РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика району досліджень
Азовське море належить до типу внутрішніх морів, але це не замкнена водойма, а зв'язаний зі світовим океаном морський басейн. Вузька і мілководна Керченська протока на півдні з'єднує його з Чорним морем [34]. Азовське море - це свого роду унікальний об'єкт природи - найбільш мілке й найменше море за розмірами на Землі. Дослідженню його гідрологічного й гідрохімічного режиму, а також впливу антропогенної діяльності на біоту присвячено багато робіт [7, 19, 20, 48, 78, 99, 112, 120, 165, 182].
Районом наших досліджень була обрана Таганрозька затока Азовського
моря (рис. 2.1) внаслідок того, що саме вона протягом останнього півстоліття підлягає значному антропогенному впливу, який прискорює процес регресивної перебудови екосистеми всієї акваторії моря [7, 61, 172].
Рис. 2.1. Картосхема району досліджень
Для з'ясування ролі деяких абіотичних факторів (в тому числі й антропогенного) на особливості формування угруповань фітоперифітону ми на типовій для моря 80 кілометровій береговій смузі виділили 11 станцій відбору зразків фітоперифітону (рис. 2.2).
Станції відрізнялися за характером донних відкладень, берегових ґрунтів, природою й наявністю субстратів для прикріплення водоростей перифітону, а також рівнем антропогенного навантаження. Коротка характеристика станцій відбору проб наведена у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Коротка характеристика станцій відбору проб
Номер і назва станціїХарактер ґрунтуГлибина, мОсновні субстрати прикріплення фітоперифітонуберегадна123451. с. Обривглина, дрібний пісокглина0,5 - 1,3гумка, великий гравій2. с. Сєдовесередній пісок, значна кількість черепашоксередній пісок, значна кількість черепашок0,5 - 0,9залізо, черепашки, макрофіти, природне каміння3.м.Новоазовськзалізобетонні плитиДрібнодисперс-ний мул0,3 - 0,6залізобетон, рдесник4. Гирло р. Грузький Яланчиксередній і грубозернистий пісок, черепашкигрубозернистий пісок, черепашки0,3 - 0,5очерет, залізо, гравій, черепашки5. м. Маріуполь (на території ВАТ "Азовсталь")гідротехнічні спорудигрубозернистий пісок, черепашки4,0 - 5,0експериментальні субстрати (скельця обростання)6. м. Маріуполь (залізничний вокзал)грубозернистий пісок, черепашки, великий гравій, залізобетонгрубозернистий пісок, черепашки, гравій0,7 - 1,8залізобетон, великий гравій, макрофіти, залізо, антропогенне сміттяПродовж. табл. 2. 1123457. м. Маріуполь (міський пляж)дрібний і грубозернистий пісокпісок0,5 - 2,0залізний пірс, антропогенне сміття8. м. Маріуполь (човнова станція "Азовмаш")залізний пірспісок2,5 - 6,0човни, буї, макрофіти9. м. Маріуполь (порт)гідротехнічні спорудипісок1,0 - 8,0залізні буї10. с. Мєлекіне (пансіонат "Содружество")пісок, досить рідко дрібні черепашкипісок, черепашки0,8 - 1,7залізобетон, залізний і дерев'яний пірс, буї11. Білосарайска Косапісок, досить рідко валуни та черепашкипісок1,0 - 1,5досить рідко валуни, які вкриті макрофітами Моніторинг розвитку фітоперифітону з використанням експериментальних субстратів проводили на станції №5, яка була розміщена на території ВАТ "Азовсталь" (м. Маріуполь). На інших станціях проби фітоперифітону відбирали безпосередньо з природних або антропогенних субстратів різного типу. Станції №5, 6, 8, 9 були обрані у зоні інтенсивного промислового навантаження, а станції - №2, 7, 10, 11 - рекреаційного. На станціях №5, 6, 7, 8 збір фітоперифітону здійснювали 1 - 3 рази на місяць, на станціях № 1, 2, 3, 4 - 2 - 3 рази на сезон. Проби в районі с. Мєлекіне та Білосарайська Коса були відібрані одноразово в липні - серпні 2000 року.
2. 2. Методи дослідження фітоперифітону
У відповідності з поставленими цілями при вивченні фітоперифітону використовували два основних методи дослідження: метод експериментальних субстратів та метод прямого збору фітоперифітону з різних субстратів з наступним мікроскопічним дослідженням.
Методи дослідження фітоперифітону на експериментальних субстратах. Зазначений метод найбільш часто використовується в гідробіологічній практиці [11, 22, 23, 35, 73, 108, 114]. Він дозволяє не лише кількісно враховувати організми перифітону (це досить важко на природних субстратах внаслідок неоднорідності їх розподілу), але й проаналізувати вплив фізико-хімічних факторів на розвиток угруповань обростання. Одночасно при використанні метода можна дослідити просторову структуру й вертикальний розподіл угруповань фітоперифітону, а також динаміку видового різноманіття, чисельності й біомаси водоростей, які його формують. До того ж, за даними Г. Б. Зевіної [47], формування й динаміка розвитку обростання в Азовському морі на скляних пластинах співпадає з аналогічними процесами на інших штучних субстратах (наприклад, у водоводах). Тому для експериментальних субстратів ми використовували предметні скельця розміром 75х25 мм. Скельця обростання закріпляли на металевій рамці вертикально (рис. 2. 3), щоб виключити осідання на них детриту і зависі. Спостереження проводили з 17. 07. 2000 року по 15. 05. 2002 року.
Для альгологічного та фізіологічного аналізу скельця обростання обережно витягували з води, розміщували в чашках Петрі із стерильною морською водою й доставляли в лабораторію. Частку матеріалу досліджували в живому стані за допомогою мікроскопу МБІ-3 при збільшенні 40х і 90х (з імерсією), а частку змивали зі скельця за допомогою щітки певним об'ємом морської води і фіксували 4% розчином формальдегіду [28, 41, 152, 161].
Методи дослідження фітоперифітону на природних і штучних субстратах. Для дослідження видового складу, різноманіття й оцінки рівня сапробності акваторії в різних районах затоки ми використовували метод безпосереднього збору перифітону з підводних предметів.
Рис. 2.3. Прилад для закріплення скелець обростання: 1 - металева рамка; 2,3 - канати різної товщини; 4 - експериментальні субстрати (скельця обростання); 5 - синтетична нитка