РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Вплив природних умов та антропогенних факторів на формування
гідроекологічної ситуації
При вивченні впливу природних умов та антропогенних факторів на формування гідроекологічної ситуації в басейні р. Горинь виступають дані просторових гідрологічних, гідрографічних, біологічних, ландшафтних досліджень, які проводили Геренчук К.І., Маринич А.М., Андрієнко Т.Л., Верховний О.У., Попова В.П., Білявський Г.О., Будз М.Д., Коротун І.М. та ін., а також досліджень автора цієї роботи.
Карто-схема басейну р. Горинь представлена на рис.2.1.
Річка Горинь є найбільшою правобережною притокою р. Прип'ять. Площа водозбору р. Горинь становить 27700 км2, довжина 659 км. Басейн охоплює райони Тернопільської, Хмельницької та Рівненської областей України та райони Білорусі, розміщується в двох фізико-географічних зонах: Поліській та Лісостеповій.
У геоструктурному відношенні територія басейну розміщена східна та частково центральна частина території басейну розміщена в межах Українського кристалічного щита та його схилів, західна половина басейну знаходиться в східній частині Волино-Подільської плити, північна частина території басейну представляє з'єднання Поліської сідловини з Прип'ятським прогином [89, 90].
У геологічній будові території басейну беруть участь товщі порід широкого стратиграфічного діапазону, починаючи з архею (АR) до сучасних антропогенних відкладів.
Умовні позначення:
... - границі басейнів річок;
F водозбору = 27700 км 2;
L Горині = 659 км
Рис. 2.1. Карта-схема басейну річки Горинь.
Геологічний розріз по лінії, яка перетинає територію басейну р. Горинь в центральній частині у напрямку захід-схід і бере початок у с. Короблище Млинівського району, проходить через м. Здолбунів і закінчується близько 10 км на північ від м. Корець, зображений на рис. 2.2 [91].
Умовні позначення:
Докембрій
Валдайська серія
Волинська серія
Поліська серія
Кристалічний комплексПалеозой
Силурійська система
Ордовикська система
Кембрійська система
Кайнозой
Неогенова система
Сарматський ярус
Тортонський ярус
Мезозой
Крейдяна система
Коньякський ярус
Туронський ярус
Сеноманський ярус
Рис.2.2. Геологічний розріз центральної частини території басейну р. Горинь.
Дані за літологічним складом наведеного геологічного розрізу представлені у зведеній стратиграфічній колонці табл.2.1 [90, 91].
Таблиця 2.1.
Зведена стратиграфічна колонка
ІндексЛітологічний складПотужність, мNПіски, пісковики10 - 15К2Біла писальна крейда, мергелі, вапняки0,5 - 170Пісковики, кремені1,0 - 60SВапняки, доломіти, мергелі250 - 300ОВапнякові пісковики1,0 - 5,0ЄПісковики, аргіліти30 - 100PR2vdАргіліти, алевроліти, пісковики200 - 350PR2vlБазальти, туфи60 - 150PR2plБарвисті пісковики, аргіліти550 - 650PR1-2Граніти, гнейси-
Кристалічні породи архею (АR) та протерозою (АR+PR) виходять на денну поверхню в річкових долинах та частково на водорозділах східної частини басейну, яка представлена Українським щитом. Зі східної частини басейну західному, північному та південному напрямках спостерігається тенденція до плавного занурення кристалічних порід на велику глибину .
Відклади палеозою ( PZ ) поширені в центральній частині басейну і представлені, в основному, пісковиками, мергелями та вапняками.
Осадова товща мезозою (МZ) представлена в основному крейдяними породами, характеризується широким розвитком на заході території басейну річки.
Відклади кайнозою ( K2 ) належать до порід палеогенової та неогенової системи. Розвинені у центральній частині басейну у вигляді витягнутої форми з півночі на південь вздовж кристалічних порід докембрію (PR1).
Схема тектонічної карти території басейну р. Горинь представлена на рис. 2.3 [90].
Східна частина території басейну р. Горинь (рис. 2.3) являє собою найбільш давню геологічну структуру України - Український щит. Тривала денудація та різна інтенсивність тектонічних рухів щита обумовили розвиток різних за віком елементів.
Частина території басейну, представлена Українським щитом, лежить у двох областях ранньоархейської складчастості, які між собою відокремлюються розломами:
- Волино-Подільська зона з наложеними інтрузивними масивами грунтів;
- верхнього ярусу ранньоархейської складчастості - опущених блоків.
Тектонічним розломом територія басейну, представлена щитом, межує з Волино-Подільською плитою, що є структурним продовженням Українського щита, в межах якого в західному напрямку прослідковується занурення кристалічного фундаменту на глибину до 2000 м під товщі рифейських і нижньопалеозойських відкладів. Кристалічний фундамент Волино-Подільської плити розбитий субмеридіальними і субширотними розломами і виявляє блокову структуру. Давні розломи фундаменту - початок палеозою (PZ ), обумовили шароутворення інтрузивних тіл і покривів, які відображені в басейні р. Горинь.
Перетин розломів північно-західного і північно-східного спрямування фіксується порушенням залягання шарів нижньопалеозойських відкладів [90].
Тектонічні рухи можуть бути охарактеризовані швидкістю. В основному розглядаються вертикальні компоненти швидкостей [92]. Згідно зі схематичною картою [90], для басейну р. Горинь характерне відносне підняття 6...8 мм/рік.
Умовні позначення:
Український щит
Волино-Подільський антиклинорій
Верхній ярус ранньоархейської складчастості
Схили Українського щита
Накладені інтрузивні масиви гранітів верхнього структурного ярусу нижнього архею
Передбачувані розломи
Проекції глибинних розломів
Межа докембрійської платформи
Межа басейнуРис.2.3.Cхема тектонічної карти басейну р. Горинь.
Антропогенний (четвертин