Ви є тут

Облік витрат та процес калькулювання собівартості продукції у швейному виробництві

Автор: 
Яцишин Світлана Романівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U000200
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ II
СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО ОБЛІКУ
ВИТРАТ НА ШВЕЙНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Характеристика прямих матеріальних витрат швейного виробництва
та напрямки покращення їх обліку

Для ефективного управління промисловим підприємством необхідно мати інформацію про витрати на здійснення тих чи інших видів діяльності, а в середині їх - про витрати на виробництво і реалізацію окремих продуктів (робіт, послуг). Можна навести доволі об'ємний перелік завдань, які підприємству слід вирішувати з тією чи іншою періодичністю. Серед них: встановлення нижнього рівня ціни на продукцію, що виготовляється; обґрунтування зміни асортименту (зняття з виробництва одних видів продукції, освоєння випуску нових тощо); оцінка заходів щодо вдосконалення технології та організації виробництва та ін. Спільним для усіх цих завдань є те, що ухвалення відповідного управлінського рішення можливе лише за наявності інформації, яка акумулюється у понятті собівартості продукції.
Формування собівартості окремих продуктів виробництва належить до сфери внутрішньогосподарського обліку. Його методика в окремих галузях промисловості залежить від типу та характеру виробництва, особливостей його організації та технології, складності продукції, її асортименту, а також структури управління. Таким чином, ми підтримуємо думку Ф.С.Гаріфуліної про те, що саме ці фактори визначають розбіжності в документованому оформленні витрат, групуванні та систематизації первинних документів, складі виробничих витрат, у виборі калькуляційних об'єктів, методів обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції [33,с.32]. Тому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємствам надана самостійність у частині розробки систем та форм внутрішньогосподарського обліку, звітності й контролю господарських операцій [55]. Однак, самостійність суб'єктів господарювання у частині організації обліку обмежено лише вимогами національних стандартів бухгалтерського обліку, яким ця система управління не повинна суперечити.
Отже, побудова обліку витрат швейного виробництва здійснюється згідно Типових положень [171], П(С)БО [135-138], Методичних рекомендацій № 47 [108] та галузевих інструкцій [66] відповідно до особливостей технології та організації виробництва. Передусім зазначимо, що формально Типове положення, затверджене Кабінетом Міністрів України, стоїть у законодавчій ієрархії вище, ніж П(С)БО, які затверджуються Міністерством фінансів України. Нині це єдиний нормативний акт, що регламентує питання організації внутрішньогосподарського обліку, але користуватися ним слід тільки у частині, що не суперечить національним стандартам. Такий висновок ми робимо виходячи з того, що стандарти охоплюють більшу частину обліку, тоді як Типове положення регламентує лише одну з підсистем - облік витрат, які належать до операційної діяльності. Отже, неможливо визначити чіткий порядок організації такого обліку на кожному підприємстві, проте можна визначити фактори, які впливають на його побудову, та деякі загальні принципи його організації для управлінських потреб.
Виходячи із вищевикладеного, розглянемо систему внутрішньогосподарського обліку витрат швейного виробництва.
Виробнича собівартість швейної продукції складається із прямих витрат й частини загальновиробничих витрат (змінних та розподілених постійних) (див. дод. Б). У цьому підрозділі нашого дослідження розглянемо облік прямих матеріальних витрат.
Різноманітність форм власності в умовах ринку, розширення прав підприємств в управлінні економікою, галузеві особливості виробництва вимагають багатоваріантних підходів при вирішенні конкретних питань методики та ведення обліку прямих матеріальних витрат. Особливо це важливо для підприємств швейної промисловості, де у складі собівартості матеріальні витрати складають понад 50% (див.рис.1.8).
Однак самостійність підприємств у виборі та втіленні окремих елементів облікової політики, на нашу думку, необхідно поєднувати із суворим додержанням єдиних принципів формування фактичних виробничих запасів та визначення величини матеріальних витрат; оцінки матеріальних цінностей на рахунках синтетичного обліку, а також бухгалтерських балансах; визначення та відображення в обліку ПДВ і т.д. Від цього в значній мірі залежить реальність звітних показників собівартості, балансового та оподаткованого прибутку, розрахунків з бюджетом, а також балансових даних про майно підприємства.
Досліджуючи швейні підприємства легкої промисловості, ми виявили, що бухгалтерський облік витрачання та використання матеріалів ще не відповідає вимогам управління та підвищення ефективності виробництва. На даних підприємствах використовуються різні варіанти обліку матеріальних витрат. Тому, ми вважаємо, що подальшому його вдосконаленню повинна надаватися значна увага.
Організаційні проблеми обліку прямих матеріальних витрат у швейному виробництві залежать від багатьох факторів, найбільш важливими з яких, на нашу думку, є: кількість найменувань та сорторозмірів матеріалів, що використовуються, кількість назв та типорозмірів деталей, вузлів та виробів, що виготовляються, а також їх складність; кількість цехів та виробничих дільниць, в яких проходить обробка матеріалів; характер організації виробництва; кількість змін. Окрім того, велике значення має тип виробництва, методи обліку та калькулювання, організація складського господарства, порядок видачі матеріалів на склади та на робочі місця, порядок підрахунку залишків незавершеного виробництва тощо. Тому облік витрачання матеріалів не може бути однаково організованим на усіх підприємствах швейної галузі і навіть в середині одного і того ж підприємства.
Підтримуючи думку проф. В. О. Ластовецького, вважаємо, що групування та облік прямих матеріальних витрат необхідно здійснювати виходячи із особливостей їх виробничого споживання, що зумовлені ступенем готовності тих чи інших видів та груп матеріальних ресурсів до витрачання у виробничому процесі [