РОЗДІЛ 2
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Річка Рось бере початок на Придніпровській височині в околицях с.Ординці Вінницької області. До м.Біла Церква протікає у північно-східному напрямі (між селами Борщагівка та Кошів річка Рось перетинає межу Київської області), після - русло повертає на південний схід (між селами Москаленки та Хлерівка - перетинає межу Черкаської області) і недалеко від гирла знову повертає на північний схід і огинаючи з півдня район Канівських дислокацій, в околицях с.Хрещатик (Черкаська обл.) впадає у Дніпро. За особливостями фізико-географічних умов ми поділяємо долину на три частини: верхню (від витоку до м.Біла Церква), середню (від м.Біла Церква до м.Корсунь-Шевченківський) та нижню (від м. Корсунь-Шевченківський до впадіння у р.Дніпро).
За фізико-географічним районуванням України [234] долина розміщена на території Самгородсько-Липовецького та Сквирсько-Ружинського фізико-географічних районів Північної Лісостепової області Придніпровської височини, Таращансько-Богуславського та Ставищансько-Жашківського районів Центральної Лісостепової області Придніпровської височини, Кагарлицько-Гребінковського та Канівсько-Ржищевського районів Лісостепової області Київського плато Дністровсько-Дніпровської Лісостепової фізико-географічної провінції та Черкасько-Тясминського і Дніпровського заплавно-борового районів Північної Лісостепової області Дніпровської терасової рівнини Лівобережно-Дніпровської Лісостепової фізико-географічної провінції Лісостепової зони України (рис.2.1.). По долині середньої течії проходить межа між Лісостеповою областю Київського плато і Центральною Лісостеповою областю Придніпровської височини, а по долині верхньої течії - остання область межує з Північною Лісостеповою областю Придніпровської височини.
Геоморфологічна будова. Басейн Росі розташований, головним чином, на території Українського кристалічного щита, значно менша його частина знаходиться в перехідній зоні від кристалічного щита до Дніпровсько-Донецької
западини [32]. Рельєф долини в межах цих геоструктур відмінний. Долині Росі, як і всім річковим долинам кристалічного щита, властиві наступні особливості: а) чотковидний характер їх в плані, який виражається в чергуванні розширених і звужених ділянок; останні особливо придатні для будівництва гідроспоруд, які спостерігаються по Росі між селами Круподеринці - Дзюньків, Збаражівка - Борщагівка, Щербаки - м.Біла Церква, селами Чайки - Дибинці, м.Богуслав - хут.Половецьке, в містах Стеблеві і Корсунь-Шевченківському; б) нерівномірний нахил днищ, невироблені, ступінчасті поздовжні профілі як заплави, так і надзаплавних терас; великий нахил поверхні заплави і надзаплавних терас, приурочений до звужених ділянок долини; в) наявність численних мезо- та мікроформ рельєфу, утворених внаслідок денудації кристалічних порід [46].
Територія перехідної зони від кристалічного щита до Дніпровсько-Донецької западини рівномірно розширюється у напрямку від витоку до гирла, нахил днища на цьому відрізку поступовий, а денудаційні форми рельєфу дочетвертинного періоду не виявлені. Лівий схил долини на цій ділянці є межею між плато та вододілами Канівського р-ну, з одного боку, і Вільшанською низовиною - з іншого. Лівобережний вододіл на цій території перевищує рівень заплави Росі на 100-160 м; правий вододіл, навпаки, низький і піднімається над рівнем заплави на 10-15 м, а корінний схил долини є одночасно уступом першої надзаплавної тераси Дніпра до заплави Росі. Асиметрія поперечного профілю в нижній частині Росі пояснюється розташуванням долини на межі плато і древньої долини Росі, тоді пра-Росі, трансформованої льодовиком [46].
В долині виділяються три тераси: перша (заплавна, сучасна), друга (перша надзаплавна, борова, вюрмська), третя (друга надзаплавна, лесова, риська). Ширина заплави змінюється від 50-100 метрів до 2-3 км. В перехідній зоні від кристалічного щита до Дніпровсько-Донецької западини заплава рівна, має малу відносну висоту, часто заболочена. На цій ділянці добре виражені піднесена прируслова, знижена притерасна і вирівняна центральна частини заплави. На кристалічному щиті заплава має меншу ширину або ж вона взагалі відсутня (в місцях виходу гранітних порід) [32, 139].
Друга (перша надзаплавна, борова) тераса простежується відокремленими одна від одної ділянками, приуроченими до розширень долини. Має висоту від 2-3 до 12-15 м [46]. Краще виражена на лівобережжі, її ширина не перевищує 1-2 км [171].
Третя (друга надзаплавна, лесова) тераса добре виражена вздовж всієї долини. Вона має значну ширину (до 3-4 км), рівну поверхню, звичайно чітко відмежовану від корінних схилів і заплави. Лише на тих ділянках, де ця тераса межує з першою надзаплавною, її уступ виражений слабо або зовсім не помітний. Висота третьої тераси складає від 2-4 м до 25-30 м, а ширина коливається від 150-200 м до 2-4 км. [46, 171].
Геологічна будова. Верхів'я долини розташоване у північній частині Білоцерківського антиклинорію Українського кристалічного щита. На цій території на денну поверхню виходять граніти чуднов-бердичівського типу. На тріщинуватих гранітах та гранітогнейсах залягають продукти вивітрювання - дресва та каоліни. Потужність каолінів коливається від 1,5 до 12 м. Значне поширення мають також вторинні каоліни, що утворилися внаслідок розмиву та перевідкладу первинних каолінів. Антропогенові відклади представлені валунними суглинками, водно-льодовиковими та алювіальними пісками з прошарками суглинків і лесовидними суглинками. На решті території у геологічній будові долини беруть участь юрські та крейдяні (в районі Канівських дислокацій), палеогенові, неогенові та антропогенові відклади. Виходи гранітів являють собою докембрійські кристалічні породи. Потужність осадових відкладів, що перекривають кристалічний фундамент, поступово збільшується на схід у напрямку до Дніпровсько-Донецької западини. На кристалічних породах залягають піщані відклади бучакської світи, мергелі київської світи, пі
- Київ+380960830922