Розвиток художньої освіти на Поділлі в кінці ХІХ - на початку ХХ століття.

РОЗДІЛ 2
ХУДОЖНЯ ОСВІТА НА ПОДІЛЛІ В ДОСЛІДЖУВАНИЙ ПЕРІОД І ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ120 2.1. Художня освіта в середніх навчальних закладах Поділля у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття.120 2.2. Художньо-професійна освіта на прикладі художньо-промислової школи міста Кам'янця-Подільського.133 2.3. Видатні художники-педагоги Поділля та їх внесок у розвиток художньої освіти в регіоні.148 2.4. Перспективи підвищення ефективності художньої освіти в подільському регіоні.158 Висновки до розділу 2167 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ174 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ179 ДОДАТКИ205
ВСТУП
Відродження національних традицій професійного мистецтва розвивається в складних умовах заповнення культурологічного простору України низькопробною продукцією масової культури країн Заходу. Для успішного вирішення фундаментального завдання реформування художньої освіти важливим є вивчення історичного педагогічного досвіду. Це дає змогу осягнути найцінніші теоретичні й практичні здобутки, а відтак - здійснити обґрунтоване прогнозування подальших напрямів розвитку художньої освіти як в державі загалом, так і в регіонах.
Конструктивний підхід до вирішення проблем підготовки мистецьких кадрів вимагає також вивчення та осмислення історичного досвіду розвитку художньої освіти в Україні.
Особливого інтересу набуває період другої половини ХІХ - початку ХХ століття, коли під впливом певних прогресивних змін у суспільстві відбувався інтенсивний розвиток системи освіти, органічною складовою якої була загальна художня освіта. На початку ХХ століття в Україні помітних успіхів у підготовці фахівців образотворчого мистецтва досягли художні школи Києва, Львова, Харкова, Одеси. Саме в цей час відзначилася і подільська художня школа, яка у 1905 - 1937 рр. підготувала плеяду відомих художників, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.
Сьогодні в одному ряді класиків українського образотворчого мистецтва ХХ століття, поряд з іменами Ф.Кричевського, Г.Нарбута, О.Мурашка, М.Бойчука, О.Новаківського, І.Труша, гідне місце належить художникам Поділля: В.Розвадовському, В.Гагенмейстеру, П.Холодному, М.Рооту, О.Грену.
Аналіз психологічної, педагогічної, історичної, мистецтвознавчої літератури свідчить, що останніми роками проблема вивчення історико-педагогічних цінностей системи художньої освіти в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ століття привертала увагу багатьох дослідників. Важливі аспекти становлення і розвитку національної школи України розкрили Л.Баїк[14], В.Борисенко[16], Л.Вовк[29], О.Дубасенюк[58], Н.Калениченко[74], В.Кремень[83], С.Мельничук [103], О.Сухомлинська[199], М.Ярмаченко [242] та ін.
Історію розвитку художньо-естетичного виховання, еволюцію форм і методів навчання образотворчого мистецтва розглядали в своїх дослідженнях В.Бутенко [20], З.Гіптерс [37,38,39], І.Зязюн [67], Л.Масол [100], Н.Миропольська [105], О.Рудницька [163] та ін.
Педагогічна спадщина українських мистецьких шкіл розглядається в дисертаціях І.Небесника [118], Л.Проціва [155], де висвітлено внесок митців різних регіонів України у розвиток мистецької освіти.
Цілеспрямоване проникнення в логіку і структуру процесу становлення художньої освіти на Поділлі не тільки поглиблює наше розуміння еволюції цього процесу у ХХ столітті, але й допомагає усвідомити його місце, закономірності, тенденції розвитку художньої освіти в Україні. Проблеми розвитку художньої освіти на Поділлі привертали увагу таких дослідників, як Л.Анохіної [3], А.Данилюк [48], Є.Дегтяра [50], П.Жолтовського [64], Д.Крвавича [82], Т.Михайлова [109], А.Чебикіна [226], Р.Шмагало [237].
Деякі аспекти діяльності українських вищих навчальних закладів мистецького профілю за кордоном були предметом дослідження В.Кеміня[75], О.Рудницької [166]. Певні загальнонаукові та теоретичні аспекти були висвітлені в працях з проблем історії вітчизняної педагогіки (В.Гомоннай [42], М.Євтух [61], В.Кравець [81], О.Рудницька [165], Б.Ступарик [195], О.Сухомлинська [199]), сучасної мистецької освіти (Д.Крвавич [82], М.Криволапов [85], О.Сокальський[183], Л.Соколюк[185,186], А.Чебикін [226, 229]).
Вагомим внеском у дослідження проблеми історії розвитку художньої освіти в Україні став творчий доробок П.Жолтовського [65], який ввів у науковий обіг недосліджені архівні джерела, розкрив концептуальні засади художньої освіти в навчальних закладах різного типу ХVI-XVIII століть.
Однак проблема художньої освіти на Поділлі не була предметом спеціального дослідження. Науковці лише поверхово торкалися окремих аспектів її розвитку, відокремлено розглядали педагогічну діяльність певних художників. Залишалися невідомими прізвища багатьох фахівців, творчі і педагогічні пошуки яких стали основою для становлення і розвитку професійної художньої освіти в регіоні. Художньо-просвітницька діяльність на Поділлі в кінці ХІХ - на початку ХХ століття набула значного злету, що зумовлює необхідність її цілісного вивчення в контексті розвитку української професійної художньої освіти.
Отже, потребами соціально-економічних перетворень, які відбуваються в наші дні, необхідністю звуження недослідженого поля в історії становлення і розвитку системи освіти в Україні та необхідністю реформування художньої освіти зумовлено вибір теми дисертаційного дослідження "Розвиток художньої освіти на Поділлі в кінці ХІХ - на початку ХХ століття".
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України при розробці теми: "Психолого-педагогічні основи формування загальної та професійної культури студентів засобами мистецтва" (РК№0196И008880). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 27 грудня 2001 р., протокол №11 і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 27 березня