РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота виконувалася на клінічній базі кафедри госпітальної педіатрії і неонатології (завідувач - д.мед.н., професор М.Л. Аряєв) Одеського державного медичного університету - у педіатричному і пульмонологичному відділеннях Одеської обласної дитячої клінічної лікарні (головний лікар О.Г. Ліман), Республіканському Центрі діагностики, лікування та реабілітації хворих на муковісцидоз (директор - д.мед.н., професор М.Л. Аряєв), Одеської обласної дитячої прозектурі (завідуюча - О.Ю. Iгнатенко). Молекулярно-генетичні дослідження проводились в лабораторії відділу генетики людини Інституту молекулярної біології і генетики НАН України (керівник групи - ст.н.с., д.мед.н. Л.А. Лівшиць). Потова проба виконувалась в Одеському міжобласному медико-генетичному центрі (завідуюча - к.м.н. З.М. Живац).
Об'єктом дослідження були 126 хворих на муковісцидоз (МВ) дітей, відібраних методом випадкової вибірки і розподілених на дві клінічні групи.
До I групи віднесено 54 хворих на МВ дітей і підлітків.
До II групи увійшло 72 дитини, що померли від МВ, чия первинна медична документація була піддана аналізу та експертній оцінці.
Спостереження за хворими I групи проводили з 1991 по 2001 роки в динаміці на протязі різних термінів - від 3 місяців до 10 років. Причинами припинення нагляду за хворими були їх смерть або від'їзд на інше місце проживання.
У II групі аналізували історії хвороби дитини або витяги з них, протоколи патолого-анатомічних досліджень хворих на МВ, які були виявлені і лікувались в різних дитячих лікувально-профілактичних закладах за період із 1970 по 2001 роки.
У процесі подальшої роботи здійснювали просте і комбінаційне аналітичне групування хворих і статистичних матеріалів за різними факторними ознаками, тобто формували інші групи.
У ході виконання дисертації були обстежені 54 сім'ї, що мали хворих на МВ дітей. Верифікація діагнозу здійснювалася на підставі загальноприйнятих методів клінічного обстеження - анамнестичних даних, результатах клініко-рентгенологічного і лабораторно-інструментальних досліджень, а також результатах молекулярно-генетичної діагностики дітей, сибсів та їхніх батьків.
У всіх хворих застосовували традиційні клінічні методи обстеження, класичні методики об'єктивного дослідження органів і систем.
Оцінка нутритивного статусу і фізичного розвитку дітей здійснювалася шляхом антропометричних вимірів дітей ?168?. Отримані результати порівнювали з нормативними показниками непараметричного (центильного) типу для дітей того ж віку, статі. Про наявність відхилень свідчила відмінність обмірюваного розміру не менша ніж на 25 % від відповідної норми. Серединною "нормальною" зоною в центильних оцінках є інтервал 10 - 90 центилей (Р10-Р90).
У всіх хворих вивчались результати загальноклінічних лабораторних методів дослідження (загальний аналіз крові, сечі, копрограма) ?169, 170?, проводились біохімічні дослідження крові за стандартними методиками (загальний білок біуретовим методом, фракції білка - методом хроматографії, глюкозу - глюкозо-оксидазним методом, глюкозотолерантний тест, кліренс креатиніну, сечовину за допомогою уреази, альфа-амілазу за методом Каравея, електроліти методом фотометрії полум'я, білірубін та його фракції колориметричним методом за Єндрашеком, холестерин за методом Рапопорта-Енгельгардта, тимолову пробу за Хуергом та Попером, С-реактивний білок за допомогою реакції преципітації в капілярах, АЛТ і АСТ колориметричним динітрофенілгідразиновим методом за Райтманом-Френкелем, протромбіновий індекс, тощо), сечі (амілазу за методом Вольгемута) та інші ?171?. Результати співставляли з загальноприйнятими нормами ?172, 173?. Обов'язковим елементом збору діагностичної інформації було проведення скринінгу специфічних імунологічних маркерів гепатитів: анти-HAV-Ig M, HBe Ag, HBs Ag, анти-HBс, анти-HBe, анти-HBs, анти-HCV за методом РIА або IФА.
Для вивчення морфо-функціонального стану органів черевної порожнини (підшлункової залози, печінки, нирок, селезінки) проводили ультразвукове обстеження в реальному вимірі часу на апараті "Aloca-650" (Японія). У дітей старшого віку за показаннями проводили фракційне дуоденальне зондування, фіброгастродуоденоскопію.
Для оцінки стану екзокринної функції підшлункової залози, а також для контролю за ефективністю дії панкреатичних ферментів проводили напівкількісну оцінку стеатореї при мікроскопічному дослідженні калу. Візуалізація жиру проводилась шляхом додавання в нанесений на предметне скло кал двох крапель льодяної оцтової кислоти та двох крапель барвника судан-3 в 95 % спиртовому розчині. Об'єктивізації результатів сприяла оцінка за відповідною шкалою ?174?.
Рентгенографічне дослідження органів грудної порожнини та параназальних синусів проводили за допомогою апарату фірми "Siemens" (Німеччина) у двох проекціях. Оцінку рентгенологічної картини у хворих на МВ проводили згідно з оціночною шкалою Брасфільда ?175?. Результати діагностично-лікувальної бронхоскопії оцінювали за класифікацією J.M. Lemoine (1971) ?176?.
Потову пробу виконували виключно за класичним стандартизованим методом Gibson and Cooke ?111? з обов'язковим стимулюванням потовиділення на шкірі внутрішньої поверхні верхньої третини передпліччя електрофорезом 0,07 % розчину пілокарпіну. Дослідженню підлягав матеріал, що містив не менше 100 мг поту. Вміст кількості іонів хлору у поті визначався титрометричним методом Моро, що базується на осадженні їх нітратом срібла у присутності індикатора хромата калію, або на полум'яному фотометрі. Обов'язковим було повторення потової проби з інтервалом у два та більше тижнів.
Для ідентифікації типу мутації в гені ТРБМ проводили молекулярну діагностику. Геномну ДНК виділяли з лейкоцитів периферійної крові ?177, 178?, або проводили ампліфікацію з висушених на папері плям крові без попереднього виділення ДНК ?179?. Ампліфікацію відповідних послідовностей гену ТРБМ здійснювали за допомогою полімеразної ланцюго