РОЗДІЛ 2
СПІВРОБІТНИЦТВО ДЕРЖАВ У ГАЛУЗІ ТРАНСПОРТУ
Багато дослідників підтримують тезу про те, що історія України упродовж століть значною мірою залежала від ділової активності на трансконтинентальних торгових маршрутах, що перетинають її територію. Коли ці шляхи "працювали", країна була у силі, динамічно розвивалася, випереджаючи у своєму розвитку багато держав Європи. При згасанні активності на торгових маршрутах Україна, незважаючи на своє винятково вигідне географічне розташування, досить швидко перетворювалася на пересічну європейську околицю, а то й зовсім на багато століть зникала з історичної сцени.
У перші роки формування нової незалежної Української держави цей історичний досвід було враховано. За період 1991-1999 років у сфері створення нормативно-правової бази транспортних перевезень між Україною та Польщею на рівні урядів укладено наступні документи: в галузі автомобільного транспорту - Угоду про міжнародні автомобільні перевезення; в галузі перевезень через українсько-польський державний кордон - Угоду про пункти пропуску через державний кордон; в галузі дорожнього господарства - Угоду про будівництво автодорожнього мосту через ріку Західний Буг на українсько-польському державному кордоні в районі пункту пропуску Ягодин - Дорогуськ і Протокол до неї; в галузі залізничного транспорту - Угоду про залізничне сполучення через державний кордон; в галузі авіаційних перевезень - Угоду про повітряне сполучення. На міжвідомчому рівні сторони підписали Меморандум по створенню спільного транспортного коридору Балтійське море-Чорне море (Гдиня - Гданськ - Одеса - Іллічевськ).
Угода про міжнародні автомобільні перевезення, укладена між Урядом України і Урядом Республіки Польща 18 травня 1992 року у Варшаві та ратифікована Верховною Радою України 24 жовтня 2000 року66 є першим документом, підписаним Україною у цій сфері після проголошення незалежності. Його основна мета - забезпечити подальший розвиток міжнародного автомобільного сполучення між обома державами. Необхідність в цьому обумовлена не лише потребами двостороннього економічного співробітництва, а й тим фактом, що через територію України проходить 4 з 10 запланованих автотранспортних коридорів з яких спільними з Польщею є наступні: Критський або коридор №3 (Берлін - Вроцлав - Краків - Львів - Київ), Балтика-Чорне море, умовно Польща-Україна (коридор №10), а також Європа - Азія67. Варто відзначити, що за останні 5-6 років на цьому напрямі товаропотік збільшився в 10 разів68. Оскільки обидві держави знаходяться в зоні впливу майбутніх транс'європейських магістралей, саме від ефективності їх двостороннього співробітництва в галузі транспорту у великій мірі залежатиме ступінь реалізації потенційних можливостей України як транзитного посередника в Європі. Але для того щоб зробити практичні кроки в напрямку реалізації співробітництва потрібно було створити нормативно-правову основу його функціонування. Правове регулювання міжнародних автоперевезень спрямоване, з одного боку, на всебічне поліпшення обслуговування пасажирів, вантажовідправників та вантажоодержувачів, а з іншого - на удосконалення організації руху, підвищення технічного стану транспортних засобів, зменшення витрат у транспортному господарстві та збільшення його рентабельності.
Підписана угода стосується перевезень вантажів між обома державами, а також транзитом через їхні території. Жодне з положень цього документу не дозволяє перевізникам однієї з договірних сторін здійснювати перевезення пасажирів або вантажів між двома пунктами, які знаходяться на території іншої договірної сторони. Вони мають право перевозити вантажі, а також рухатися порожніми транспортними засобами лише з пункту відправлення однієї країни до пункту призначення іншої69. Для здійснення регулярних перевезень пасажирів автобусами, тобто перевезень за визначеними маршрутами, згідно з розкладом руху, на підставі узгоджених тарифів і пунктів зупинок, між територіями України та Польщі, а також транзитом через їхні території, потрібно попередньо отримати дозвіл70. Спеціального дозволу потребують перевезення вантажів, загальна вага та розміри яких, разом з транспортним засобом, перевищують допустимі норми на території іншої держави та вантажі, які вважаються небезпечними71. Кожна із договірних сторін видає дозвіл на ту частину перевезень, яка здійснюється її територією. Компетентні органи держави складають Виконавчий протокол до Угоди про способи та умови видачі дозволів. До вантажів, які не потребують дозволів відносяться: рухоме майно при переселенні, тіло та прах покійного, вантажі для виставок (експонати, обладнання і матеріали); тварини; спортивні знаряддя для змагань; театральний реквізит, музикальні інструменти, обладнання, призначені для радіо, кіно, фото, телевізійних зйомок 72.
Система дозволів на міжнародні перевезення застосовується з метою регулювання кількості іноземних вантажівок, що в'їжджають на територію країни і захисту інтересів національних перевізників. Міністерство транспорту України на основі підписаних міжурядових угод щорічно узгоджує з країнами кількість дозволів, що можуть бути видані сторонами для міжнародних перевізників.
Перевезення пасажирів і вантажів між обома державами підлягають оподаткуванню та платежам, діючим на території іншої договірної сторони. Спільна Комісія, яку держави домовились створити з метою гарантування належного виконання положень угоди, може частково або повністю їх звільнити від цих стягнень. Виключення становлять перевезення, на які, за умовами угоди, заздалегідь потрібно отримати спеціальний дозвіл73.
Особи, що порушили правила перевезень, встановлені цим документом, попереджуються або позбавляються прав перевізника тимчасово, частково або повністю. Компетентні органи держави, які застосували ці міри покарання, зобов'язані поінформувати про свої дії компетентні органи другої договірної держави. Положення угоди не виключають застосування санкцій, передбачених чинним законодавством країни на території якої