РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМКІВ, МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Робота виконана в лабораторії лейкозів Інституту епізоотології Української
Академії аграрних наук.
Для вивчення теоретичних і практичних питань епізоотології лейкозу
застосовували три групи загальноприйнятих у ветеринарії прийомів та способів
досліджень: ретроспективні, проспективні та експериментальні [44, 64, 66, 82].
Основу ретроспективних досліджень становлять дані діагностики, кількості
виявлених хворих тварин, ветеринарної та зоотехнічної статистичної звітності, а
також дані вітчизняної та зарубіжної літератури. Це дає змогу встановити
просторово-часову динаміку та виявити закономірності виникнення й поширення
захворювання в попередні роки, що сприяло вірогідній оцінці заходів
профілактики й ліквідації лейкозу, які застосовуються. Визначивши
закономірності їх розвитку та динаміку, можна легко прогнозувати прояв
захворювання в майбутньому.
Проспективні дослідження дозволяють більш об’єктивно оцінити епізоотичну
ситуацію щодо лейкозу. З їх допомогою безпосередньо в окремих господарствах,
стадах вивчаються закономірності виникнення й розвитку захворювання. Провівши
порівняльно-статистичний аналіз, встановили закономірності поширення та прояву
лейкозної інфекції серед тварин різновікових груп.
За допомогою експериментальних досліджень з’являється можливість моделювати та
впливати на перебіг лейкозної інфекції за чітко обумовлених нами параметрів.
Піддослідних тварин добирали за принципом аналогів, як вільних від
онкорнавірусної інфекції, так і за спонтанного розвитку інфекції, за
необхідністю проводили експериментальне зараження піддослідних тварин. Залежно
від мети експерименту використовували тварин різного віку. Тварини, задіяні в
експерименті, утримувались окремою групою, ізольовано. Дослідження проводили в
терміни, обумовлені в кожному експерименті.
Враховуючи викладене вище для виконання поставлених завдань, проведено аналіз
статистичної звітності районних та обласних установ ветеринарної медицини щодо
захворюваності на лейкоз, проведено клініко-гематологічні та серологічні
дослідження на базі лабораторії інституту та в господарствах. Систематизовано
та статистично оброблено результати виконання протилейкозних заходів в
господарствах, що ввійшли в науково-виробничу систему “Оріон” для забезпечення
благополуччя тваринництва України щодо лейкозу.
Науково-виробничі дослідження проведено на базі господарств Рівненської та
Миколаївської областей.
Розповсюдження лейкозу в різновікових групах тварин визначали за допомогою
серологічних досліджень великої рогатої худоби неблагополучних господарств
Львівської, Миколаївської та Рівненської областей.
Експериментальні дослідження щодо вивчення особливостей перебігу епізоотичного
та інфекційного лейкозного процесу проводили на 65 коровах, 176 телятах та 22
вівцях. Обстежено 115 господарств, виявлено 2485 серопозитивних та 32
гематологічно хворих тварини.
Протягом 5-річного періоду проведено понад 23000 досліджень сироватки крові
великої рогатої худоби в реакції імунодифузії (РІД) в агаровому гелі з
лейкозним антигеном.
Проведено генеалогічний аналіз поголів’я великої рогатої худоби у чотирьох
племінних господарствах Рівненської області.
Гематологічні дослідження проводили, використовуючи загальноприйняті методики –
визначення кількості еритроцитів, лейкоцитів, виведення лейкограми, вмісту
гемоглобіну [84, 121, 350, 351].
Наявність лейкозної інфекції встановлювали за виявленням специфічних антитіл з
допомогою серологічної діагностики. Ставили реакцію імунодифузії з лейкозним
антигеном в агаровому гелі з сироватками дослідних тварин, згідно з
“Методичними вказівками з діагностики лейкозу великої рогатої худоби”,
затвердженими в 1985 році. Стан лейкозного процесу та його перебіг
діагностували згідно з тестами, передбаченими “Інструкцією по профілактиці та
оздоровленню великої рогатої худоби від лейкозу ”, затвердженої в 1992 році.
Реакцію імунодифузії ставили з отриманою сироваткою крові, та коли була
необхідність, з молозивом та молоком від корів за методиками, описаними нижче.
В даному випадку замість сироваток крові, що досліджували, у відповідні лунки
вносили молозиво при застосуванні тієї ж тест-системи. Титри до ВЛВРХ визначали
методом серійних розведень.
Для постановки РІД брали набір компонентів для діагностики лейкозу. Реакцію
ставили на предметних скельцях з застосуванням прямокутного штампа. Антиген і
контрольну сироватку вносили у центральні лунки, а контрольну сироватку – у дві
діаметрально протилежні лунки; сироватки, що досліджували, вносили у вільні
периферичні лунки. Кожен реагент вносили окремими піпетками за схемою,
зображеною на рисунку 2.1.
Рис. 2.1 Схема заповнення лунок в гелі агара: КС - контрольна сироватка; АГ –
антиген; №№ 1-12 – сироватки, що досліджували.
Оцінку результатів реакції імунодифузії проводили через 48-72 години. Для цього
предметні скельця з реагентами переглядали в променях світла від освітлювача
(ОІ-19, ОІ-24 при синьому світофільтрі). Результати реакції імунодифузії з
сироватками, що досліджували, оцінювали в порівнянні з результатами реакції
антигену і контрольної сироватки. Реакцію з сироватками, які досліджували,
оцінювали як позитивну і негативну. Позитивна реакція з досліджуваною
сироваткою характеризується утворенням лінії преципітації, яка з’єднується з
лінією преципітації, утвореної між лунками з антигеном і контрольною сироваткою
(рис. 2.2, лунка 1).
Рис. 2.2 Результати реакції імунодифузії: 1, 8 – позитивна; 3 – позитивна з
подвійною лінією преципітації; 2, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 12 – нег
- Київ+380960830922