РОЗДІЛ 2
ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВІДНОСИН МІЖ ЛИТОВСЬКО - ПОЛЬСЬКИМИ ЯГЕЛЛОНАМИ І ГІРЕЯМИ У 1502- 1523 рр.
2.1. Литовсько-кримські союзні угоди 1507-1517 рр.
Укладення союзної угоди з Кримським ханством у 1512 р. стало значним успіхом литовсько-руської дипломатії. Велике князівство Литовське більше ніж третину століття намагалося розірвати кримсько-московський союз, який, наче аркан, душив Велике князівство. Майже щорічні напади кримців завдавали величезних збитків країні, насамперед українським землям, які закривали Велике князівство Литовське з боку "Дикого Поля" . У 1482 р. перекопці зруйнували навіть Київ [45.- C. 114], що був, за словами Панів - Ради Великого князівства, "Воротами всему панству"[7. - Т. 2. - С. 173]. І хоча місто вдалося відбудувати, але надійно захистити свої південні кордони від татарських рейдів Литовсько-Руська держава, внаслідок внутрішньополітичної кризи і виснажливих воєн з Великим князівством Московским, не змогла. Прихід до влади у Литовсько-Руській державі Сигізмунда I позначився змінами як у внутрішній, так і у зовнішній політиці князівства. Вдалося подолати конфронтацію в середині країни. У відносинах з Кримом уряд Сигізмунда I перейшов до рішучих дій з метою будь за що розірвати кримсько-московський союз і, якщо не перетягнути Перекопську Орду на свій бік, то хоча б нейтралізувати її, що мало неабияке значення у війні з Великим князівством Московським, яка вже наближалася. До Криму відправлялося посольство за посольством, що везли хану та його оточенню великі подарунки. Крім того, дипломатична служба Великого князівства Литовського спробувала налагодити стосунки з Казанським ханством. Ця східноєвропейська держава у 1505 році вступила у відкриту конфронтацію з Москвою. Казанці під керівництвом свого хана Мухаммед - Еміна завдали ряд серйозних поразок московським військам, і Сигізмунд I дивився на цього правителя як на природного союзника у війні з Московським великим князівством. Тому не дивно, що прибулий до Литви казанський посол підписав з королем у 1507 р. умову, спрямовану проти Москви. В листі до лівонського магістра Валтера Плеттенберга у лютому-березні 1507 р. Сигізмунд I писав: "И черезъ тогожъ посла своего царь Казанскій до насъ всказывалъ, абыхмо посполу съ нимъ на непрыятеля нашого за-одинъ были, и на томъ намъ тотъ посолъ присягу вчинилъ" [7.- Т. 2.-С. 14]. Ця угода подальшого розвитку не набула, бо Московська держава поспішила примиритися з Казанню [103.-С. 23], але все ж була закладена ще одна цеглина в майбутнє зближення Литовсько-Руської держави й Кримського ханства, правитель якого, Менглі-Гірей I, виступав посередником в переговорах Сигізмунда I і Мухаммед-Еміна [7.- Т. 2.- С. 13-14].
У 1512 р. остаточно була оформлена угода між Великим князівством Литовським і Кримським ханством. Перше зобов'язувалося сплачувати річні упомінки разом з Польщею у розмірі 15 тис. золотих і утримувати в полоні екс-хана Великої Орди Ших Ахмата, який з початку ХVІ ст. перебував у Литві. Крим, у свою чергу, мусив припинити напади на території свого нового союзника та допомагти Литовсько-Руському князівству у війні з Московською державою. Для закріплення угоди Менглі-Гірей І відправив до Великого князівства Литовського заручником свого онука Джалалдина з іншими знатними кримськими князями і мурзами, в тому числі Довлет-Бахтієм, головою наймогутнішого у Криму роду ширинів. Хоча литовські хабарі зіграли в зближенні Кіркору і Вільно значну роль, але все ж вони були далеко не єдиним чинником, який вплинув на підписання угоди. Одна з головних причин литовсько - кримського альянсу полягала в тій складній політичній ситуації, що склалася у Східній Європі у першій декаді ХVІ ст.
Після стрімкого розширення в останній третині ХV ст. своїх кордонів за рахунок сусідніх держав, кримська і московська держави з країн-союзниць поступово трансформувалися на початку ХVІ ст. у суперників. Особливо гостро антагонізм між цими країнами виявився у питанні про спадок Золотої Орди. У 1502 р. на Лівобережній Україні, неподалік від Києва, кримському ханові Менглі-Гірею І вдалося розбити війська Великої Орди, яка, будучи на той час однією з найбільших татарських держав Східної Європи, вважала себе законним правонаступником Золотої Орди і дивилася на Крим і Москву як на своїх васалів. Внаслідок перемоги кримців, яких політично і воєнно підтримувало Велике князівство Московське, Велика Орда припинила своє існування, а ці два молоді хижаки відразу почали зазіхати на роль гегемона у Східній Європі, вважаючи саме себе правонаступниками і законними спадкоємцями Джучева Улуса. Москва розпочала активні переговори із завзятими ворогами Криму - Ногайськими ордами. А перекопці, в свою чергу, наприкінці 1512 р. починають здійснювати регулярні напади на російські території [130.- S. 179-180]. В цій ситуації зближення Криму і Великого князівства Литовського було закономірним явищем, а блискуча перемога об'єднаних військ Литовсько-Руської держави і Королівства Польського над кримськими чамбулами під Вишневцем? прискорила цей процес. Цікаво, що автори Густинського і Рачинського літописів прямо пов'язували поступливість Менглі-Гірея І і надіслання Джелалдина з цією перемогою [22.- С. 35.-168]. Зміна зовнішньополітичного курсу Криму була настільки серйозною, що навіть смерть Джелалдина у Литві не внесла суттєвих політичних ускладнень в литовсько - кримські відносини. Менглі-Гірей І припинив напади на території Великого князівства Литовського і Королівства Польського. Це, однак, не знімало тривожної ситуації на кордоні, бо невеличкі і часто не контрольовані центральними урядами татарські загони продовжували загрожувати прикордонню. Такий відносний спокій з боку Кримського ханства дав можливість Литовсько - Руській державі перекинути більшість своїх військ на схід і завдати під Оршею нищівної поразки російським військам, які, захопивши Смоленськ, почали наступ на внутрішні райони Великого князівства Литовського [92.- Т. 2.- С. 351-353]. У 1514 році Литовсько - Руська і Кримська держ
- Київ+380960830922