РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СОЦІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР КУЛЬТУРИ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
2.1. Головна мета, цілі та функції культури праці державних службовців
Одним із показників дієвості адміністративної реформи є моральний клімат, що панує на державній службі, - у відносинах державних службовців з громадянами й колегами, у ставленні їх до своєї професії і до самих себе у процесі професійній діяльності. Тому можна погодитися з думкою науковців, що досить актуальним для ефективного розвитку адміністративної реформи є виявлення соціально-психологічних і морально-етичних джерел невдоволення з боку державних службовців сучасним становищем у сфері державного управління.Так, зокрема, певні дорікання викликає в середовищі державних службовців "заклики до тотальної виконавчості, які звужують ініціативність, свободу дії, стоять на заваді творчому підходу до професійної діяльності". За орієнтації лише на виконавчість державні службовці залишаються не підготовленими до ситуацій з елементами ризику, до розв'язання проблем із застосуванням нестандартного,творчого підходу [19, с. 60].
Управлінська діяльність стандартизована тільки в обов'язкових "вузлових" процедурах та операціях, а між цими стадіями виникає процес вирішення більш-менш оригінальних завдань, аналізу нестандартних ситуацій. Тому в межах ролі у державного службовця є досить широка можливість вибору того чи іншого варіанта дії [46, с. 175], тобто державний службовець самостійно вибирає варіант дії.Вищим щаблем самостійної дії, є творча діяльність, що потребує не просто самостійних рішень про спосіб дії, а й відкриття нових, оригінальних рішень [204, с.46].Обмеження творчих здібностей, свободи особи державного службовця нормами й інструкціями призводить до зняття із себе відповідальності за дії, які здійснені "за правилами". При перетворенні відповідальності на виконавчість державний службовець не стикається з визначенням цілей своєї діяльності, тому не відчуватиме й відповідальності за її змістовну наповненість [19, с. 60].
Отже, творчий підхід до справи і відповідальність тісно пов'язані між собою: чим більше буде творчості в роботі державних службовців, тим вищим буде їхній рівень відповідальності.
Зробити систему державного управління відповідальною - це необхідна передумова і запорука збереження й благополучності суспільства. Проте зараз спостерігається дефіцит відповідальності, більше того, це є типовою рисою сучасного управління в Україні й дуже небезпечним явищем, подолання якого потребує створення ефективної системи відповідальності влади за свою діяльність і бездіяльність [176,
с. 21, 25].
Творчість, що формує й підвіщує рівень відповідальності, поряд із моральністю й психологічною готовністю має бути одним із основних вимірів професійної придатності представників державної служби.
Крім того, варто зазначити, що кожний управлінець повинен уміти аналізувати проблеми у систематичний спосіб, реагувати на ситуації швидко, що потребує виховання інтуїції. Більше того, він не може дозволити собі розкіш вибирати між аналітичним і інтуїтивним підходами до проблем, сучасний управлінець повинен майстерно володіти всім спектром управлінських навичок [51, с. 54];
Таким чином, виходячи з того, що державне управління переходить з феномена цивілізації у феномен культури [76]; взявши до уваги те, що в сучасних умовах пріоритетним напрямом у підготовці державних службовців має стати формування у них наукового, творчого й аналітичного мислення [95], оскільки йдеться про підготовку нового типу управлінця, здатного до інновацій, творчого підходу до розв'язання управлінських проблем [146]; враховуючи, що одним із основних обов'язків державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування є виявлення творчості у роботі [60, 63]; поділяючи погляд відносно того, що мистецтво і творчість сумісні з алгоритмізацією [204] можна дійти висновку: головною метою культури праці державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування є формування у них творчо-аналітичного підходу до справи.
При розробленні моделі формування творчо-аналітичного підходу до справи (МФТАПС) ми виходили з принципів управлінської діяльності та прийняття управлінських рішень, які розроблені, систематизовані й запропоновані В.Бакуменком , а саме:
- принцип достатніх умов ( для прийняття рішень замало тільки вміння і бажання, необхідно ще створити умови - політичні, суспільні, економічні, організаційні, часові тощо);
- принцип різноманітності альтернативи (альтернатива може бути предметом, відношенням або дією);
- принцип компромісу, що означає прийняття рішення з урахуванням усіх факторів, у тому числі небажаних;
- принцип адекватності: модель прийняття рішення має бути адекватною системі цінностей і переваг особи, що приймає рішення;
- принцип управління якістю рішень, що безпосередньо спрямований на підвищення ефективності рішень і передбачає встановлення стандартів, відкрите спілкування, запровадження наукових підходів і методів мотивації та моделювання;
- принцип ступеня свободи рішень - допустимість варіантності певного рішення;
- принцип ініціативи, який передбачає вияв творчого ставлення до процесу прийняття рішень, що "надає йому силу та енергію". Для його застосування необхідно, щоб той, хто приймає рішення, був творчою особистістю [12, с. 84-85].
Виходячи з вищенаведених принципів і розглядаючи працю як процес подолання труднощів у контексті конкретної справи шляхом продуктивного розв'язання проблем, пропонуємо для запровадження в практику роботи державних службовців розроблену нами модель формування творчо-аналітичного підходу до справи. Дана модель складається з чотирнадцяти кроків, що систематизовані у чотирьох етапах.
Перший етап - пізнання проблеми:
1) з'ясування сутності проблеми;
2) аналіз набутого досвіду з метою її вивчення;
3) розроблення робочих варіантів щодо розв'язання проблеми.
Другий етап -
- Київ+380960830922