Формування і функціонування ринку продукції насінництва соняшнику

розділ 2 Сучасний стан РОЗВИТКУ РИНКУ продукції насінництва соняшнику
2.1. Аналіз розвитку ринку продукції насінництва соняшнику
Важливою категорією ринку продукції насінництва соняшнику є попит. Його певною
мірою характеризують наступні показники: обсяги споживання насіння; експорт
насіння; еластичність попиту. Попит на насіння сортів і гібридів соняшнику
формують наступні фактори:
* обсяги виробництва продовольчого соняшнику (величина посівної площі,
урожайність, валовий збір);
* рівень цін на посівний матеріал та платоспроможність сільськогосподарських
підприємств;
* якість насіння та його сортова категорія (еліта, перша репродукція, гібриди
першого покоління – F1);
* обсяги експорту насіння сортів і гібридів соняшнику.
В останнє десятиліття внутрішній і зовнішній ринки продовольчого насіння
соняшнику характеризуються зростаючим попитом, що зумовлено його поживними
якостями (вміст олії, білку і т.д.). Високі відносно внутрішні й зовнішні ціни,
порівняно висока рентабельність виробництва, а також достатнє фінансування з
боку трейдерів та експортерів сприяла привабливості вирощування соняшнику в
Україні. До того ж це одна з небагатьох прибуткових технічних культур. Так, за
даними Державного комітету статистики України, у 2001 році від реалізації
товарного насіння сільськогосподарські підприємства отримали 437,9 млн. грн.
прибутку, що в загальній масі прибутку від реалізації продукції рослинництва
склало 17,6 %. Рівень рентабельності товарного продовольчого насіння соняшнику
порівняно з іншою сільськогосподарською продукцією (зернові, цукрові буряки,
овочі) є набагато вищим (табл.2.1), що зумовлено меншими виробничими витратами
в розрахунку на гектар посівів і високим попитом як з боку вітчизняних, так і
зарубіжних покупців. В умовах високих цін на матеріально-технічні ресурси та
необмеженості прав товаровиробників у веденні сільського господарства це було
стимулюючим фактором значного розширення посівних площ, зокрема в 1998–2002 рр.
Якщо в 1990 році зібрана площа товарного соняшнику становила 1626 тис. га, то в
2002 році вони зросли в 1,7 рази і досягли 2720 тис. га (рис. 2.1).
Таблиця 2.1
Рівень рентабельності основних видів сільськогосподарської продукції, % *
Продукція
1990р
1995р
1997р
1998р
1999р
2000р
2001р
Соняшник на зерно
236,5
170,9
19,4
22,0
54,5
52,2
68,7
Зернові
275,1
85,6
37,5
1,9
12,0
64,8
43,3
Цукрові буряки
29,5
31,2
-10,4
-12,0
-14,8
6,1
1,5
Овочі відкритого ґрунту
27,6
12,8
-37,4
-25,2
-12,8
-1,7
-0,8
* В сільськогосподарських підприємствах України
Джерело інформації: Державний комітет статистики України [71, с. 171–195; 72,
с. 147–175]
Рис. 2.1 Посівні площі і урожайність товарного соняшнику в Україні
Висока прибутковість соняшнику сприяла розширенню посівів навіть в тих зонах,
які є нетрадиційними для вирощування, або зонами підвищеного ризику (Полісся,
Прикарпаття, Закарпаття, Північний Лісостеп). Проте, якщо розширення ареалу
розповсюдження його в північних, північно-східних регіонах Лісостепу України,
що стало можливим за рахунок виведення селекціонерами (в першу чергу Інституту
рослинництва ім. В.Я. Юр’єва (м. Харків) ранньостиглих та ультра ранньостиглих
гібридів, є обґрунтованим як з економічної, так і з агрономічної точки зору, то
перенасичення соняшником сівозмін південного і центрального Степу найближчим
часом може призвести до вкрай негативних наслідків через виснаження ґрунту та
розповсюдження хвороб [73, с. 219]. “У Дніпропетровській, Донецькій,
Запорізькій, Луганській областях в 1999 році соняшник повертався на попереднє
місце вирощування через 4 роки, в Кіровоградській, Миколаївській, Херсонській –
через 5, в Одеській, Харківській – через 6 років. Перенасичення сівозмін
степової зони посівами соняшнику призвело до розповсюдження шкідників і хвороб,
різкого зниження (на 38 %) урожаю” [74, с.34]. Розширення посівних площ
товарного соняшнику не мало відповідного збільшення валового збору, оскільки
урожайність дуже знизилась. Якщо в 80-х роках вона була на рівні показників
країн ЄС, то починаючи з 90-х років почався спад продуктивності посівних площ,
який продовжується і до нині. Так, за 1990-2001 рр. урожайність соняшнику
знизилась з 15,8 до 9,4 ц/га в масі після доробки, або на 40,5 %; валовий збір
зменшився з 2571до 2251 млн. тонн, або на 12,4 %.
Неконтрольоване розширення посівів товарного соняшнику й підвищений попит на
нього зумовили й збільшення обсягів споживання посівного матеріалу. Так, в 2001
році обсяги реалізації продукції насінництва соняшнику зросли порівняно з 1997
роком на 57,1 відсотки. При цьому помітно збільшилось споживання
репродукційного та елітного насіння через їх порівняно низькі ціни (1000–3000
та 3000–5000 грн/т). Ціновий чинник в умовах незадовільного фінансового стану
сільськогосподарських підприємств стає чи не найголовнішою умовою при виборі
насіння.
Обсяги придбання насіння гібридів першого покоління за 1997–2001 рр. зросли на
59,5 %. Причому, продаж гібридного насіння селекції українських
науково-дослідних установ збільшився на 98,6 % (табл. 2.2). Зокрема, реалізація
гібридного посівного матеріалу соняшнику селекції Інституту рослинництва ім.
В.Я. Юр’єва (м. Харків) збільшилась в 3,2 рази, Інституту олійних культур (м.
Запоріжжя) – на 124,5 % і лише обсяги реалізації його гібридів першого
покоління селекції Селекційно-генетичного інституту (м. Одеса) зменшились на
7,4 відсотки. Також, зменшилось споживання гібридів соняшнику іноземних фірм і
компаній (- 26,5 %).
Таблиця 2.2
Реалізація селекційно-насінницької продукції соняшнику в Україні
Показники
1997р
1998р
1999р
2000р
2001р
2001р в % до 1996р
Еліта, ц *
4483
4960
4463
3626
4570
1