РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК ПРИРОДНО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ НЕОТОМІЗМУ
У ХХ СТОЛІТТІ
У цьому розділі подається загальна характеристика соціальної доктрини католицизму як теоретичного контексту неотомістичної природно-правової думки, визначаються документальні джерела та принципи формування цієї дисципліни, характеризуються її теоретико-філософські підвалини; розглядається еволюція неотомістичної концепції прав людини у період з кінця ХІХ ст. по теперішній час, а також висвітлюється взаємодія католицького суспільного вчення із соціально-політичною практикою католицизму.
2.1. Загальна характеристика соціального вчення католицизму
2.1.1. Соціальна доктрина католицизму: поняття, документальні джерела, принципи формування та періодизація. Перш ніж перейти до аналізу неотомістичного праворозуміння, видається доцільним визначити зміст та з'ясувати співвідношення понять католицизму, томізму, неотомізму, сучасного неотомізму, соціальної доктрини (соціального вчення, соціальної етики) католицизму, котрі використовуватимуться у дослідженні. Термін католицизм (від. грецьк. кatholicos - "загальний", "вселенський") розглядатиметься у двох значеннях: а) як релігійний світогляд, що відповідає одному з основних (поряд із православ'ям та протестантизмом) напрямів християнства; б) як суспільна інституція, що виступає колективним носієм цього світогляду (католицька (римо-католицька) церква). Терміном томізм позначатиметься вчення Томи Аквінського (1225-1274) і напрям у середньовічній філософії та католицький теології, що сформувався під впливом його ідей. Неотомізм розглядатиметься як філософсько-теологічне вчення, на котрому ґрунтується соціальна доктрина католицизму, поняття якої буде розкрито нижче. Під сучасним неотомізмом ми будемо розуміти неотомізм післясоборового періоду (тобто після ІІ Ватиканського собору (1962-1965).
З кінця ХІХ і протягом ХХ століття природно-правова проблематика розглядається католицькою церквою у контексті власної соціальної доктрини [213, с. 187]. Папа римський Іван Павло ІІ в енцикліці ''Sollicitudo rei socialis'' ("Турбота про соціальну дійсність", 30 грудня 1987 р.) визначив, що соціальна доктрина церкви "належить... до царини богослов'я, зокрема, до морального богослов'я" (тут і надалі переклад наш - С.Р.) [89, с. 90]. Відтак, можна вважати, що сьогодні соціальна доктрина визнана складовою частиною моральної2 теології католицизму [185, с. 254-287].
Слід зауважити, що в дослідженнях, присвячених соціальній доктрині католицизму, можна зустріти "вузьке" та "широке" розуміння цього поняття, котрі, відповідно, впливають на визначення хронологічних меж та джерел цієї доктрини. Так, окремі дослідники вважають, що "соціальна доктрина церкви така ж стародавня, як і сама церква" [279, с. 12]. У даному випадку має місце широке розуміння католицької соціальної доктрини, за якого до її джерел слід віднести як Святе Письмо, так і церковне Передання, а також усі офіційні документи католицької церкви за більше ніж двохтисячолітній період її існування [334, с. 15; 369, с. 8; 146, с. 15; 152, с. 9-14]. У вузькому ж розумінні термін "соціальна доктрина церкви" вживається у сучасному релігієзнавстві лише щодо тих етичних, економічних і політичних концепцій, що були запропоновані католицизмом у соціальній сфері протягом останнього століття, починаючи з енцикліки ''Rerum novarum'' ("Нові речі", 15 травня 1891р.) [191, с. 5; 279, c. 13]. Саме в такому значенні термін "соціальна доктрина католицької церкви" вживатиметься у нашому дослідженні. Окрім терміну "соціальна доктрина католицизму", на позначення цього ж теолого-філософського феномену у літературі використовуються, як аналогічні за змістом, терміни "соціальне вчення католицизму", "католицька соціальна етика" [див., напр.: 101, с. 444; 136, с. 17-27; 152, с. 5-29; 279, с. 13-30; 314, с. 15-75]. З огляду на це, надалі зазначені терміни застосовуватимуться як синонімічні. Відтак, у нашому дослідженні соціальна доктрина (соціальне вчення, соціальна етика) католицизму означатиме сукупність соціально-економічних, соціально-політичних та етико-правових концепцій католицизму, закріплених у його офіційних документах та інших джерелах, які були оприлюднені з кінця ХІХ ст. (1891 р.) по теперішній час.
Джерела соціальної доктрини католицизму складають офіційні документи католицької церкви: акти римських пап (апостольські послання, вказівки, декрети, декларації, енцикліки, звернення, конституції, катехізиси, промови, послання, інструкції, заяви та інш.); документи куріальних конгрегацій, понтифікальних рад і комісій; акти соборів, синодів і єпископських конференцій. Особливе значення серед згаданих вище документів мають енцикліки (від пізньолат. enciclycus - "окружний", "загальний") - послання римських пап, присвячені питанням віри, моралі, суспільно-політичним проблемам та звернені, традиційно, до католиків [146, с. 248; 108, с. 300].
До джерел соціальної доктрини церкви відносять також праці католицьких теологів, філософів, соціологів та економістів [334, с. 22; 152, с. 13-14]. Слід, однак, наголосити, що у католицизмі офіційна соціальна доктрина відмежовується за ступенем обов'язковості від недоктринальних повчань, котрі містяться у працях зазначених вище вчених. Враховуючи наведене, праці згаданих раніше католицьких дослідників-неотомістів, що не мають офіційного характеру, використовуватимуться лише принагідно, у тих випадках, коли вони безпосередньо вплинули на зміст природно-правової доктрини католицизму або ж тоді коли вони, на наш погляд, допомагають з'ясувати зміст тих чи інших положень цього вчення.
Принципи, покладені в основу формування соціального вчення католицизму, систематизовані сучасним російським релігієзнавцем М. Ковальським. До них належать:
-суворе дотримання принципу наступництва (прихід до керівництва церквою нового папи не тягне за собою перегляду й критики поглядів його попередників; кожний новий понтифік претендує лише на логічний розвиток ідей, висловлених ними);