РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
Своєчасне виявлення проявів бронхіальної астми в дітей раннього віку при поступленні до стаціонару з приводу розвитку бронхообструктивного синдрому часто супроводжується значними утрудненнями [183]. Вони, пов'язані з труднощами проведення функціональних тестів для виявлення гіперреактивності бронхів, яка лежить в основі розвитку астми згідно із сучасним науковим уявленням, складністю виявлення специфічних імуноглобулінів класу Е, малою інформативністю шкірних алергопроб в дітей у цей віковий період [21,29,60,220]. У дітей раннього віку досить важко провести диференційну діагностику між обструктивним бронхітом та бронхіальною астмою. На даному етапі вона базується, головним чином, на клінічних особливостях цих захворювань, які оцінюються педіатрами, але певний суб`єктивізм оцінки клініко-анамнестичних даних призводить до гіподіагностики бронхіальної астми [74,115].
При поступленні вказаних хворих до стаціонарного відділення, лікар - педіатр, поряд із вирішенням діагностичної проблеми, нерідко стикається з труднощами й у проспективній, подальшій тактиці їх лікування. Це, перш за все, пояснюється відсутністю достатньо інформативних прогностичних критеріїв нападу бронхіальної астми і можливостей проспективно визначити ефективність призначеної стартової терапії.
На основі вищевикладеного та орієнтуючись на мету даної роботи, проведено комплексне обстеження у двох клінічних групах. Основною групоформувальною ознакою стало наявність бронхообструктивного синдрому. Дослідження проводили методом "дослід-контроль" із дотриманням усіх вимог, щодо позицій клінічної епідеміології [172].
Першу клінічну групу склали 100 дітей раннього віку, які поступили до стаціонарного відділення Обласної дитячої клінічної лікарні з приводу загострення бронхіальної астми, діагноз був підтверджений ретроспективно. У подальшому вона умовно визначатиметься як "І група", "основна" чи "бронхіальна астма". Залежно від ступеня вираженості та зворотності бронхіальної обструкції, частоти загострення захворювання, відповідно до клінічної класифікації бронхіальної астми за матеріалами міжнародного консенсусу по діагностиці та лікуванню бронхіальної астми (Додаток Б), в обстежених дітей визначали наступні ступені тяжкості перебігу захворювання. Епізодичний перебіг бронхіальної астми відмічали у 19,0% хворих, легкий персистувальний- у 29,0% дітей, середньоважкий та важкий перебіг захворювання зареєстровано відповідно у 35,0% та 17,0% дітей.
Оскільки на практиці та за літературними даними [162,163] найбільш часто необхідно проводити диференційний діагноз дебюту бронхіальної астми з обструктивним бронхітом, групою порівняння були обрані хворі на цю патологію. До другої клінічної групи увійшло 60 пацієнтів із гострим обструктивним бронхітом. У подальшому ця клінічна група визначатиметься як "ІІ група", "група порівняння" або "обструктивний бронхіт". Контрольною групою для оцінки нормальних імунологічних показників стали 20 практично здорових дітей раннього віку.
Діти групи спостереження обстежувалися лабораторно в стаціонарному відділенні для проведення диференційного діагнозу бронхіальної астми з обструктивним бронхітом вже в перші доби лікування. Пацієнти, які увійшли до складу основної клінічної групи, характеризувалися наявністю перших епізодів бронхообструктивного синдрому, що значно утруднювало проведення диференційного діагнозу бронхіальної астми. Так, в анамнезі цих дітей відмічено в середньому 2,7±0,07 попередні епізоди БОС. У дітей, хворих на обструктивний бронхіт, частота попередніх бронхообструктивних станів
склала 2,5±0,06 (р=0,05). Представники основної групи поступали до стаціонару на 1,6±0,03 день від початку хвороби (нападу), хворі групи порівняння - відповідно на 1,5±0,08 день від початку розвитку БОС (р>0,05). Представники I та II клінічних груп до моменту госпіталізації не отримували глюкокортикоїдних засобів, а також не використовували бета-2-агоністів для купірування нападу бронхіальної обструкції. Всім дітям груп порівняння проводили забір крові для лабораторних досліджень у першу добу перебування в стаціонарі.
Загальна клінічна характеристика дітей груп порівняння представлена в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Загальна клінічна характеристика хворих груп порівняння
Клінічні групиК-сть дітейЧастота випадків, %хлопчиківвікміські мешканці6міс.-1рік1-3 рокиІ: бронхіальна астма10063,0±4,819,0±4,181,0±3,924,0±4,3ІІ: обструктивний бронхіт 6067,0±6,012,0±4,288,0±4,225,0±5,6Р І:ІІ>0,05>0,05>0,05>0,05 Середній вік пацієнтів першої групи спостереження склав 2,3±0,06 року, дітей групи порівняння - 2,2±0,1 (р>0,05). Серед дітей обох клінічних груп порівняння переважали хлопчики, що збігається з даними літератури [116]. Незначна частка дітей з міста серед представників клінічних груп порівняння вказує не на користь урбанізації в розвитку бронхіальної астми. Таким чином, хворі груп порівняння були зіставлені за основними клінічними характеристиками.
Враховуючи дані літератури [160,165], які вказують, що алергічними захворюваннями частіше страждають діти, які народилися першими, було проаналізовану кількість попередніх пологів у матерів дітей групи порівняння. Так, кількість попередніх пологів у матерів дітей I клінічної групи склала 1,8±0,6, а в матерів дітей II групи відповідно - 1,7±0,4 (р>0,05). Тобто, вірогідної різниці за порядковим номером народження дітей груп порівняння виявити не вдалось.
За даними літературних джерел існує така точка зору, що в дітей із сімей з достатньо високим рівнем матеріально-побутових умов частіше реєструється бронхіальна астма [202]. Однак нами не було виявлено суттєвих відмінностей щодо соціального походження дітей груп порівняння. Так, серед хворих на бронхіальну астму 12,0±3,2% дітей проживали в несприятливих умовах побуту, а серед дітей групи порівняння - відповідно 15,0±4,6% (р>0,05). Таким чином, не було виявл
- Київ+380960830922