РОЗДІЛ 2
ФАКТОРИ ТА УМОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ
ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
2.1. Визначеність предмету регулювання як необхідна умова його ефективності
Належність права до засобів регулятивного впливу на суспільство визначає необхідність дослідження напрямків підвищення його ролі в забезпеченні впорядкування суспільних відносин. Особливо важливим це завдання є в умовах конституційного закріплення принципу верховенства права та державного реформування економічних відносин, політичної та економічної систем. В свою чергу підвищення регулятивного впливу права на суспільні відносини залежить від ряду факторів, одним із основних серед яких є науково-теоретичне обґрунтування предмету правового регулювання. Його дослідження, з нашої точки зору, пов'язано з аналізом особливостей сучасного суспільства, в межах якого й існують відносини, упорядковані правом.
На наш погляд, звернення до проблеми предмету правового регулювання суспільних відносин зумовлено інтенсивним розвитком різноманітних досліджень правової дійсності. Кожен з напрямків наукових досліджень в її складі має свій предмет, характеризується своєрідністю методологічних засобів, специфікою понятійного апарату. Все це актуалізувало проблему пошуку єдиної теоретико-методологічної основи для різних соціально-правових досліджень, завдяки якій можна було б отримати уявлення про предмет правового регулювання ?53, с. 8? .
На сьогодні стає дедалі більше зрозуміло, що увага загальної теорії права повинна бути зосереджена на людині, її потребах та інтересах. Створення правової держави передбачає принципову перебудову правової науки. Здійснення такої перебудови є можливим лише за умови соціологізації правої теорії, орієнтації на людину як основний чинник формування соціально-правових цінностей.
Вдаючись до аналізу проблеми предмету правового регулювання, варто зазначити, що у філософській літературі можна знайти наступні визначення предмету:
1) це певна частина, сторона, той чи інший конкретний аспект об'єкту, який досліджується даною наукою;
2) це коло найбільш суттєвих питань, які вона вивчає;
3) це єдність об'єкта, умов і засобів пізнання реальності ?54-57?.
Але, як пише П.М. Рабінович, не слід плутати питання про те, що пред-ставляє собою дане явище, з питанням про те, якими шляхами, методами може досягатися знання ?58, с. 34?. Вчений А.Р. Ратінов теж вказує гносео-логічні помилки під час визначення предмету в ототожненні його із зав-даннями, методами, в підміні предмету знанням про нього ?59, с.86?.
Тому уявлення про предмет ми можемо отримати лише в системі знання. "Предмет, - писав Гегель, - без мислення, поняття є певним уявленням або навіть лише назвою; лише у визначеннях мислення і поняття він є тим, чим він є"?60, с.298?.
В юридичній науці під предметом правового регулювання розуміють те, що регулює право, тобто певні види суспільних відносин ?61, с.353?, або відповідну сферу суспільних відносин ?62, с.222?.
Безумовно, серед всіх соціальних регуляторів право є одним із найдієвіших, тому що воно впливає на досить значну частину відносин, в якій безпосередньо зацікавлені суспільство і держава, а також тому, що реалізація права забезпечується насамперед і переважно засобами і можливостями держави, її гілок влади ?63, с. 37?.
Суспільні відносини, регульовані правом, є складною, багатоаспектною категорією. Загалом, всі суспільні відносини можна поділити на два види:
а) відносини соціально-морального середовища;
б) відносини соціально-правового середовища.
Лише другий вид відносин через об'єктивні причини потребує саме юридичного, тобто єдиноподібного впливу на нього з боку держави. Ознаками відносин соціально-правового середовища є те, що вони встановлюються офіційно, часто виникаючи і всупереч бажанням того чи іншого учасника; регулюються нормами українського права безпосередньо з використанням державних засобів впливу.
Різноманітні за своїм змістом відносини соціально-правового середовища утворюють єдиний предмет правового регулювання. Окрім того, природнім є те, що вони саме за змістовною ознакою диференціюються, утворюючи те, що правова наука відносить до предметів регулювання відповідних галузей. Звідси випливає, що соціально-правове середовище, тобто єдиний предмет правового регулювання має яскраво виражену системну природу, породжуючи адекватну їй систему українського права з поділом його на галузі.
Характеристика предмету правового регулювання виявиться неповною, якщо не згадати про його структуру, оскільки ми маємо справу із системним утворенням, яке об'єднує елементи, що по-своєму потребують правової регламентації. Правова наука детально дослідила вказану проблему. Так, Н.І.Матузов виділяє такі елементи структури предмету правового регулювання: 1) суб'єкти - індивідуальні та колективні; 2) їх поведінка, вчинки, дії; 3) об'єкти (предмети, явища) навколишнього світу, з приводу яких люди взає-модіють між собою; 4) соціальні факти (події, обставини), які виступають причинами виникнення, зміни чи припинення певних відносин ?64, с. 14?.
На нашу думку, зазначена структура вимагає конкретизації. Тому вважаємо за доцільне вичленити наступні елементи структури предмету правового регулювання:
1) статус суб'єкта права у всіх його багаточисленних модифікаціях;
2) конкретні зв'язки між суб'єктами права, які під впливом юридичних правил набирають форми правових відносин різної галузевої належності;
3) "поведінка без правовідносин", тобто ситуації, передбачені забороняючими нормами права. Регулювання цього елементу предмету, як відомо, досягається шляхом дотримання вимог таких норм, тобто пасивної поведінки суб'єкта в передбачених нормою обставинах.
Отже, предметом в даному випадку є все те, що підпадає під дію правових норм. Іншими словами, сфера, на яку поширюється право і яка перебуває