РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
У відповідності до мети та поставлених завдань були визначені об`єкт спостереження, комплекс клінічних і лабораторно-інструментальних методів дослідження та підходи до лікування.
2.1. Клінічна характеристика хворих
Обстежено 120 хворих на ревматизм. Пацієнти знаходились на лікуванні в ревматологічному відділенні Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні. Обстеження проводилось по мірі поступлення хворих в стаціонар, підбір груп здійснювався за ознаками статі та даних спадкового анамнезу. Діагноз ревматизму встановлювали на основі критеріїв, рекомендованих ВООЗ. В якості контрольної групи обстежено 30 практично здорових осіб.
Проведення клініко-генеалогічного дослідження дало змогу розподілити всіх хворих на 4 групи: жінок та чоловіків з обтяженим чи необтяженим спадковим анамнезом. Гендерні та вікові характеристики обстеженої вибірки представлені в таблиці 2.1. Слід відмітити, що співвідношення за статтю у нашій вибірці становить 1:1, що зумовлено необхідністю співрозмірних за показниками групи для дерматогліфічного дослідження. Середній вік пацієнтів становив 44,23±11,9 років. При аналізі даних встановлено, що найбільшими були вікові групи 41-50 і 51-60 років: відповідно 39 (32,5%) і 34 (28,3%) пацієнтів. Серед чоловіків ще численною була і група 31-40 років (16,7%).
Таблиця 2.1Розподіл обстежених хворих на ревматизм за вікомГрупи хворихВік хворих (років)Всього,
n<2021-3031-4041-5051-60>61Жінки
-23158
230СОСНО233108430Чоловіки129411330СОСНО355107-30Всього: n6122039349120%5,010,016,6732,5028,307,50100,0Примітки:
1.СО - спадково обтяжені хворі на ревматизм;2.СНО - спадково необтяжені хворі на ревматизм.
Привертає увагу той факт, що переважають хворі середнього та похилого віку. Зокрема, до вікових груп 41-50, 51-60 та більше 60 років належить 68,3% всіх пацієнтів. Враховуючи те, що початок ревматизму припадає на дитячий та юнацький вік, мала частка груп до 20 років (5,0% випадків) та 21-30 років (10,0% випадків) може свідчити про недостатнє виявлення перших атак ревматизму.
Розподіл хворих за тривалістю недуги представлений в табл.2.2. Характерним є те, що серед осіб з обтяженим спадковим анамнезом найбільшу частку складають хворі з тривалістю захворювання більше 30 років(67,67% від кількості групи у жінок та 53,33% - у чоловіків, проти 30,0% та 26,7% у відповідних групах спадково несхильних до ревматизму хворих). Це може свідчити, з одного боку, про збільшення тривалості (з моменту першої ревмоатаки) життя хворих на ревматизм в результаті проведення лікувально-профілактичних заходів, з іншого - опосередковано, про більш важчий, з класичним початком (у дитинстві) перебіг недуги у спадково обтяжених щодо ревматизму осіб. Але необхідно також враховувати той факт, що тривалість захворювання визначали анамнестично: зі слів хворого або за датою встановлення діагнозу згідно з амбулаторною карткою. Тому, ймовірно, період недуги у більшості хворих був значно триваліший, а зверненню до лікаря передували латентний перебіг, багаторічна компенсація сформованих вад чи банальна байдужість пацієнтів. Зокрема, у 3 (2,5%) пацієнтів ревматизм було вперше діагностовано після надання невідкладної медичної допомоги у відділенні інтенсивної терапії.
Таблиця 2.2Розподіл обстежених хворих за тривалістю захворювання Групи хворихТривалість захворювання (років)Всього,
n<11-55-1010-2020-30>30Жінки11
352030СОСНО22674930Чоловіки232-71630СОСНО110713830Всього: n61615111953120%5,013,3312,509,1715,8344,17100,0Примітки:1.СО - спадково обтяжені хворі на ревматизм;2.СНО - спадково необтяжені хворі на ревматизм.
Подальший аналіз отриманих даних було проведено відповідно до класифікації і номенклатури ревматизму, запропонованої Інститутом ревматології РАМН (2001) і прийнятої рішенням ІІІ Національного конгресу ревматологів України (2001). Результати подані в таблиці 2.3.
У всіх обстежених встановлено активну фазу захворювання. Ступінь активності ревматичного процесу визначали відповідно до критеріїв А.І.Нестерова (1964). І ступінь активності зафіксовано у переважної більшості обстежених - 116 (96,66%) осіб, ІІ та ІІІ - по 2 (1,67%) особи.
Таблиця 2.3Розподіл обстежених хворих згідно з робочою класифікацією та номенклатурою ревматизму Класифікаційні критеріїГрупи хворихЖінкиЧоловікиВсьогоСОСНОСОСНОn (%)Клінічні варіанти Гостра ревматична лихоманка131275,83Рецидивуюча ревматична лихоманка 2927292811394,17Клінічні
проявиКардит30303030120100,0Артрит13138124638,33Кільцевидна еритема12--32,50Ревматичні вузлики--1-10,83Лихоманка57642218,33Артралгія43241310,83Серозити2-2154,16Активність процесуІ2829302911696,66ІІ-1-121,67ІІІ2---21,67НаслідкиБез явних серцевих змін121-43,33 Ревматична хвороба серця:
- без вади серця
- вада серця2
272
262
274
2710
1068,33
88,34Продовження табл. 2.3Класифікаційні критеріїГрупи хворихЖінкиЧоловікиВсьогоСОСНОСОСНОn (%)Недостатність кровообігу Серцева недостатність (СН)0-1135 4,16І6156103730,84ІІА211122146856,67ІІБ231175,83ІІІ1--232,50Функціональний клас (ФК)І1-121,67ІІ6157124033,33ІІІ211122146856,67ІV3313108,33Примітки:1. СО - спадково обтяжені хворі на ревматизм;2.СНО - спадково необтяжені хворі на ревматизм.
Певних закономірностей щодо розподілу груп за активністю встановити неможливо, оскільки значно переважає частка хворих з І ступенем активності процесу.
Гостру ревматичну лихоманку діагностовано у 7 (5,83%) хворих. Рецидивуючу ревматичну лихоманку зафіксовано у 113 (94,17%) пацієнтів. Така перевага другої групи хворих цілк