РОЗДІЛ 2
Основні результати наукової діяльності М. Ф. Кащенка
2.1. Внесок М. Ф. Кащенка в розвиток мікроскопічної техніки, гістології та ембріології
Ембріологія на час, коли Кащенко розпочав наукові ембріологічні дослідження, була новітньою галуззю біологічних знань. Наприкінці XIX століття в Росії (у тогочасних її межах) вона зазнавала бурхливого розвитку. Упродовж XVIII і XIX ст. учені Російської Академії наук двічі зверталися до проблем внутрішньоутробного розвитку людини: в XVIII ст. К. Ф. Вольф і в XIX ст. К. М. Бер. Найвизначнішими ембріологами кінця XIX ст. були І. Мечников і О. Ковалевський, однак значний внесок у цю галузь здійснили і зоологи-ембріологи - Вагнер, Заленський, Ульянов, Бобрецький, Шимкевич і ін. Кащенко вважав, що ембріологію майже повністю створено працями російських учених, чи вчених, котрі працювали в тогочасній Росії. На думку Квітницького-Рижова, саме "роботи Кащенка в галузі ембріології є безпосереднім продовженням і доповненням блискучих досліджень І.І.Мечникова і О.О.Ковалевського. Є достатньо підстав, щоб ім'я Кащенка-ембріолога і зоолога віднести до числа корифеїв вітчизняного природознавства другої половини XIX ст., праці котрих призвели до того, що "ембріологія... може вважатися в основному російською наукою" [16, с. 71].
Для роботи Кащенко використовував усі доступні у його час засоби: метод гістологічних зрізів серіями, незадовго перед тим запропонований петербурзьким ученим П. Я. Гальперіним (1879), ембріологічний метод реконструкції. Серії гістологічних зрізів Кащенко здійснив без санного мікротома, котрий було впроваджено з цією метою в ембріологію значно пізніше. "За кордоном (я) освоїв деякі нові прийоми забарвлення і здійснення серії розрізів, - писав учений. - До Гіса я приїхав головним чином для опанування його способу реконструкції загальної форми органів шляхом сполучення окремих розрізів" [46, арк. 116]. Кащенко послуговувався цим методом і в Харкові, але не зовсім вдало і вважав, що застосовує його не правильно. Однак невдовзі він переконався, що метод не є досконалим і почав удосконалювати його.
Остаточно власний метод "графічної реконструкції мікроскопічно малих об'єктів" було розроблено під час роботи в низці зарубіжних лабораторій (1885-86), переважно на зоологічній станції в Неаполі (лабораторії В. Гіса). Цей метод отримав високу оцінку Гіса, Кащенко поступово удосконалив його і назвав методом "графічного ізолювання". Метод включає низку маніпуляцій: попередню обробку об'єкта (абсолютним спиртом, гвоздичною олією, ксилолом, розчином парафіну в ксилолі при нагріванні), заливку в парафін, виготовлення особливої багатогранної парафінової призми, в котрій розміщується об'єкт, покриття поверхні призми масляною фарбою, повторну заливку в парафін, виготовлення серії зрізів на мікротомі, наклеювання їх на предметні скельця і депарафінування. Далі здійснюється власне реконструкція за домогою мікроскопа і камери-люциди (на папері). Для обрізання парафіну, котре потрібно здійснити дуже точно, Кащенко розробив інструмент, "спеціально пристосований до Schanze'вського мікротома, в котрий він вставляється замість затискича чи парафінового столика. Він складається з двічі загнутого під прямим кутом металевого стержня, верхня частина котрого розширюється в кільце, в котре вставляється в горизонтальному положенні затискач, чи парафіновий столик, разом з прикріпленим до нього препаратом. У горішню частину кільця вставлено натискний гвинт для фіксації препарата в бажаному положенні" [53, с. 552].
Перевага методу полягає в забезпеченні точності реконструкції, бо він дозволяє на одній і тій же серії зрізів реконструювати об'єкт у трьох взаємно перпендикулярних площинах. Дві з робіт у даній галузі Кащенко виконав саме за цим методом, котрий увійшов у практику ембріологічних досліджень. Наприклад, його використовував І. І. Шмальгаузен. Метод графічного ізолювання описано в англійських, американських виданнях з правильним посиланням на його авторство. Гіс у своїй реферативній доповіді про різні методи реконструювання, виголошеній на Першому анатомічному конгресі (1887), згадував про метод Кащенка і про запропоновані пізніше методи Штрауссера і Борна. "Гіс і сам застосовував мій метод, - писав учений. - Мій метод застосовував і Shanz" [47, арк. 25]. Метод описано у статті професора С.І.Лєбьодкіна "До техніки графічного ізолювання", котру було опубліковано у восьмому числі "Праць Білоруського державного університету" за 1925 р.
При виконанні Кащенком першої роботи з ембріології "Про походження і будову кісток амфібій" (1881) Стрельцов визначив методи дослідження і допоміг сформулювати висновки. При виконанні наступної роботи "Про пігментну тканину жаби" (1882) вплив Стрельцова був меншим. Решта робіт - у лабораторіях Гіса, Вальдейєра, Гертвіга - були задумані і виконані Кащенком цілком самостійно. У 1882-86 рр. він опублікував 14 ембріологічних робіт, у котрих висвітлив особливості розвитку зародків людини, акулових риб, походження мезенхіми у хребетних тварин. Досліджуючи окостеніння хряща, відзначав, що в ньому відбуваються, як прогресивні, так і регресивні процеси. Тематика усіх цих досліджень була на той час практично не розробленою, однак особливе місце з-поміж них посідають праці вченого, котрі стосуються патологічної ембріології людини.
Квітницький-Рижов писав, що саме Кащенко отримав перші відомості про зміни гістологічних структур аномальних людських зародків [16, с. 72]. На думку А. В. Коваленок, стаття Кащенка "Про атрофічні людські зародки" (1883) була першою у світовій літературі, в котрій розглянуто гістологічні структури у ранньому патологічному онтогенезі людини [17, с. 8]. Оскільки видано їх було у збірці праць Харківського університету, котра виходила російською мовою, дане дослідження не стало відомим за кордоном.
Основоположником патологічної ембріології тривалий час вважали італійського вченого К. Джиакоміні, котрий почав вивчати патологічні зародки людини з 1888 р. і упродовж 1888-97 р