РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА МАКРО- ТА МИКРОРІВНЯХ
2.1. Структурні зміни в трудовому потенціалі підприємств у період трансформації економіки України
У ході перетворень соціально-економічного устрою України, що глибоко торкаються трудового потенціалу підприємств (організацій, установ), необхідно дотримуватися принципів, що визначають еволюцію сучасної ринкової економіки. У соціально орієнтованій ринковій економіці розвиток особистості, її загальної та моральної культури, професійного, творчого потенціалу, підвищення добробуту і зміцнення здоров'я населення є найважливішою умовою й одночасно рушійною силою науково-технічного та соціально-економічного розвитку, надійною основою стабільності й процвітання суспільства.
Революційні зміни в технології виробництва й організації праці висувають принципово нові високі вимоги до трудового потенціалу підприємства. Щодо цього, для України надзвичайно корисним є досвід цілеспрямованого формування трудових ресурсів творчого складу, накопичений на Заході з 60-х рр., тобто з початку НТР. Там цей процес був зведений до рангу державної політики. Нові вимоги, що ставляться до трудового потенціалу, які в узагальненому виді можуть бути сформульовані як готовність швидше й ефективніше, ніж колись, адаптуватися до нових умов праці та виробництва, є визначальними в розвитку інноваційного потенціалу, під яким розуміють здатність соціальної системи чи її підсистем розширено відтворювати, освоювати і поширювати максимально можливу кількість позитивних нововведень. Численні економіко-соціологічні дослідження показують, що трудовий потенціал в інноваційній діяльності підприємства поводиться складно, неоднозначно і за своїми соціально-професійними характеристиками не завжди готовий до сприйняття й реалізації нововведень, що робить ефективне функціонування таких підприємств у цивілізованих ринкових відносинах дуже проблематичним.
Швидкість і ефективність інноваційних процесів залежить більшою мірою від професійної підготовки, кваліфікації, економічної підготовки трудового потенціалу, ділових і особистих якостей, творчого характеру праці і т. д. У зв'язку з цим дисертантом досліджено структурні зміни, що відбулися в останні роки в трудовому потенціалі підприємств України і вплив цих змін на ефективність інноваційної діяльності. У сучасних умовах відбуваються структурні зрушення в розподілі трудового потенціалу, суть яких полягає в удосконаленні форм розподілу і перерозподілу зайнятих в економіці України. Зміна чисельності й частки окремих категорій і професійних груп працівників обумовлюється, насамперед, структурними перетвореннями, які відбуваються в економіці. Це, з однго боку, веде до закриття чи перепрофілювання ряду підприємств і, як наслідок, звільнення чи перепрофорієнтації зайнятих на них, а з іншого боку - до утворення нових галузей виробництва.
Проаналізувавши причини, що викликають міжгалузеве переміщення робочої сили, у якості основних слід виділити наступні:
Зміна обсягів виробництва промислової продукції в Україні (рис. 2.1 ).
Рис. 2.1. Зміна темпів виробництва в Україні, % (1995 - 2002 рр.)
Економічне піднесення, яке було започатковане в другому півріччі 1999 р., протягом 2001 р. посилилося, а в 2002 р. знову спостерігався спад на 7,2% порівняно з 2001 роком. Однак уже за десять місяців 2003 року вироблено продукції та надано послуг на суму 177,7 млрд. грн., що на 15,7% більше, ніж за відповідний період 2002 року (рис. 2.2) [8; 76; 154].
Рис. 2.2. Зміни обсягів промислового виробництва (наростаючим підсумком у % до відповідного періоду попереднього року)
За січень ? вересень 2003 року промисловими підприємствами України відвантажено продукції (надано послуг) на 166,7 млрд. грн.
Криза неплатежів.
У табл. 2.1. наведена загальна сума дебіторської і кредиторської заборгованості.
З таблиці видно, що хоча темпи зростання дебіторської та кредиторської заборгованості мають тенденцію до зниження, але все ще дуже значні й негативно впливають на роботу підприємств. Так, загальні обсяги дебіторської і кредиторської заборгованості на кінець 2002 р. досягли відповідно 239,8 млрд. і 302,7 млрд. грн. Найбільші суми заборгованості виникли у внутрішніх розрахунках між підприємствами України, їхня питома вага в загальних обсягах дебіторської і кредиторської заборгованості склала 95,49% і 86,35% відповідно. З цих сум майже половина належить промисловим підприємствам (42,3% дебіторської і 45,6% кредиторської заборгованості).
Таблиця 2.1
Дебіторська і кредиторська заборгованість (на кінець звітного року)
Показники заборгованостіСума заборгованості, млрд. грн. 2000 р.2001 р. 2002 р.Дебіторська заборгованість, усього185,3220,3239,8Темп зростання, %108,8118,9108,9З неї: між підприємствами України
Темп зростання, %178,2
109,0209,5
118,0229
109,3Кредиторська заборгованість, усього258,4282,4302,7Темп зростання, %112,7109,3107,8З неї: між підприємствами України
Темп зростання, %222,4
113,2242,6
109,1261,4
107,8
У розрахунках між підприємствами України найбільші обсяги заборгованості складають розрахунки за товари (роботи, послуги) - 75,1% від загальної суми і 61,3% кредиторської заборгованості; розрахунки з бюджетом - 2,3% і 9,7% відповідно; з оплати праці - 4,7% кредиторської заборгованості [154].
Хронічна заборгованість із заробітної плати та її низький рівень.
Заробітна плата досі ще не виконує ролі стимулювального чинника розвитку виробництва і науково-технічного прогресу, не забезпечує нормального відтворення робочої сили. Високі темпи приросту номінальної та реальної заробітної плати (на 35,2% та 19,3% відповідно) у 2001 році не справили відчутного впливу на рівень добробуту працівників (табл. 2.2).
Номінальні доходи населення за січень ? вересень 2003 р. порівняно з аналогічним періодом 2002 р. збільшились на 12,4%. Наявні доходи, які можуть бути використані населенням на придбанн