РОЗДІЛ 2
РОЗУМІННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ АРМІЇ В ДУХОВНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ЙОГО ЗБРОЙНИХ СИЛ.
Логіка соціокультурного підходу до аналізу духовних цінностей української армії передбачає розгляд їх місця, особливостей та змісту.
Можна виділити два способи реалізації дослідницького замислу. Перший зводиться до теоретичного аналізу відомих духовних явищ, що прямо або опосередковано відображають діалектику духовних цінностей збройних сил шляхом виділення найбільш загальних зв'язків, закономірностей, що притаманні розвитку даних явищ. В цьому випадку, на думку автора, необхідно аргументувати самі засади класифікації і систематизації, що передбачають вибір відповідної методологічної позиції. Навіть при успішному розв'язанні проблеми не зникає вірогідність "звуження" уявлення про зміст духовних цінностей, тому що об'єктом аналізу будуть уявлення, які існують на даний момент, але не приведені в систему, в той час коли сутність духовних цінностей, що змінюється, буде постійно породжувати нові духовні уявлення. Іншими словами, переміщення дослідницького акценту на відомі явища обмежує можливості прогнозу принципово нових уявлень.
Другий спосіб уявляється в методологічному плані більш продуктивним і полягає в русі дослідження змісту від головного, суттєвого в духовних цінностях до конкретного окреслення їх змісту на перспективу.
2.1 Місце, особливості та роль духовних цінностей армії
Аналіз сутності духовних цінностей, їх структури, класифікації та головних тенденцій - необхідна передумова з'ясування їх значущості в системі життєдіяльності Збройних Сил України.
В сучасних умовах Збройні Сили трактуються як відносно відокремлене організоване об'єднання людей, що свідомо виконують почесний обов'язок з захисту України, її державних інтересів, а також сприяють розвитку міждержавного військового партнерства та урегулювання міжнародних конфліктів шляхом виконання миротворчих функцій. [93, С.8-9]
У дослідженнях останніх років пріоритетного напрямку набуває розгляд армії як окремої, відносно самостійної цілісної системи [188, 229]. Хоча армія належить до так званих "закритих" систем, це не означає, що вона функціонує повністю автономно, оскільки має нерозривний зв'язок з іншими соціальними системами, культурою суспільства, через які власне й проявляється її сутність та вплив.
На наш погляд, використання методології системного дослідження дозволяє здійснити аналіз духовних процесів, що відбуваються в армії та суспільстві. Саме системний метод, який є однією з форм конкретизації категорій діалектики, дозволяє, по-перше, розвинути та специфічно інтерпретувати абстрактні принципи та категорії діалектики та безпосередньо застосовувати їх для аналізу сфер та елементів життєдіяльності армії; по-друге, виявити недоліки у системі наявних знань про духовні цінності армії, висунути новий підхід до розгляду армії як цілісного об'єкта. Тому основою даного соціально-філософського аналізу духовних цінностей армії є розгляд її як цілісного утворення.
Цілісність вказує на те, що всі елементи системи узгоджуються один з одним і кожен зі своєю системою. Це досліджується, перш за все, через побудову системи специфічних понять, що відображають системні зв'язки армії та роблять упорядкованим саме поняття системи. Виявлення таких категорій виступає внутрішньою необхідністю системного дослідження, оскільки у ньому армія вивчається на теоретичному формально-категоріальному рівні, що у подальшому відкриває шлях до конкретної інтерпретації її на предметному рівні.
Для відбиття інтегративних властивостей та якостей армії у системному дослідженні служать поняття: елемент, структура, система, функції, розвиток.
Армія як система складається з певної кількості класів елементів. З огляду на завдання даного дослідження, особливий інтерес представляє клас елементів, який охоплює види функціонування армії, що відбивають структуру будь-якої людської діяльності. Це ділянка застосування діяльності суб'єктів, котра спрямована на задоволення виникаючих потреб армії (людських, технічних, духовних). Їх сукупність необхідна для забезпечення збройної боротьби, узгодженої діяльності особового складу, підтримки постійної боєготовності.
Вичленення цієї групи взаємопов'язаних елементів визначеної якості дозволяє з'ясувати закономірні зв'язки елементів, властиві цій групі, визначити місце даної групи у межах всієї армії як системи, зрозуміти її роль у загальному функціонуванні армії. Тим самим визначаються самостійні сфери армії, призначені для її обслуговування у цілому. В цьому контексті структура армії - це сукупність закономірних системоутворюючих зв'язків-відношень, здатна до перетворення і саморегуляції. Внаслідок зв'язків елементів утворюється цілісність та упорядкованість армії як системи. Армія має внутрішню та зовнішню структури. Перша спрямована на збереження і зміцнення армії, друга забезпечує її комунікацію з суспільством.
На певному етапі життєдіяльності армії, коли закони її функціонування починають ущільнювати прояв структурних відношень, складаються умови для переходу системи до вищого типу зв'язків, який дозволяє зберегти цілісність армії. З появою нових зв'язків в армії починають проявлятися закони розвитку.
Таким чином, армія - сукупність соціальних явищ і процесів, що складаються з якісно відповідної множини елементів, що знаходяться у взаємозв'язках, взаємовідношеннях, а також утворюють єдине ціле.
Як вже зазначалося, армія включена до системи суспільних відносин, їй притаманні загальні риси та ознаки будь-якої соціокультурної системи, а також і особливості культурного життя українського суспільства на сучасному етапі. Як інститут держави, Збройні Сили містять все розмаїття суспільних відносин позитивного та негативного змісту, що розкриває не тільки їх взаємодію з суспільством, але й внутрішній стан. Матеріальні і духовні відносини в армії мають свою специфіку. Ця специфіка обумовлена характером Збройних Сил, особливостями військ