РОЗДІЛ 2
КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ УРЯД:
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА СТРУКТУРА ВЛАДИ
2.1. Структура та склад Київського магістрату
Після надання магдебурзького права Києву 1498 р.1, у місті поступово формувалися органи міського управління, що складалися з виборних урядників, наділених в основному адміністративними функціями. Перша документальна згадка про їх існування міститься в листі великого князя литовського Олександра від 14.05.1499 р., виданому "...войту мєста Києвского, бурмистромъ и радцомъ и всимъ мєщаном"2. І хоча цей, а також наступні листи та привілеї початку ХVІ ст. містять лише відомості про існування таких урядників у Києві в цей період, ці дані певною мірою свідчать про наявність початкових організаційних форм міського самоврядування. На чолі новоутвореного міського уряду стояв війт, влада якого поширювалася тільки на міське населення Києво-Подолу, що перебувало під магдебурзькою юрисдикцією.
Через брак відповідних даних чітко визначити структуру міського уряду за першу половину ХVІ ст. неможливо. Відомо, що він очолювався війтом, складався з бурмистрів, радців загальною кількістю 8-12 осіб. Усі київські міські урядники цього періоду згадуються у джерелах як "люди добрыє и мєщанє києвскиє" (1544, 1545, 1548 рр.)3, "люди добрыє и тому добре свєдоми" (1545, 1547, 1549 рр.)4, а з кінця ХVІ ст. - як "славетні", "славутні". Така титулатура однозначно вказувала на причетність цих осіб до числа міських урядників5.
Про функціонування двох колегій у київському міському уряді - ради і лави - свідчать джерела останньої третини ХVІ ст. В муніципальному устрої пізнього середньовіччя рада (лат. consulatus, нім. Rat, пол. rada) виступала як найвищий орган міського самоврядування. Управляючи міським майном, вона була водночас і виконавчим органом міського самоврядування, і репрезентантом міста у його відносинах з державними органами - це мало місце в усіх королівських містах Речі Посполитої. До компетенції цієї колегії входив розгляд справ по цивільних позовах: майнових суперечках міщан, суперечках про спадщину, дрібних злочинах, нагляд за дотриманням правил торгівлі, сплатою податків та благоустроєм міста, відання обліком міських прибутків та видатків. Автор "Порядку міських судів магдебурзького права в Короні Польській" Бартломей Гроїцький описав обов'язки ради: "...принаймні раз на тиждень або завжди в разі необхідності збиратися на ратуші, щоб радитися про добро громади й запобігати шкодам; залагоджувати й розсуджувати всілякі суперечки... перекупнів, що порушують розпорядження радців та їхні ухвали, карати, оскільки через те велика дорожнеча буває. Крім цього рада має наглядати за пекарями, різниками й шинкарями, запобігаючи ошуканствам у мірах і вагах під час продажу їжі, напоїв та інших товарів. Рада також має запобігати сваркам у місті, боронити від кривд сиріт та вдів і викорінювати шкідливі й небезпечні забави... Кожного року рада мусить звітуватися про всі міські прибутки перед старшими і найзначнішими людьми з громади"6.
Для позначення урядників цієї колегії в місцевих документах вживалися такі терміни: "райца", "радца", "радский". Від часу свого виникнення в Києві рада пройшла кілька етапів у своєму розвиткові: від малочисельної колегії, яка утворилася наприкінці ХV ст. при війті, до впливового у місті адміністративного органу, наділеного владними повноваженнями і очолюваного бурмистром в останній третині ХVІ ст.
До компетенції колегії лавників або лави (лат. scabinalia, пол. lawa), очолюваної війтом, входив розгляд, перш за все, кримінальних справ: вбивств, розбоїв, грабунків, крадіжок і т. д. Про первинну організацію лави в Києві та її стосунки з війтом немає жодних відомостей, оскільки відповідні книги міського архіву загинули ще в середині ХVІІ ст. Перші документальні згадки про київських лавників припадають лише на початок 70-х рр. ХVІ ст. В актах з міських книг останньої третини ХVІ - першої половини ХVІІ ст. для позначення урядників цієї колегії вживалися терміни "лавники", "лавницы", "присяжники", "присєжницы", а самої колегії - "лава", "лавица".
Участь у судових засіданнях була основним обов'язком лавників. Вони допомагали судді готувати текст вироку, брали участь у допитах обвинувачених, огляді місця події, скоєння злочину, були присутні при виконанні вироку7. Крім судової влади лавники в Києві мали право засвідчувати приватно-правові акти, ділити майно померлих міщан, вводити у володіння нерухомістю в місті в межах міської юрисдикції. За виконання своїх обов'язків вони отримували відсотки від сплачуваних судових штрафів і податків.
Наприкінці ХVІ ст. рада і лава складали єдиний орган - магістрат (лат. magistratus), і засідання двох колегій відбувалися разом. Про їх спільні засідання свідчать виписи з київських ратушних книг кінця ХVІ - початку ХVІІ ст., що починаються із запису про зазначення терміну і місця засідання, переліку урядників, обраних на уряди: "Ставши перед судом дисейшимъ, суполнє оселым лавы вряду єго королевскоє млсти Києвского мєста, войтомъ шляхєтним паном Федором Черевчыєм, славетными бурмистромъ Хотяном Павловичом Балыкою, радцами Микитою Лавреновичом, Василємъ Золотушкою, лавники и присєжники..." (1579)8; "Передо мною Яцком Балыкою, войтом, а Левоном Федоровичом, бурмистром, и перед райцами с присяжниками, судом сполна засєлыми в ратуше києвском" (1605)9; "Перед нами Матфєєм Мачохою на мєстцу пана Ивана Євсеєвича, войта києвского будучимъ, а Стефаном Кривковичом, бурмистромъ рочнымъ, и перед райцами и лавниками, лавицою зуполна засєлою в ратушу єго кор. мл. Києвском..." (1629)10. При вирішенні нагальних питань, надзвичайних обставин або в разі необхідності збирався не тільки весь діючий уряд, а й попередній разом з представниками від міської громади: "Постановившисє в ратуши перед судом дисєйшим: войтом єго королєвской млсти Києвского шляхєтнымъ паном Федором Черевчеєм, бурмистром славутним паном Яцкомъ Баликою, опатръными райцами, лавники и присєжники рады того мєста суполнє осялоє Староє рады - бурм