РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об’єкти і матеріали досліджень
Заповнення Канівського водосховища – останній етап у будівництві каскаду
водосховищ на р. Дніпрі; воно є “наймолодшим” у дніпровському каскаді.
Водосховище розташовано в північній частині лісостепу на ділянці Дніпра між м.
Вишгородом та м. Каневом. Роботи по заповненню Канівського водосховища почалися
в 1972 р. і продовжувалися до 1976 р. Нормальний підпірний рівень (НПР) (висота
рівня водосховища над рівнем моря) складає 91,5 м. За морфометричними
показниками водосховище відноситься до крупних, долинних і неглибоких. Площа
водного дзеркала – 675 км2, повний об’єм – 2,62 км3, корисний об’єм – 0,5 км3;
довжина водосховища по фарватеру – 157 км. Максимальна глибина – 21,0 м, але
переважають ділянки з глибиною біля 4 м. Площа мілководь (із глибинами до 2 м)
складає до 38% загальної площі акваторії водосховища. Максимальна ширина
водосховища – 8,0 км, середня – 5,5 км. Водосховище має один з найвищих
водообмінів у дніпровському каскаді – від 12,8 до 23,1 раз/рік (в залежності
від водності року). Сезонні спрацювання рівня Канівського водосховища до умовно
мертвого горизонту не проводяться – воно відносно мілководне і необхідно
зберігати по фарватеру достатні для судноплавства глибини [17].
За встановленими нами особливостями розвитку фітопланктону [138, 139], а також
у відповідності з морфологічними і гідрологічними ознаками [16] водосховище
умовно поділено на три ділянки:
а) верхня ділянка – від греблі Київської ГЕС до траверса с. Трипілля (довжина
ділянки 63 км) – характеризується наближеним до річкового режимом, що
формується попусками з розташованого вище Київського водосховища і стоком р.
Десни (31,3% від сумарної стоку). У значно меншій мірі на гідрологічний режим
ділянки впливає стік річок Либіді, Стугни, Красної.
б) середня ділянка (довжина 64 км) – від траверса с. Трипілля до гирла р.
Трубіж – із перехідним озерно–річковим режимом;
в) нижня ділянка (довжина 30 км) простягається до греблі Канівської ГЕС. На цій
ділянці переважає озерний режим.
На нижню ділянку припадає 50% об’єму води водосховища, на середню – 32%, на
верхню ділянку – 18%.
У водосховище впадають по лівому берегу р. Десна і р. Трубіж, а по правому –
річки Либідь, Віта, Красна і Стугна (рис 2.1). Великих заток, що утворюються в
гирлах приток, як в інших дніпровських водосховищах, в ньому не відмічено.Об’єм
стоку води, який вноситься в Канівське водосховище, наведено в таблиці 2.1
[139].
Таблиця 2.1
Середньорічний об’єм надходження води у Канівське водосховище
Водні об’єкти
Об’єм притоку води у водосховище, млн. м3/рік
Сумарний приток, %
Київське водосховище
36400,0
100,00
Річка Десна
11400,0
31,31
Річка Либідь
47,3
0,13
Річка Стугна
41,0
0,11
Річка Красна
27,5
0,08
Річка Трубіж
113,3
0,31
Природний ландшафт, на якому створено водосховище, відрізняється великою
геоморфологічною своєрідністю. Це є причиною того, що у водосховищі поряд з
абразивно–обвальними берегами зустрічається й
Рис. 2.1
абразивно–зсувний тип берега. Правий берег вище Трипілля і весь лівий берег
обмежені схилами другої тераси, яка утворена переважно пісками [30]; чимала
частина берегів одамбована (по правому берегу – на окремих ділянках від Києва
до Трипілля, по лівому – до Кийлова), захисні дамби є й у нижній частині
водосховища [31].
Основну частину верхньої ділянки водосховища, яка розташована в межах м. Києва,
виділяють як київську ділянку [26,101].
2.2. Методи досліджень
Дослідження фітопланктону проводили по всій акваторії Канівського водосховища,
включно з гирловими ділянками приток, на 40 стаціонарних станціях. Вибираючи
станцій досліджень враховували специфіку структурно-функціональної організації
планктонних угруповань водоростей різних ділянок водосховища та особливості
гідрологічного і гідрохімічного режиму [139]. Крім стаціонарних станцій
досліджень, на яких працювали протягом багатьох років, представлені станції,
які використовували для виконання певних наукових досліджень, наприклад, для
оцінки впливу на фітопланктон гідротехнічних робіт, підігрітих вод Трипільської
ДРЕС тощо (табл. 2.2).
На зазначених станціях відбиралися проби фітопланктону для визначення його
різноманіття, проводилися досліди з визначення первинної продукції, деструкції
органічних речовин та вимірювалися деякі гідрологічні показники: температура
води, прозорість, глибина. Температура води вимірювалася ртутним термометром на
поверхні, в середніх і придонних горизонтах. Умовну прозорість води виражали в
метрах до глибини зникнення з поля зору білого стандартного диска Секкі під час
спостережень, проведених опівдні з тіньової сторони. Глибину вимірювали
промірочним лотом і виражали в метрах.
Таблиця 2.2
Станції відбору проб фітопланктону та проведення дослідів по визначенню
первинної продукції і деструкції органічних речовин на Канівському водосховищі
в період з 1985 по 1999 рр.
Номер
станції
Місце розташування станції
Пригреблева ділянка Канівської ГЕС, правий берег
Пригреблева ділянка, середина
Пригреблева ділянка, лівий берег
Траверс с. Бучак, правий берег
Траверс с. Бучак, середина
Траверс с. Бучак, лівий берег
Траверс с. Григорівка, середина
Траверс Переяслав–Хмельницької затоки
Вхід у Переяслав–Хмельницьку затоку
10
Середина Переяслав–Хмельницької затоки
11
Траверс с. Ходорів
12
Траверс м. Ржищев, правий берег
13
Траверс м. Ржищев, лівий берег
14
Траверс с. Стайки, правий берег
15
Траверс с. Стайки, лівий берег
16
Траверс с. Халеп’є, правий берег
17
Траверс с. Халеп’є, лівий берег
18
Водосховище нижче гирла р. Крас