РОЗДІЛ II
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика об’єкту, об’єму та програми дослідження
Для досягнення мети та виконання задач дослідження по спеціально розробленій
комплексній програмі (рис.2.1) проведено вивчення особливостей формування
ранових ускладнень на кількох рівнях складності:
на першому – 244 хворих у гострому періоді опікової хвороби, обстежених нами
впродовж 1998-2004 рр. по комплексній програмі (у т.ч. ретроспективний аналіз
історій хвороб 117 хворих та 127 осіб, які знаходились під безпосереднім
клінічним наглядом);
на другому – 127 осіб, яким було виконано ранні хірургічні втручання із
застосуванням удосконаленої технології (термін дослідження - 1998-2004 рр.);
на третьому – 40 хворих з глибокими опіками, для лікування яких застосовано
удосконалену схему керування зоною паранекрозу (СКЗП) та удосконалену
технологію ранніх хірургічних втручань (термін дослідження – 2000-2004 роки).
Загальна кількість хворих з опіками, включених до програми дослідження,
становила 244 особи, які знаходились на стаціонарному лікуванні у опіковому
відділенні Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної
медичної допомоги (зав. – Засл. лікар України Цогоєв А.А.) та були комплексно
обстежені у обсязі (дод. А.1) виконання програми дослідженя на базі відділення
опіків Інституту загальної та невідкладної хірургії АМН України (директор –
д.мед. наук, професор В.В.Бойко; зав.відділенням - канд. мед. наук, ст. наук.
співр. Ісаєв Ю.І.) та у співробітництві з кафедрою травматології, ортопедії та
термічних уражень ХМАПО – д-р мед. наук, професор Т.Г.Григор’єва).
Хворі були розподілені на три групи.
До першої групи віднесено 117 пацієнтів з глибокими опіками, які у гострому
періоді отримали інфузійне лікування згідно до існуючих загальновизнаних
стандартів та яким виконано 363 хірургічних втручань: ранні некректомії – 117,
аутодермопластика – 246.
До другої групи віднесено 87 хворих з глибокими опіками, які у гострому періоді
отримали інфузійне лікування згідно до існуючих стандартів та яким виконано
всього 325 хірургічних втручань (некректомії, ксенодермопластика – 65 та
аутодермопластика - 173) у т.ч. 87 ранніх некректомій за удосконаленою
технологією (Пат. 37531 А, UА), яка передбачає додатковий контроль якості
виконання РХВ та гемостазу на етапах лікування.
До третьої групи віднесено 40 хворих з глибокими опіками, котрим у гострому
періоді опікової хвороби проводилось інфузійне лікування, спрямоване на
керування зоною паранекрозу (Пат.60260 А, UА) та яким виконано 199 хірургічних
втручань, у тому числі 40 РХВ за удосконаленою технологією (Пат. 37531 А, UА) з
використанням тимчасового покриття ранової поверхні - ліофілізованої ксеношкіри
(виробник – підприємство «Комбустіолог» м. Тернопіль). Схема інфузійного
лікування хворих цієї групи у гострому періоді опікової хвороби доповнювалась
препаратами гіддроксиетилкрохмалю; вказані препарати вводилися у добовій дозі
(500,0ч1000,0) см3. Добова доза цих препаратів визначалася важкістю термічної
травми, загальним станом хворого та ступенем гемоконцентрації; темп інфузії
складав (1,5-2,0) см3/ кг / год.
Із 244 хворих на опіковий шок розподіл за статтю наступний: особи чоловічої
статі - (72,4±3,1)%, жіночої - (37,6±3,1)%. Середній вік обстежених складає
(39,5±3,9)років; серед осіб чоловічої статі - (38,0±4,0) років; жіночої -
(41,0±3,4) років.
Порівняльне вивчення впливу окремих факторів, які впливають на перебіг опікової
хвороби (дод.В.4) виконано серед усіх 244 хворих (група «А»– 45 пацієнтів, у
яких у гострому періоді опікової хвороби було досягнуто компенсації загального
стану, однак мала місце негативна динаміка стану ранової поверхні та які
померли у другому-четвертому періодах опікової хвороби; група «Б» – 199 хворих,
які одужали).
Таблиця 2.1
Віко-статевий розподіл хворих залежно від опікового агента
Агент
Стать
Вік хворих (років)
Всього хворих
<20
20-29
30-39
40-49
50-59
60-69
?70
полум’я
чол
18
18
39
27
14
127
жін
41
разом
24
20
48
34
22
12
168
окріп
чол
28
37
жін
15
29
разом
43
66
інші
чол
7
жін
3
разом
10
Всього
чол
52
18
41
31
15
171
жін
21
12
11
11
73
разом
73
24
53
42
26
12
14
244
Для аналізу клінічних особливостей нами запропоновано та застосовано індекс
глибини пошкодження (ІГП), який є співвідношенням між площею глибоких опіків та
загальною площею опікової рани.
Стандартизовану програму комплексного (рис.2.1) дослідження хворих при ранньому
хірургічному лікуванні розроблено ІОНХ АМН України (кер. доктор медичних наук,
професор В.В.Бойко). Виконання вказаної комплексної програми передбачало
застосування клінічних, клініко-технологічних, лабораторних, інструментальних,
статистично-розрахункових методів та методів інформаційно – статистичного
аналізу. Дослідження частоти розвитку та характеру ранових ускладнень у хворих
на опікову хворобу виконано на різних етапах лікування.
Програма дослідження передбачала аналіз анамнестичних даних (вік, стать,
опіковий агент, термін від моменту травми до початку лікування, урахування
супутньої патології та ін.), результатів клінічного моніторінгу та основних
загальноклінічних критеріїв та специфічних характеристик патологічного процесу
(площа та глибина термічного пошкодження, тяжкість опікового шоку), а також
вплив термінів початку інфузійного лікування на перебіг опікової хвороби.
У дослідженні використано та враховано класифікаційні схе