РОЗДІЛ 2.
СИСТЕМНІ ПАРАМЕТРИ КОНФЛІКТОГЕННОСТІ
Якщо поставити запитання про причини виникнення війн між державами, відповідь може бути далекою від очевидної; більше того - відповідей може бути декілька. Та сама ситуація виникає і у випадку з міжнародними конфліктами, причини яких можуть лежать і в несумісних інтересах лідерів, і в зіткненні національних інтересів, раціональному чи ірраціональному, і в особливостях історичного моменту, під якими здебільшого криється вплив системи соціальних відносин. Численність і різноманітність витоків конфліктної поведінки створює важливу теоретичну проблему, яку американський вчений К. Уольтц охарактеризував за допомогою концепції рівнів аналізу [Див. 46]. Пояснюючи причини війни, ми можемо зробити певні узагальнення щодо природи людини, якій властива агресивність і пояснити виникнення війн природними якостями їх учасників - людей. Таке пояснення не може відповісти на питання про те, чому війни відбуваються між одними людьми і не відбуваються між іншими; більше того, воно має очевидний недолік, який виражається у спробі пояснити функціонування цілого - держави, яка є суб'єктом конфлікту, - шляхом зведення його до суми частин - природних властивостей її громадян. Врахувати цей недолік можливо, змінивши рівень аналізу причин війни та звернувши увагу на діяльність держав, як цілісних суб'єктів. Пояснення війни в цьому випадку включатиме в себе аналіз зовнішніх потреб держав, демонстрацію їх несумісності та підтвердження того факту, що державам вигідніше воювати, захищаючи власні потреби, ніж залишатися осторонь боротьби.
Певний час пояснення міжнародних конфліктів і їхніх маргінальних форм - війн - обмежувалося застосуванням двох рівнів аналізу: індивідуального і державного. В такій моделі війна є наслідком антагоністичного протиріччя між державами з приводу матеріальної або нематеріальної цінності, яке супроводжується певним співвідношенням сил, сприятливим для розв'язання конфлікту. Але історія знає приклади війн, ведення яких не відповідало інтересам учасників apriori, але, тим не менш, такі війни виникали. Спроби пояснити виникнення Першої Світової війни або результату інтервенції США у В'єтнамі призвели до виявлення третього рівня аналізу, третьої групи причин, що лежать в основі міжнародних конфліктів.
Таким рівнем аналізу став системний рівень. В повній відповідності до системного методологічного підходу, дослідження системних причин виникнення конфлікту виходить з того, що принципи взаємодії між окремими елементами системи - в даному випадку системи міжнародних відносин - не можуть бути зведеними до суми прагнень останніх. Т. зв. "системна якість" створює в цьому випадку структуру взаємодії учасників, яка, незалежно від бажань, починає впливати на їхню поведінку. Таким чином, виникає третя, системна, група факторів, що обумовлюють виникнення, протікання і розв'язання міжнародних конфліктів.
Міжнародний конфлікт, як одна з форм взаємодії між політичними одиницями, створює зворотній зв'язок між його учасниками. Сукупність міжнародних конфліктів, відповідно, створює множину зворотних зв'язків, яка регулюється певними спільними принципами: законами існуючої структури, конфігурацією зв'язків тощо. Формується система конфліктних відносин, яка є складовою частиною або підсистемою міжнародної системи.
Сутність, причини, хід і шляхи вирішення міжнародного конфлікту не можуть розглядатися окремо від основних параметрів цієї міжнародної системи: її структури, природи елементів і зв'язків. Хоча з методологічної точки зору й необхідно обмежити кожен конкретний міжнародний конфлікт, вплив на нього системних чинників стає неминучім, і проявляється, як правило, в різних фазах конфлікту.
Більше того, вплив системних чинників часто стає вирішальним, визначаючі найбільш загальним чином те, як протікатиме міжнародний конфлікт, які форми прийматиме взаємодія його учасників і якими будуть можливі шляхи його врегулювання [Див. 103]. Дослідження системного рівня розвитку міжнародного конфлікту має на меті й здатне надати знання щодо загальних закономірностей його еволюції, впливу системних факторів на динаміку конфлікту, з іншого боку - впливу конфліктів на еволюцію міжнародної системи та побудувати типологію міжнародних конфліктів. Тезою, що покладена в основу даного розділу, є припущення, що дослідження системних параметрів міжнародних відносин дає можливість з'ясувати основні закономірності виникнення міжнародних конфліктів і їх типи без розгляду особливостей зовнішньополітичної активності окремих держав. Таким чином, дослідження міжнародних конфліктів постбіполярної системи міжнародних відносин проводитиметься шляхом логічної дедукції, спираючись на аксіоматичні положення структурного реалізму, згідно з якими системний рівень є визначальним щодо розуміння закономірностей розвитку міжнародних відносин взагалі і формування і застосування механізмів їх стабілізації/дестабілізації зокрема [Див. 12; P.11-46].
Розгляд форм конфліктогенності в контексті закономірностей розвитку міжнародної системи потребує двох основних операцій аналітико-синтетичного характеру. Перша з них полягатиме у виділенні параметрів міжнародної системи, з одного боку, і міжнародного конфлікту з іншого. Друга - у поєднанні закономірностей і виявленні синхронізації тенденцій розвитку системи і міжнародних конфліктів. Аналіз міжнародної системи полягатиме в послідовному дослідженні структури, елементів і зв'язків із застосуванням структурного і функціонального аналізу в загальних рамках системного методологічного підходу.
Дослідження в сфері методології теорії міжнародних відносин по-різному оцінюють роль і значення системних чинників в розвитку окремих процесів в міжнародній політиці, що відмітив в своїй роботі представник "англійської школи" Б. Бузан [104; P. 27-28]. Однак спільним є визнання впливу, часто визначального, що його здійснює система в цілому на поведінку окремих елементів [Див. 105]. Системні чинники відіграють вирішальну