РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ Я-КОНЦЕПЦІЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ - МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ
2.1. Завдання та методика дослідження Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів
Основним завданням констатуючого етапу дослідження було виявлення особливостей та динаміки Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки.
Дослідження проводилось зі студентами І, ІІІ та ІV (випускного) курсів Тернопільського державного педагогічного університету з метою вивчення динаміки Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів під час навчання у вузі. На нашу думку, зафіксовані особливості Я-концепції особистості студентів дадуть можливість співставити і зрозуміти зміну Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів у процесі їх професійного становлення та проаналізувати важливість вивчення умов гармонізації структури Я-концепції особистості психологів практиків. Для того, щоб зрозуміти особливості Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів у порівнянні із першокурсниками інших факультетів, тобто наскільки певні характеристики Я-концепції є спільними для багатьох молодих людей, що починають навчання у вузі, ми провели дослідження з першокурсниками психолого-педагогічного та історичного факультетів.
Обсяг вибірки - 188 обстежуваних: 142 студенти психолого-педагогічного факультету та 46 студентів історичного факультету.
Зупинимось конкретніше на емпіричних показниках Я-концепції, які і стали предметом нашого дослідження. Як зазначає В.І.Юрченко, складність аналізу та дослідження цього явища полягає в тому, що воно не завжди усвідомлене: може ґрунтуватися як на об`єктивному знанні себе (стать, вік, рід заняття, освіта тощо ), так і суб`єктивній (істинній чи хибній ) думці про себе. Виділяються "неусвідомлені, існуючі лише в переживаннях, установки стосовно себе" [156;136]. Із цього природно може виникнути запитання про можливість емпіричного дослідження і теоретичного аналізу самосвідомості людини і Я-концепції як її продукту [217]. Тут ми приєднуємось до принципової позиції Л.С.Виготського, який, говорячи про те, що самосвідомість соціально зумовлена і формується в розвитку, відстоював можливість її емпіричного аналізу [45].
В основному ж у спробах себе охарактеризувати, за твердженням Р.Бернса, як правило, присутній сильний особистісний, оцінювальний момент. Я-концепція - це не тільки констатація, опис рис своєї особистості, але й вся сукупність оцінних характеристик і пов'язаних з ними переживань і потенційних поведінкових реакцій [19].
Предметом психологічних досліджень, які присвячені проблемі Я-концепції, найчастіше є структура і компоненти образу Я (в яких поняттях індивід сприймає і описує себе, які властивості своєї особистості він усвідомлює більше, а які менше, як співвідносяться один з одним окремі компоненти цього образу), потім ті психологічні процеси і операції, за допомогою яких індивід усвідомлює, оцінює і концептуалізує уявлення про себе і свою поведінку і, нарешті, психологічні функції самосвідомості - наскільки адекватні образ Я і часткові самооцінки, і яку роль вони відіграють в саморегуляції поведінки особистості [124].
Отже, найближчою для нашого розуміння є позиція В.І.Юрченка, який стверджує, що емпірично Я-концепція може виявлятися як певна когнітивна характеристика образу Я, пов`язана із соціально-рольовою та особистісною ідентифікацією студента чи прояву механізму самоатрибуції; відповідним емоційно-оцінним ставленням до себе, переживанням цілісності, непорушності власного Я, певною внутрішньою вчинковою активністю, зокрема у виборі локусу контролю як одного з механізмів психологічного захисту сформованого
образу Я [217].
Я-концепцію часто співвідносять із загальною самооцінкою. Загальну самооцінку розглядають як одновимірну змінну, яка відображає прийняття чи неприйняття особистістю себе, тобто позитивне чи негативне ставлення до всього того, що входить у сферу Я [72]. У становленні загальної самооцінки головна роль відводиться когнітивному компоненту, оскільки його функцією є узагальнення найбільш значущих для особистості самооцінок, їх синтез і вироблення ціннісної узагальненої самооцінки, в якій відображається власна сутність особистості. Самооцінка відноситься до центрального утворення особистості, її ядра. Вона значною мірою визначає соціальну адаптацію особистості, є регулятором поведінки та діяльності.
При дослідженні різних проявів Я-концепції студентів важливо було проаналізувати особливості їх локусу-контролю. Таку ж позицію констатує з цього питання і В.І.Юрченко, - тобто в чому вони вбачають основні причини власної поведінки і вчинків інших людей, які так чи інакше впливають на їх уявлення про себе [217]. Як зазначають О.О.Бодальов, В.В.Столін "якість особистості, яка дістала назву локусу контролю - це одна із важливих інтегральних характеристик самосвідомості, яка пов`язує почуття відповідальності, готовність до активності і переживання "Я" " [124;278].
На думку Дж.Роттера, значною мірою від особливостей локусу контролю людини залежить те, як вона сприймає власну поведінку і її наслідки. В контексті нашого дослідження важливо було розрізнити між собою людей у відповідності з тим, де вони локалізують контроль над важливими для себе подіями. Існує два крайні типи такої локалізації: інтернальний та екстернальний. У першому випадку людина вважає, що події які з нею відбуваються перш за все залежать від її власних якостей, таких як компетентність, цілеспрямованість, рівень здібностей, і є закономірним результатом її власної діяльності. У другому випадку людина переконана, що її
успіхи чи невдачі є результатом таких зовнішніх сил, як везіння, випадковість, тиск оточення, інші люди і т. д. Як показав аналіз літератури по дослідженню цього феномена, приналежність людини до того чи іншого типу локалізації контролю здійснює вплив на різноманітні характеристики її психіки і пове