РОЗДІЛ 2
ШЛЯХИ, ФОРМИ І МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ Й УДОСКОНАЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ ТА ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ДІЛЬНИЧНИХ ІНСПЕКТОРІВ МІЛІЦІЇ
2.1. Підвищення ефективності змісту, напрямів і форм правовиховної роботи з дільничними інспекторами міліції у вимірі формування та поліпшення професійної правосвідомості і правової культури
На сучасному етапі внаслідок ускладнення характеру оперативно-службових завдань, розв'язуваних органами внутрішніх справ, певного зростання соціально-економічних і політичних труднощів трансформаційного характеру держава, суспільство і громадяни вимагають свого захисту компетентними, професійно підготовленими правоохоронцями, до яких належать і дільничні інспектори міліції.
Професійна правосвідомість дільничного допомагає в сучасних умовах дати відповідь на головне питання його професійної діяльності: "В чому суть правозастосовчої діяльності працівника ОВС?" Вона допоможе співробітнику відокремити набір засобів досягнення цілей юридично значущої поведінки і зробити вибір методів впливу щодо захисту суспільства і громадян.
Професійна правосвідомість поряд із морально-естетичною та політичною свідомістю допомагає дільничному інспектору міліції оцінити ефективність обраної ним стратегії вирішення службових завдань і своєї юридично значущої поведінки в цілому.
Отже, дуже важливим є формування в дільничного інспектора міліції як професійної правової свідомості, так і професійно-правової культури. Це завдання - як обов'язок правоохоронної системи, так і обов'язок самого працівника ОВС, що передбачає творче, діюче, динамічне та систематичне усвідомлення правового середовища, формування системи знань про право.
Істотну роль у формуванні компетентного працівника органів внутрішніх справ відіграє рівень його правової культури, що є узагальненим показником відображення місця й ролі права як у роботі дільничного інспектора міліції, так і в житті суспільства в цілому.
У своїй діяльності, як показали соціологічні дослідження, проведені нами, дільничний інспектор міліції має певні недоліки. Наприклад, байдужість у його діяльності відзначали 40 % респондентів, недостатній рівень правозастосовчих знань - 42 %; недоліки в організації службової діяльності - 36 %; відсутність зв'язку з населенням - 42 %; низький культурний рівень - 27 %; низький професійно-правовий рівень вважає рисою діяльності дільничних 22 % респондентів [додатки А, Б]. Виявлені недоліки вимагають посилення ефективності правовиховної діяльності та правової освіти з дільничними інспекторами міліції.
Основними шляхами щодо формування професійної правосвідомості та правової культури є правове виховання і правова освіта, які здійснюються через певні форми та методи. Наприклад, формами правовиховної роботи з дільничними інспекторами міліції слід вважати: широку правову пропаганду; правове навчання; правову агітацію; юридичну практику; літературно-художній вплив; індивідуальну правовиховну роботу; правове самовиховання.
Вказані форми в свою чергу реалізуються через окремі методи. Наприклад, до методів правового виховання належать: переконання, наочність, покарання, позитивний приклад, розв'язання юридичних казусів, заохочення критики, навіювання, наслідування тощо, до методів правового самовиховання доцільно віднести самопізнання, самооцінку, самопорівняння, самообов'язковість, самопримус; до методів індивідуальної роботи - переконання й примушення, вправи й тренування, заохочення, підтримку, стимулювання, створення перспектив, примус і осуд, пізнавальну бесіду, наставництво, спостереження, експеримент, узагальнення думок інших працівників тощо.
До форм правового навчання відносять службову підготовку, дистанційне навчання, навчання через співпрацю, рольову гру, організаційне навчання (семінари, диспути, конференції, колоквіуми).
Діалектичний підхід до правового виховання дозволяє зрозуміти, що це - всеосяжний суспільний процес. Доречно підкреслював А.Міцкевич: цілеспрямований ідеологічний процес виховання виступає головним стрижнем формування людини. Причому з одного боку - це широкий процес формування людей, що відбувається під впливом не тільки ідеологічних факторів, але й об'єктивних умов їхнього життя, з іншого боку - це виховання як цілеспрямований вплив суспільства на свідомість людей, на їхню вдачу, звичаї, риси характеру, мотиви й образ поведінки, характерні для правового виховання як одного з його напрямків [124,с.12-13].
Якщо підійти до дослідження цієї проблеми з урахуванням сучасних досягнень різних наук, то стає очевидним, що правове виховання - процес, який триває у просторі й часі, який не може протікати без протиріч. Тому стан правової вихованості, досягнутий будь-яким суб'єктом, - тільки момент цього процесу, а діяльність з правового виховання - необхідний, найважливіший бік цього процесу. Зрозуміло, що організована діяльність з правового виховання в процесі формування правової культури повинна бути такою, щоб нейтралізувати, витиснути, перемогти все темне та консервативне.
Правове виховання - автономна сфера організованої діяльності з багатьох причин. Його своєрідність полягає, як ми вважаємо, в тому, що воно є ніби завершальним, але не в плані закінчення виховного процесу, що для кожного суб'єкта може закінчитися з припиненням його існування. Мова йде про те, що правосвідомість ніби накладається на визначені, уже сформовані потреби, нахили, звички, інтереси, цінності, "втягує" їх і містить власні правові цінності. У свою чергу в правосвідомість проникають нові цінності, набуті відповідно до прогресивного поступу суспільства. При цьому виникає питання про цілі правового виховання, яке жваво дискутується в юридичній науці. У літературі була висловлена порівняно доречна думка про те, що метою правового виховання є "забезпечення свідомої правомірної поведінки" [199, с.26-28]. З цим твердженням можна було б погодитися, якби ознака свідомості завжди мала активно-позитивне значення. Але хіба стримування правопорушення, зокрема й порушення з
- Київ+380960830922