Розділ 2
Історія формування екосистеми Молочного лиману
2.1. Основні етапи природної та штучної реконструкції стану Молочного лиману
Проведений за літературними даними історичний аналіз існування Молочного лиману
показує, що для його екосистеми є характерними чотири стани. В залежності від
ступеню його зв’язку з Азовським морем нами вони були умовно поділені на:
- відкритий, (затока Азовського моря, період до ХV ст.);
- закритий (солоне озеро, період з кінця ХV ст. до 1943 р.);
- напіввідкритий (сполучення з Азовським морем відбувається за рахунок широкої
та добре функціонуючої протоки або декількох проток, період з 1943 р. до 1972
р.);
- напівзакритий (сполучення з Азовським морем відбувається за рахунок однієї
протоки, що функціонує періодично або обмежено, період з 1972 р. до
теперішнього часу).
Кожний з названих станів характеризувався своєю специфікою гідрологічного,
гідрохімічного та гідробіологічного режимів.
Молочний лиман, як і інші водойми лиманного типу північного Причорномор`я та
Приазов`я, утворився в четвертинний період в результаті епейрогенічного
опускання узбережжя. Потім, в зв`язку з поступовим обмілінням річки Молочної,
внаслідок спільної діяльності пануючих тут східних та південно-східних вітрів,
морських течій та акумулятивної діяльності моря, в частині, що з`єднувала лиман
з морем, поступово почав формуватись піщано-черепашковий пересип, що відокремив
лиман від моря. Багато аргументів свідчать, що це відбулось наприкінці XV
століття [119].
Н.А. Алексєєв [2] після багаторічних досліджень лиману вказує, що головне
значення для його водообміну мають чотири фактори: надходження в лиман морської
води, інтенсивність випаровування з водної поверхні, зливові стоки в акваторію
з його берегів, надходження прісної води з малих степових річок і в першу чергу
з р. Молочної. Важливу роль при цьому також відіграють нагінні та згінні
вітри.
Виходячи з цього слід відмітити, що для водойми у вигляді затоки визначальним
фактором формування виступає море, для лиману-озера - три інших.
На початку минулого століття північно-східні та східні вітри періодично
поповнювали лиман морською водою. Спершу вода просто переливалась через піщаний
пересип, потім утворювались протоки, крізь які морські води заповнювали всю
чашу лиману. Подібні явища мали місце в 1909, 1929, 1931-1932 та в 1940 рр.
[119]. Але вже через рік протоки знову заносило піском і лиман переходив в стан
замкненої водойми.
Враховуючи позитивний вплив надходження морської води в лиман на життєві
процеси останнього, у 1940 році фахівцями-гідробіологами була обґрунтована
пропозиція про доцільність здійснення постійного штучного сполучення лиману з
морем.
Але реалізувати цю пропозицію довелося в 1943 році під час воєнних дій - в
результаті серії вибухів виникло глибоке порушення пересипу. Протока, що
утворилась, була сильно розмита під час осінніх штормів. Вона виявилась більш
тривалою за інші і проіснувала близько 30-ти років без додаткового розчищення.
Саме після утворення протоки лиман вступає в нову фазу свого існування - стає
напіввідкритою водоймою. Зв`язок з морем у вказаний період здійснювався
нормально функціонуючою протокою з достатнім водообміном.
Головним формуючим екосистемним фактором після штучного порушення пересипу
виступає саме море. Інші фактори (прісні води річок, зокрема р. Молочної,
поверхневі зливові стоки, випаровування та нагінні-згінні вітри) відіграють
другорядну роль.
Постійне надходження морської води через протоку, ширина якої інколи
збільшувалась до 400 м, та виникнення другої протоки (так зване "Степанівське
гирло") значно активізувало гідрологічні процеси. В лимані з`явились різко
виражені течії, що захопили в кругообіг всю масу води.
Починаючи з 1965 року, гідрологічна та гідрохімічна ситуація дещо погіршується.
В цей час відбувається поступове замулення "Степанівського гирла" і значне
обміління основної протоки. Однак, замість розчищення старої протоки був
створений проект запускно-обловної споруди з побудовою нової протоки та штучним
закриттям раніше існуючої. Під час будівництва цієї споруди протягом 1972 року
лиман був ізольований від моря. Це призвело до вагомих змін в гідрохімічному
режимі водойми [2].
Після запуску нової протоки в експлуатацію відбулась деяка стабілізація
гідрологічного та гідробіологічного режимів. Але місце і спрямованість нової
протоки були обрані невдало. У зв'язку з чим з моменту спорудження і до
теперішнього часу вона піддавалась інтенсивному занесенню піском та мулом, а
головне знаходиться в цілковитій залежності від гідромеліоративних заходів.
Таким чином, з 1972 року водойма переходить в інший стан свого існування –
напівзакритий. Характерною особливістю цього стану є те, що для лиману відсутні
відмінності верхів`я, середньої та нижньої частин водойми як в гідрохімічному,
так і в гідрологічному розумінні [2]. Екосистема водойми, в даному випадку,
характеризується значною нестабільністю і динамікою видового різноманіття
гідробіонтів.
Так, з 1996 року лиман все частіше стає замкненою водоймою з тенденцією
повернення до стану 1939 року, коли йому були притаманні саме такі ознаки.
Дедалі частіше спостерігається повна ізоляція водойми від моря на значний
період часу (рис. 2.1, 2.2). Збільшується нестабільність процесів, що
відбуваються в екосистемі, значно коливається гідрохімічний режим, змінюється
видовий склад гідробіонтів.
2.2. Основні цикли солоності та якість води Молочного лиману за гідрохімічними
показниками
Як зазначалось вище, для лиману протягом його формування та розвитку були
характерні різні стани з’єднання з Азовським морем. Всі вони
- Київ+380960830922