РОЗДІЛ 2.
СТАН І РІВЕНЬ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА
ОРГАНІЗАЦІЙНО – ПРАВОВИХ ФОРМ ПІДПРИЄМНИЦТВА
В АПК ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2. 1. Формування та розвиток сучасних підприємницьких структур ринкового типу
Сільське господарство є базисом будь-якого суспільства. Від стану розвитку
рослинництва і тваринництва багато в чому залежать можливості підвищення
життєвого рівня українського народу, здійснення ринкових перетворень в усіх
галузях народного господарства.
Специфікою формування ринкових відносин в аграрному секторі є те, що тут
головним засобом виробництва, матеріальною основою є земля – частина живої
природи, всезагальне національне надбання.
Земельна реформа в Україні стала основою аграрних перетворень. Аналізуючи
процес реформування земельних відносин в Тернопільській області, можна з
впевненістю відзначити, що він проходить у відповідності з існуючою
законодавчою базою. Головна мета організаційно – правових перетворень –
створення ефективних форм господарювання, в основі яких є приватний власник
майна і землі.
Глибинні зміни, які відбувалися протягом 90-х років у відносинах власності на
майно і землю, заклали обнадійливі передумови до появи нових аграрних форм
господарювань, поставили перед фактом реального осмислення трудовими
колективами селян процесів у напрямі розвитку підприємництва на засадах
приватної власності. Формування ринкового середовища покликано сприяти
конкуренції, пошуку нових технологій для збільшення виробництва дешевої і
високоякісної продукції, задоволення особистого інтересу. Останнє є запорукою
успіху, активізації процесу виробництва на основі цілеспрямованої діяльності
людини, її праці [112, с.80].
Як зазначають академіки Онищенко О. М. і Юрчишин В. В. “Досвід аграрних
перетворень чітко вказує на те, що в них, поряд з реформуванням земельних і
майнових відносин власності, дедалі більшого значення набуває реорганізація
недержавних і державних сільськогосподарських підприємств у прогресивніші
організаційно – правові форми господарювання з їх серцевиною – підприємницькою
суттю” [113, с. 50].
Подальше реформування аграрного сектору повинно відбуватися на демократичних
засадах шляхом створення великих спеціалізованих сільськогосподарських
підприємств і в першу чергу на основі зміцнення господарських товариств,
сільськогосподарських кооперативів, приватних (приватно-орендних) та інших
подібних формувань на основі приватної власності на майно і землю, максимально
цілісного господарського використання наявного виробничого потенціалу на селі,
персональної відповідальності за результати праці у спільній праці [42,
с.551].
Перехід до ринкової економіки можливий лише за умов, коли основна частина
товаровиробників (підприємств і організацій) володіє вільним вибором
господарської діяльності та підприємництва, визначає виробничу програму, обирає
постачальників, переробників і споживачів, визначає ціни, розподіляє прибуток,
що залишається після оплати податків, вирішує усі інші питання, пов'язані з
господарською діяльністю і розвитком виробництва [114, с 19].
Земельні ресурси є основою для формування виробничо – господарського комплексу
Тернопільщини. Основні показники, що відображають структуру земельного фонду
області зображено в додатку В.
Рівень освоєння земельних ресурсів є досить високий. На одного жителя припадає
0,92 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 0,74 га ріллі (по Україні
відповідно, 0,85 та 0,66).
Сільськогосподарські угіддя становлять 1054,9 тис. га або 76,3 % всього
земельного фонду області. Останнім часом їх частка зменшується в зв’язку із
зростанням площ у користуванні громадян. Недержавні сільськогосподарські
підприємства займають 63,1 % угідь.
Структуру земель сільськогосподарського призначення характеризують дані додатку
Д.
Становлення підприємництва на селі немислиме без докорінного реформування
економічних відносин, насамперед відносин власності. Стосовно агропромислового
комплексу, реформа в сфері організаційно-економічних відносин за своєю, лише
притаманній їй, суттю, має формування в селянинові такого
соціально-економічного клімату, який б сприяв утвердженню почуття господаря і
власника, а також становленню підприємця. Не слід забувати про те, що
“...господар – це повновладний розпорядник того, що формує його виробничу
діяльність”, тобто підприємець. Тому на наш погляд, при реформуванні в
сільському господарстві слід шукати не тільки власника і розпорядника, але й
того, хто б раціонально використав цю властивість. Саме такий підхід має стати
основним гаслом сучасної ринкової трансформації.
Отже, як справедливо зазначає академік Саблук П.Т.: “Земельна реформа являє
собою комплекс правових, економічних, технічних та організаційних заходів,
здійснення яких забезпечує удосконалення земельних відносин, перехід до нового
земельного устрою, що відповідає характеру регульованої, соціальне орієнтованої
ринкової економіки країни” [115, с. 11].
На даний час Конституцією України закріплено приватну, колективну і державну
форми власності, зокрема в Тернопільській області розподіл земель склався
наступним чином (рисунок 2.1).
Рис. 2.1 Розподіл земель за формами власності
Як видно з рисунку 2.1 більше половини (55 %) займають землі, що знаходяться в
приватній власності.
У 90-роках в аграрному секторі України відбулися великі зміни у відносинах
власності, які започаткували нові підходи до організації виробництва на засадах
приватної власності на засоби виробництва у зв'язку з приватизацією майна.
Ряд вчених-аграрників вважають, що роздержавлення й приватизація є об'єктивними
економічними процесами,
- Київ+380960830922