РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СМИСЛОВОЇ СТРУКТУРИ ТЕКСТУ НА
ЙОГО РОЗУМІННЯ
2.1. Завдання та методика констатуючого експерименту
Одним з провідних факторів, що визначає ефективність розуміння тексту, є його
структурно-смислова організація, яка упорядковує й спрямовує процес сприймання
та розуміння повідомлення, задаючи програму взаємодії читача з твором.
Констатуючим експериментом нашого дослідження було встановлено вплив смислової
організації навчальних текстів на їх розуміння студентами.
Виходячи із припущення про можливість управління процесом розуміння твору за
допомогою текстових засобів, ми визначили конкретні завдання першого етапу
експериментального дослідження:
- Провести структурно-смисловий аналіз навчальних текстів та визначити їх
семантичні параметри.
- Експериментально перевірити залежність повноти та глибини розуміння тексту
від зазначених параметрів.
- Визначити вплив структурно-смислових особливостей навчального твору на процес
діалогічної взаємодії з ним.
Відповідно до зазначених завдань, нами було проведено експериментальне
дослідження на педагогічному факультеті Національного педагогічного
університету імені М.П.Драгоманова на других - четвертих курсах, спеціальності
“Психологія”, “Учитель початкових класів та психологія”, “Учитель початкових
класів та іноземна мова”, “Учитель початкових класів та образотворче
мистецтво”. Загальна кількість студентів, які брали участь у експерименті,
становила 202 особи.
Дослідження проводилося у три етапи. На першому етапі були проаналізовані
навчальні тексти з психології та визначені їх структурно-смислові
характеристики. Смисловий аналіз експериментальних текстів здійснювався за
методикою Дітексту, яка була охарактеризована у попередньому розділі. Для
дослідження були обрані з підручників психології тексти, які відрізнялися за
ступенем складності, особливостями структурної організації змісту та рівнем
діалогічності. Усі тексти, як підтвердило попереднє опитування студентів, не
були їм знайомі, оскільки підручники, з яких вони добиралися, не
використовувалися у навчально-виховному процесі з студентами зазначених
спеціальностей педагогічного факультету НПУ ім. М.П.Драгоманова.
На другому етапі досліджувався вплив структурно-смислових особливостей тексту
на когнітивні характеристики розуміння. Як вже зазначалося, у дослідженні ми
дотримуємося концепції Н.В.Чепелєвої, яка вбачає розуміння як процес, що
відбувається на двох взаємопов’язаних рівнях – інформаційно-когнітивному та
смисловому. Перший передбачає відновлення структури смислів, закладених у текст
його автором, і характеризується критеріями повноти та глибини розуміння. Про
повне розуміння тексту свідчить показник передачі усіх смислових одиниць
повідомлення, його смислових тем, глибина розуміння, що, в свою чергу,
визначається вмінням відновити вихідну смислову структуру тексту. Досягається
повне та глибоке розуміння твору завдяки сформованим у читача когнітивним
операціям, насамперед структуруванню та переструктуруванню його змісту.
На третьому етапі експериментального дослідження визначався вплив
структурно-смислової організації тексту на смислове розуміння, що здійснюється
шляхом діалогічної взаємодії з твором. Критерієм цього рівня розуміння є
синтез, породження нового смислу, яке є результатом діалогічних реакцій на
твір. Основним показником у даному випадку виступають запитання як провідна
діалогічна реакція розуміння.
Зупинимося на методиках, які ми застосовували для визначення рівня розуміння
тексту досліджуваними.
Для визначення повноти і глибини розуміння тексту, які визначають ступінь
відтворення досліджуваними смислової структури вихідного повідомлення,
використовувалися методики складання простого та складного плану твору,
виділення основних його положень та визначення головної думки тексту. Ми
виходили з того, що простий план тексту повинен відбивати його зовнішню
структуру, являючись, по суті, об'єктивацією виконання операції структурування
твору. Складний план, в свою чергу є відображенням володіння досліджуваними
операцією переструктурування тексту. Як вже зазначалося, повна та безпомилкова
передача усіх смислових тем та підтем тексту є показником повноти його
розуміння. Про глибину розуміння свідчить переструктурування текстового
матеріалу, що відтворює внутрішню (смислову) його структуру.
На думку О.О. Леонт’єва [90], показником найвищого рівня розуміння тексту є
уміння узагальнювати його зміст. Саме це уміння проявляється в результаті
оволодіння і використання усіх когнітивних операцій розуміння - структурування
та переструктурування змісту твору, його стиснення та семантичне зважування. У
зв’язку з цим досліджуваним пропонувалося завдання , після складання планів
тексту , виділити головну думку твору, що є також показником розуміння як
зовнішньої , так і внутрішньої структури тексту.
Кінцеві результати структурування експериментальних текстів оцінювалися за
поданою шкалою таблиці 2.1., у якій представлено нами типи планів та бали за
уміння їх складати.
Таблиця 2.1
Шкала оцінки результатів структурування експериментальних текстів
№ п/п
Типи планів
Бал
План, що повністю відбиває зовнішню структуру тексту
10
Неповне відображення зовнішньої структури тексту із
збереженням найсуттєвішої інформації
Неповне відображення зовнішньої структури тексту із
збереженням основних думок твору
Неповне відображення зовнішньої структури тексту з
втратою основних положень
Невірне узагальнення інформації, яка міститься у
змістових елементах вихідного тексту
План, що не відповід
- Київ+380960830922