РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Лабораторні тварини та моделювання експерименту.
Експериментальні дослідження проведені на 480 статевозрілих щурах-самцях популяції Вістар масою 180,0-200,0 г. Тварини утримувались на звичайному раціоні у стандартних умовах віварію Одеського державного медичного університету. У відповідності до мети та задач дослідження всі експериментальні тварини були розподілені на такі групи : 1) інтактні тварини (контроль); 2) тварини після перев'язки загальної жовчної протоки; 3) тварини після перев'язки загальної жовчної протоки та курсового введення гептралу; 4) тварини після операції декомпресії гострого холестазу; 5) тварини, яким після операції декомпресії вводили гептрал.
З експерименту тварин другої та третьої групи виводили через 12, 24 та 48 годин після перев'язки загальної жовчної протоки. Тварин четвертої та п'ятої груп з експерименту виводили через 12 годин після зняття лігатури 12, 24 та 48-годинної обтурації загальної жовчної протоки. Евтаназію тварини у відповідності до термінів досліджень проводили під ефірним наркозом шляхом швидкої декапітації.
При підготовці тварин до операції їх нерухомо фіксували на спині, шерсть на ділянці проведення операції зістригали ножицями і депілювали підігрітим 10% розчином сірчистого натрію, який змивали водою; депільовану поверхню витирали насухо. Операційне поле обробляли розчином 0,1% йоду.
Після обробки операційного поля під ефірним наркозом проводили верхню серединну лапаротомію. Кишковик, за допомогою змоченої у фізіологічному розчині марлевої серветки, зсували до низу. Шляхом препарування печінково-дванадцятипалої зв'язки вилучали загальну жовчну протоку, під яку підводили кетгутову лігатуру і перев'язували. Черевна порожнина пошарово ушивалась наглухо. У відповідності до термінів спостережень проводилась операція релапаротомії під ефірним наркозом і лігатура вилучалась.
Через 10 хвилин після перев'язки загальної жовчної протоки, а потім кожні 6 годин експериментальним тваринам третьої групи внутрішньочеревинно із розрахунку 5 мг на 1,0 кг маси тіла вводили гептрал (S-аденозил-L-метионін 1,4-бутансульфонат). Тваринам, яким проводили операцію декомпресії, гептрал вводили також внутрішньочеревинно із розрахунку 5 мг на 1,0 кг маси тіла відразу по завершенні операції, а потім кожні 6 годин.
2.2. Обгрунтування доцільності використання гептралу за умов гострого обтураційного холестазу.
Відомо [156], що S-аденозил-L-метионін відіграє одну з провідних ролей у проміжній ланці метаболізму. S-аденозил-L-метионін приймає участь у ряді біохімічних реакцій і при цьому діє як попередник таких важливих субстратів, що синтезуються у клітинах, як цистеїн, таурин, глутатіон і коензим А. S-аденозил-L-метионін є універсальним субстратом, що поступається тільки АТФ у різноманітності реакцій, які приймають участь у трьох важливих метаболічних ланцюгах у тканинах людини: трансметилюванні, транссульфуруванні і амінопропилюванні або як донор групи, або як індуктор ферментів [206]. Гепатоцити печінки у фізіологічних умовах продукують 500-600 мл жовчі на день [138]. Екскретуєма жовч містить приблизно 2,0-3,6% жовчних кислот (гідроксильовані похідні холестерону) у вигляді аніонів, що еквівалентно екскреції жовчних кислот 12-18 г на добу. Внаслідок реадсорбціїї води і електролітів у жовчному міхурі жовч у 10-20 разів більш концентрована. За фізіологічних умов в організмі використовується 1-5 г жовчних кислот на добу. Біля 0,5 г жовчних кислот екскретується з фекаліями щоденно. Ця кількість поновлюється синтезом de novo 0,2-0,6 г жовчних кислот на день [166]. Основна маса жовчних кислот приймає участь у внутрішньо-печінковому жовчообігу. Транспорт жовчних кислот у межах гепатоцитів може бути порушеним на трьох основних етапах : 1) надходження жовчних кислот із синусоїдних капілярів печінкових часточок до гепатоцитів; 2) кон'югація і транспорт в середині гепатоцитів ; 3) секреція до жовчних протоків печінки. Механізм надходження і транспорту жовчних кислот вмикає білок-переносчик, який зв'язує Na+ і жовчну кислоту, дозволяючи їм проникнути до клітини. Цей механізм забезпечується електрохімічним градієнтом, який регулюється Na+/K+-АТФазним насосом, білком, який структурно пов'язаний з базолатеральною і синусоїдальною мембранами гепатоцитів.
Незалежно від механізму, що приймає участь у патогенезі холестазу, S-аденозил-L-метионін відіграє важливу роль у розвиткові та запобіганню холестазу. S-аденозил-L-метионін є первинним донором метильних груп фактично у всіх секреторних системах [198]. Однією з найбільш важливих реакцій трансметилювання, в яких приймає участь S-аденозил-L-метионін є синтез фосфоліпідів (наприклад, реакція метилювання фосфатидил-етаноламіну, яка призводить до утворення фосфатидилхоліну). Фосфоліпіди є необхідними структурними елементами мембрани клітин. Співвідношення фосфоліпідів і холестеролу, що використовуються у синтезі ліпідного бішару мембран клітин, є головним фактором, що визначає його в'язкість [198]. Окрім співвідношення фосфоліпіди/холестерол, в'язкість мембрани по суті визначена у відповідності до динамічних характеристик. S-аденозил-L-метионінзалежне метилювання фосфоліпідів збільшує їх поляризацію і приводить до динамічних змін у мембранній структурі. Такі зміни сприяють безперервному переміщенню фосфоліпідів від внутрішнього до зовнішнього шару мембрани і підтримці в'язкості. Доведено [141], що в'язкість мембрани клітин є важливим фактором для функціонування локалізованих у мембрані ферментованих процесів. Структура і синтез мембрани гепатоцитів є основними факторами регулювання найбільш важливих функцій метаболізму, що втягнуті до процесу утворення жовчі. У випадку холестазу знижена в'язкість мембрани викликає зменшення активності Na+, K+ -АТФазного насосу, зв'язаного з базолатеральною і синусоїдальною мембранами гепатоцитів. Це викликає зміни в електрохімічному градієнті мембрани, що в свою чергу викликає порушення Na-залежних транс
- Київ+380960830922