РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Експериментальна частина
В основу роботи покладені експериментальні дослідження, які проведені на 40 білих щурах лінії Vistar, віком 7 місяців, самцях, масою 330?41 гр. У тварин вивчали перебудову кісткової тканини після заповнення кісткової рани в зоні кута нижньої щелепи композицією КЕРГАПу з магніколіном у співвідношенні 7:3. Використовували гідроксиапатит, розроблений Київським інститутом матеріалознавства НАН України, параметри якого відповідають стандартам ASTMF-1185-88 та ASTMF-1088-87. Наказ МОЗ України від 28.08.96 р. № 269 дозволяє використовувати КЕРГАП у медицині. Препарат магніколін також дозволений до застосування в медичній практиці наказом МОЗ України від 24.12.94 р. за № 94/2-313 (додаток С).
Оперативне втручання виконували під гексеналовим наркозом в умовах асептики. Кісткову рану моделювали за допомогою шароподібного бора діаметром 2,6 мм при обертах бормашини до 500 об/хв в ділянці кута нижньої щелепи справа позаротовим доступом, який потім зашивали наглухо кетгутом. Дефект щелепи у дослідних серіях заповнювали композитом КЕРГАП та магніколіном. Гранули КЕРГАПу брали двох розмірів - 80-100 мкм та 400-600 мкм пористістю 15-20%. Крупні гранули відрізнялись також температурою спікання +900 та +1250?С. Для імплантації одержували також керамічні пористі блоки у вигляді округлих пігулок діаметром 2,5 мм, які складалися з 80% гідроксиапатиту та 20% трикальційфосфату.
Дослідження репаративної регенерації проведено у 3 серіях експерименту.
Перша серія - кісткова рана заповнювалася композицією із дрібних (80-100 мкм) гранул / КЕРГАП-90/ з магніколіном - 13 тварин.
Друга серія - дефект заповнювався композицією /КЕРГАП-500/ з гранулами 400-600 мкм і магніколіном - 12 тварин.
Третя серія - кісткова рана щелепи заповнювалась округлими керамічними пористими блоками /КЕРГАП-БПР/ діаметром 2,5 мм із насиченням їх магніколіном - 15 щурів.
Контролем слугували 15 тварин по 5 з кожної дослідної групи, яким додатково формувався кістковий дефект у ділянці кута нижньої щелепи зліва і заповнювався власним кров'яним згустком.
Композит КЕРГАПу з магніколіном готували ex tempore в співвідношенні 7:3 відповідно до вигляду пасти.
Щурів було виведено з експерименту шляхом передозування гексеналу через 10, 20 та 30 діб після операції (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Кількість дослідних та контрольних тварин у групах та час їх виведення з експерименту
СеріяКількість тваринДоба виведення тварини з експерименту102030І133/13/22/2ІІ123/12/22/2ІІІ153/24/13/2Всього409/49/57/6
Примітка. В чисельнику вказана кількість дослідних тварин, в знаменнику - контрольних.
Фрагмент щелепи з зоною рани випилювали квадратом розміром 6?6 мм, фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, декальцинували в розчині 4% азотної кислоти та заключали в парафін за загальноприйнятою методикою. Із утворених блоків на санному мікротомі виготовляли зрізи товщиною 10-15 мкм, які фарбували гематоксилін-еозином із наступним вивченням під світлооптичним мікроскопом. Експерименти на тваринах проводили відповідно до "Правил проведения работы с использованием экспериментальных животных" (наказ МОЗ СРСР № 724 від 13.11.1984 р.) та правил "Європейської конвенції захисту хребетних тварин, що використовуються у експериментальних і інших наукових цілях".
2.2. Клінічна частина
Для досягнення поставленої мети і завдань було вивчено 9447 архівних історій хвороб пацієнтів, яким в 1999-2001 роках були виготовлені знімні пластинкові протези на базі ортопедичного відділення Полтавської обласної клінічної стоматологічної поліклініки та в державних лікувальних закладах (РСП) Полтавської області. У цих хворих вивчали, при наявності записів в амбулаторних картах, ортопедичний діагноз, почерговість відвідувань та стан протезного ложа.
Нами досліджена окрема група хворих із дефектами зубних рядів та повною вторинною адентією кількістю 113 чоловік (69 чоловіків та 44 жінки) віком від 42 до 73 років (додаток К). Усі хворі мали несприятливі клініко-анатомічні умови протезного ложа, і їм було показане виготовлення часткових або повних знімних пластинкових протезів після хірургічної корекції протезного ложа.
В якості первинного документа нами складена спеціальна карта обстеження хворих даної категорії (додаток А).
Для оцінки ефективності виготовлених протезів ми використовували методику реєстрації біострумів жувальних м'язів до оперативного втручання, після оперативного втручання та у віддалені терміни чотирьохканальним електроміографом фірми "Медікор" /УНР/ та спеціальними нашкірними електродами діаметром 7 мм і постійною міжелектродною відстанню 15 мм.
У наших дослідженнях для запису електроміограм ми користувалися методикою, запропонованою Матросом-Таранцем І.М. ?79?. Після визначення моторних точок лівого і правого власне жувальних м'язів, після накладання і приклеювання електродів здійснювали запис електроміограми. Режим запису наступний: калібровочний сигнал - спокій - довільне жування - ковтання. За допомогою з'єднаного з міографом комп'ютера фіксується отримана інформація, а в подальшому за спеціальною програмою проводиться комп'ютерний аналіз електроміограми. Для отримання вихідних даних і порівняння їх з електроміографічними показниками у осіб із повною відсутністю зубів проведені електроміографічні дослідження інтактного жувального апарату. У ході цих досліджень отримано 330 записів біоелектричної активності правого та лівого жувального м'язів. Кожному пацієнту проводили запис електроміограм за такою схемою:
1. У день здачі повних знімних протезів.
2. Через три місяці користування виготовленими повними знімними протезами вдруге записували електроміограму.
3. Втретє проводили запис електроміограми через 12 місяців користування протезами.
Як харчовий подразник застосовувався житній хліб добової ви