ми
використали інший барвник, який вільно міг проникати в структури ураженої
емалі, моделюючи механізм пігментації твердих тканин зубів екзогенного
походження. Для цього ми готували розчин аміачного срібла за методикою
Грос-Більшовського-Лаврентьєва [94]. Коронку кожного зуба занурювали в
приготовлений розчин і залишали протягом 48 годин. Потім зуби промивали
дистильованою водою і додатково занурювали в 10% розчин формаліну на той же
термін для відновлення срібла, яке проникло в товщу емалі. Характер імпрегнації
емалі розчином аміачного срібла вивчали на шліфах, які виготовляли згідно з
описаною вище методикою.
Усього було виготовлено 36 шліфів. Виготовлені шліфи спочатку вивчали за
допомогою бінокулярної лупи МБС-9, використовуючи градуйовану шкалу та сітку.
Рухаючись уздовж периметра зафарбованої смуги емалі, на кожному зубі проводили
по 6 вимірювань глибини проникнення аміачного срібла в товщу емалі. Отримані
результати статистично оброблялися. Таким чином ми визначали абсолютну глибину
проникнення барвника в товщу твердих тканин зуба.
Більш детально характер та глибину проникнення барвника в емаль зубів вивчали
за допомогою світлового мікроскопа М–79053 при об'єктиві 20 і 40 та окулярі 7.
Фотографування зразків проводили на чорно-білу негативну 35 мм плівку
чутливістю 64 ОД за ГОСТом
- Київ+380960830922