РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика обстежених хворих
Обстежено 122 хворих на РА віком від 23 до 56 років. Серед обстежених було 22 (18,1%) чоловіка та 100 (81,9%) жінок, які проходили лікування у відділенні ревматології 1-ої багатопрофільної лікарні м. Луганська. Середній вік хворих склав 49,14?1,40 років. Середня тривалість захворювання - 11,15?0,70 років.
Діагностика захворювання базувалася на класифікаційних критеріях РА, запропонованих Американським коледжем ревматологів (1987) і включала в себе наявність ранкової скутості (понад 1 годину), артриту з ураженням 3-ох або більшого числа суглобів, артриту суглобів кистей, симетричного артриту, ревматоїдних вузликів, рентгенографічних ознак у вигляді деструктивних змін в суглобах. При наявності будь-яких 4 із 7 указаних критеріїв діагностували РА. Критерії з 1-го по 4-й вважали обов'язково присутніми у хворих не менше, ніж 6 тижнів.
Розподіл хворих за статтю та віком наведено на рис. 2.1. Хворих на РА умовно було розподілено на 3 вікові групи: до 30 років, 30-55 років, старше 55 років. Як виявилося, представники різної статі не відрізнялися між собою віковими групами (?2=1,39, р=0,420). Разом з тим, середній вік чоловіків був більшим (S=4,82, р=0,002) і складав 45,5?1,26 років, тоді як у жінок - 42,7?0,85 років). Оскільки типова клінічна картина РА формується у більшості хворих через 6-12 місяців від початку перших ознак хвороби, розподіл пацієнтів за тривалістю захворювання також умовно було поділено таким чином: до 3-х років, 3-7 років, більше 7 років.
Рис. 2.1. Розподіл хворих на РА за статтю та віком
При цьому у чоловіків і жінок тривалість захворювання до 3-х років мала місце у3 (2,4%) і 35 (28,7%) випадках (рис. 2.2), 3-7 років - 11 (9,1%) і 53 (43,4%), понад 7 років - 8 (6,6%) і 12 (9,8%) (?2=7,69, р=0,021). Слід підкреслити, що середня тривалість хвороби у жінок була на 4,8 років вищою, ніж у чоловіків (S=4,18, p=0,006).
Рис. 2.2. Розподіл хворих на РА за тривалістю захворювання
Ступінь активності РА визначали за допомогою критеріїв, запропонованих Інститутом ревматології РАМН, що включали виразність ранкової скутості, гіперемії, ексудативних змін, підвищення вмісту ?2 - глобулінів, ШОЕ, С-реактивного білка. Залежно від виразності цих ознак було визначено мінімальний ступінь активності патологічного процесу (I), помірний (II) і високий (III).
У жінок ступінь активності РА виявився вищим, ніж у чоловіків (?2=5,31, р=0,035) за рахунок І ступеня - в 2,2 рази, II - в 3,4 рази і ІІІ ступеня - у 38 разів (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Розподіл хворих на РА за ступенем активності процесу
Для оцінки прогресування РА та динаміки розвитку патологічного процесу згідно критеріям Американської асоціації ревматологів виділено 4 стадії РА. 1-а стадія мала місце у 34 (27,9%) спостережень, 2-а - у 37 (30,4%), 3-я - у 33 (27,0%), 4-а - у 18 (14,7%), що знайшло своє відображення на рис. 2.4. Взагалі рентгенологічні зміни з боку суглобів, які лягли в основу розподілу за стадіями, виявилися більш виразними у чоловіків в противагу жінкам (?2=10,41, р=0,008).
Серопозитивний варіант захворювання, що визначався за наявністю ревматоїдного фактора в сироватці крові, спостерігався у 70 (57,3%) хворих, з них у 7 (5,7%) чоловіків і 63 (51,6%) жінок. Слід зазначити, що чоловіки і жінки не відрізнялись між собою ні поширенням артриту, ані тяжкістю
Рис. 2.4. Розподіл хворих на РА за стадією захворювання
суглобового синдрому, про що свідчать відповідні показники критерію Стьюдента та його достовірності відносно ранкової скутості, оціненої за шкалою Лікерта, індексів Річі, Лансбурі, а також суглобового рахунку (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Відмінності показників суглобового синдрому у чоловіків та жінок з РА
ПоказникиГрупи обстеженихS
PчоловікижінкиРанкова скутість суглобів (за шкалою Лікерта)3,0±0,123,2±0,321,020,126Індекс Лансбурі75,6±2,3875,9±3,050,160,342Індекс Річі35,1±2,5635,6±3,090,950,231Суглобовий рахунок17,6±2,8018,2±3,220,520,541
Ураження внутрішніх органів (вісцеропатії) є результатом системних проявів захворювання або обумовлені прийомом лікарських засобів. Хворі на суглобову форму РА з мінімальним і помірним ступенем активності та без системних проявів приймали НПЗП - діклофенак, целекоксиб, наклофен, моваліс, німесіл. Пацієнти з максимальним ступенем активності та з наявністю вісцеральних уражень приймали глюкокортикостероїдні гормони, або комбінацію глюкокортикостероїдних гормонів з метотрексатом або циклофосфаном. При затяжному ексудативному суглобовому процесі або при перевазі "локального статусу" над системними проявами захворювання, використовували глюкокортикостероїди внутрішньосуглобово. Для впливу на місцевий запальний процес застосували аплікації знеболюючих і протизапальних засобів (анальгін, гепарин, диметіл-сульфоксід).
Дизайн дослідження наведено на рис. 2.5. Усіх обстежених хворих ми розподілили на 2 групи: 1-у (основну) склали 53 особи (11 чоловіків та 42 жінки), які мали ураження серця. До 2-ї (контрольної) групи включено 69 хворих (11 чоловіків та 58 жінок) на РА без ураження серця. Хворі основної і контрольної групи не відрізнялися між собою за віком, стадією РА, тривалістю захворювання, лише ступінь активності ревматоїдного запального процесу був більш високим у хворих з ураженням серця, що дозволяє безперечно зіставляти ефективність лікувальних заходів в обох групах. У подальшому хворі з ураженням серця були розподілені на дві підгрупи. До першої - (підгрупа А, 18 пацієнтів) увійшли хворі, у яких систолічні показники були статистично нижче, ніж у контрольної групи, тому ми їх визначили, як хворих з систолічною дисфункцією, а до другої - (підгрупа Б, 35 хворих) - з діастолічною дисфункцією. Після рандомізації за тим чи іншим типом дисфункції міокарда, що був визначений на підставі ЕхоКГ, пацієнтам з переважно систолічним її варіантом на тлі базисного