РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТІВ ТА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика об’єктів дослідження
Проведене дослідження базується на матеріалі клініки факультетської хірургії
ВНМУ ім. М.І.Пирогова та клініки хірургії військово-медичного центру
військово-повітряних сил України. Проаналізовані результати комплексного
обстеження та лікування 134 пацієнтів з лівобічним варикоцеле за період з
2000р. по 2003р. із застосуванням традиційних методів та розробленим в клініці
мініінвазивним рентгеноендоваскулярним лікувально-діагностичним методом в
порівняльному аспекті.
Діагноз був підтверджений клінічними, інструментальними та лабораторними
методами дослідження.
Всі хворі були розподілені на слідуючі групи: I – основна група (n=58); II –
група порівняння (n=76). Основну групу склали пацієнти, які лікувались за
запропонованим методом, групу порівняння – пацієнти, що лікувались за
загальноприйнятими методами.
Класифікація варикоцеле за Нечипоренко А.В. (1964), яка характеризує ступінь
розширення вен гроноподібного сплетіння та зміни тканин і органів калитки, не
тільки втратила будь-який сенс і не відповідає сучасним потребам медицини, але
і шкідлива, оскільки зобов’язує лікаря очікувати переходу змін вен I стадії в
II стадію, коли виникають та прогресують незворотні порушення сперматогенезу
[71]
В наших дослідженнях використовувалась класифікація варикоцеле запропонована
Возіановим О.Ф., Люлько О.В (1993) [15], яка оцінює патологічні зміни вен
гроноподібного сплетіння та сім’яного канатика.
За цією класифікацією розрізняють 3 ступені варикоцеле.
Перша ступінь – протягом усього сім’яного канатика вени лозоподібного сплетення
розширені, але не опускаються нижче від верхнього кінця яєчка, клінічних
проявів немає.
Друга ступінь – вени всього лозоподібного сплетення розширені, розтягують
оболонки сім’яного канатика і опускаються вниз, досягаючи різного рівня між
кінцями яєчка. Відповідна половина мошонки збільшена. Яєчко нерідко теж
збільшене, помітно опущене, кремастерний рефлекс знижений. Хворі відзначають
відчуття натягання в ділянці сім’яного канатика й мошонки, особливо під час
фізичного навантаження й після нього. Візуально й при пальпації визначаються
вузловато розширені вени лозоподібного сплетення. У горизонтальному положенні
хворого розширені вени спадаються.
Третя ступінь – у вертикальному положенні хворого виявляються розширені вени,
які у вигляді тістоподібного конгломерату опускаються за нижній кінець яєчка на
дно мошонки. Відповідна половина мошонки тонкостінна, видовжена, нерідко має
синюшний колір. Венозні вузли переплетені між собою. Яєчко атрофоване, значно
опущене. Кремастерного рефлексу немає або він різко знижений. Під час фізичного
навантаження і нерідко в стані спокою хворі відчувають тяжкість, біль у
відповідному яєчку. Такі хворі скаржаться на зниження працездатності. У
задавнених випадках захворювання ускладнюється флебітом розширених вен
сім’яного канатика.
Ступінь розширення вен гроноподібного сплетіння була різною: I ступінь
варикоцеле виявлена у 4 (2,9%) хворих, II ступінь – у 68 (50,8%), III ступінь –
у 62 (46,3%) пацієнтів (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл пацієнтів за ступенями захворювання
Ступінь захворювання
Кількість хворих
% хворих
I ступінь
II ступінь
III ступінь
68
62
2,9
50,8
46,3
Серед обстежених 134 хворих з приводу лівобічного варикоцеле середній вік
становив 20,2±1,2 років (табл.2.2).
Таблиця 2.2
Розподіл хворих, оперованих з приводу
лівобічного варикоцеле за віком
Вік хворих
Кількість хворих
15-19
79
20-24
31
25-29
18
30-34
35 та ст.
Всього
134
Оперативні втручання виконували під місцевою інфільтраційною анестезією 0,5%
розчином новокаіну. Оперативний доступ при застосуванні загальноприйнятих
методів лікування – на рівні передньої верхньої здухвинної ості зліва. Під час
застосування рентгеноендоваскулярних втручань виконували пункцію та
катетеризацію правої стегнової вени за Сельдінгером.
Втручання виконували з метою профілактики та лікування чоловічого безпліддя та
при рецидиві варикоцеле після хірургічного лікування.
Показами до переривання рено-тестикуло-кавального венозного шунта було
варикоцеле будь-якого ступеня з нормальним тиском в лівій нирковій вені.
В післяопераційному періоді призначали знеболюючі та протизапальні препарати.
Рецидив варикоцеле після оклюзуючих операцій на лівій яєчковій вені, які
виконувались в минулому в інших лікувальних закладах, серед загального числа
пацієнтів діагностовано у 9 (6,7%) хворих.
Ендоваскулярна оклюзія яєчкових вен була виконана 49 (36,6%) хворим з
лівобічною флеборенонормотензією. Хворим з лівобічною флебореногіпертензією
(n=7) (5,2%) оклюзуючі операції на яєчкових венах не виконувались,
рекомендувалось виконання мікрохірургічних операцій – накладання анастомозів
між яєчковою веною та гілками клубових вен зліва. Хірургічна перев’язка
яєчкових вен виконана 78 (58,2%) хворим.
2.2 Основні методи дослідження і статистична обробка матеріалів
Для верифікації діагнозу і оцінки ефективності лікування були використані
наступні методи дослідження:
1. загально-клінічний метод;
2. лабораторні методи дослідження;
3. метод орхідометрії;
4. метод дистанційної телетермометрії;
5. метод ультрасонографічного дослідження з дуплексним
скануванням;
6. метод селективної ретроградної лівобічної
флеборенотестикулографії;
7. метод тензіометрії лівої та правої ниркових вен;
8. метод дослідження еякуляту;
10. статистичний метод.
Обстеження проводили в доопераційному, ранньому післяопераційному та
віддаленому періодах.
2.2.1 Загально-клінічний метод
В