РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об'єм проведених досліджень.
Обсяг проведених досліджень та їх спрямованість визначалися метою та завданнями даної роботи.
В епідеміологічних розділах використані дані статистичного відділу МОЗ України (ф.1-річна, ф. 16) Проаналізовано захворюваність на дифтерію за 1992-2002 рр. (19301 хворих) з урахуванням щеплювального анамнезу, вікової структури (ф.1); вивчений зв'язок між летальністю від дифтерії (685 випадків) та провединими щепленями (ф.16). Згідно з ф.1 з'ясовано якість проведення щеплень у хворих на дифтерію (3683 осіб) щодо вимог Календаря щеплень (в 1994 р. - 2992 хворих, в 1998 р. - 691 хворих).
Вивчена напруженість популяційного протидифтерійного імунітету в м. Києві в 1994-2001 рр. (19238 сироваток) за результатами серологічного моніторингу бактеріологічної лабораторії міської СЕС м. Києва.
Проведено аналіз важкості клінічного перебігу дифтерії в м. Києві в 1994-2001 рр. (2511 випадків захворювання), проаналізована динаміка утворення ПДА в сироватці крові у хворих на дифтерію за період 1996-2000 рр. (1125 випадків) за даними заключних донесень про випадки захворювань на дифтерію епідеміологічного відділу Київської міської СЕС.
Вивчена сезонність показників імунітету та визначений помісячний розподіл відсотка серонегативних до дифтерії осіб в м. Києві в 1994-2001 рр.
Демографічні показники та чисельність населення м. Києва та України за період з 1992 р. по 2002 р. отримані з Статистичних щорічників України, використані дані Київського міського інформаційно-аналітичного центру медичної статистики.
Проведено аналіз зв'язку захворюваності на дифтерію в Україні за 1992-1999 рр. з особливостями ресурсно-екологічної ситуації регіонів [Волошин В., Трегобчук В., 2002 р.]. Вивчений кореляційний зв'язок в локальному регіоні в м. Черкаси в 1996-2002 рр. між захворюваністю на дифтерію та комплексним індексом забруднення атмосфери, який включав в себе значення середньодобових гранично допустимих концентрацій (ГДК) та середньорічних концентрацій п'яти найбільш важливих домішок (пил, двоокис сірки, оксид вуглецю, аміак, формальдегід). Вихідні дані отримані з статистичних звітів Черкаською обласною СЕС "Звіт про окремі інфекційні захворювання" (ф.2 - річна) та в Укргідромету м. Черкаси.
В експериментальній частині роботи використано 110 морських свинок гладкошерстної породи, віком 3-4 місяці, вагою 400-800 г, обох статей, але з роздільним утриманням тварин по 3-5 свинок в клітці. Клітки з тваринами знаходились в спеціальному приміщенні віварію НМУ, яке обладнане примусово-витяжною вентиляцією, температура повітря постійно підтримувалась +(18-20)°С. Харчування тварин здійснювалось згідно з нормативами, переважно натуральними кормами під наглядом зоотехніка.
Проведено експериментальне дослідження виникнення дифтерійної інтоксикації у щеплених імунних морських свинок: здійснено понад 350 ін'єкцій при виконанні щеплень, поставлено більш ніж 1000 реакцій пасивної гемаглютинації (РПГА), 100 реакцій ІФА. Для підтвердження загибелі тварин від дифтерійної інфекції зроблено 25 патологоанатомічних розтинів. Проби крові отримували метоом внутрисерцевої пункції. Всього відібрано та досліджено більше 500 проб крові.
Рівень напруженості протидифтерійного та протиправцевого імунітету визначався в РПГА з діагностикумами ерітроцитарним (дифтерійним і правцевим) антигенними рідкими виробництва АТВТ "БІОМЕД" ім. І.І. Мечникова (Росія, Москва). Постановка РПГА здійснювалась мікрометодом відповідно до інструкції щодо застосування діагностикума. Захисним до дифтерії вважався титр 1:40 і вище (при активності діагностикума 1:3200), а до правцю - 1:20 і вище (при активності діагностикума 1:1280).
Постановка реакції імунноферментного аналізу (ІФА) непрямим твердо фазним методом та електрофорез проводились разом із співробітниками відділу молекулярної імунології Інституту біохімії ім. О.В. Паладина НАНУ к.б.н. Романюк С.І. і Колибо Д.В. Автор щиро вдячний вищеназваним співробітникам за надану практичну допомогу при виконанні фрагменту роботи та керівництву Науково-виробничним підприємством (НВП) "ДіапрофМед" за надання дифтерійних антигенів (токсину та анатоксину).
2.2. Характеристика методів дослідження
Для виконання роботи були застосовані методи і методики, що дозволяють об'єктивно підійти до вирішення завдань досліджень.
2.2.1. Епідеміологічний метод. Ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності.
2.2.2. Серологічний метод. Рівень напруження протидифтерійного імунітету у піддослідних тварин в РПГА з ерітроцитарним антигенним діагностикумом Московського НДІ ім. І.І. Мечникова. Захисним вважався титр 1:40, що при переліку в МО відповідав 0,06 МО/мл (при активності діагностикума 1:6400), або 0,125 МО/мл (при активності діагностикума 1:3200). Також для визначення титрів антитіл проти ДТ в сироватках морських свинок була використана реакція непрямого твердофазного імуноферментного аналізу (ІФА).
2.2.3. Статистичний метод. Для вирішення питання про значущість отриманих показників та оцінки вірогідності різниці між ними, отримані результати підлягали статистичному аналізу за загальноприйнятими методиками визначення середньої помилки відсоткового відношення (% ±2m), середньогеометричних титрів антитіл (log2 СГТ) [112, 113]
Кореляційний аналіз проводився за стандартною методикою [112, 114]., коефіцієнт кореляції обчислювався за допомогою комп'ютерного програмного комплексу "Excel-2000".
2.2.3.1. Метод аналізу таблиць поєднання з використанням критерію ?2. Суть використання даного методу полягає в тому, що створюється нульова гіпотеза. Якщо нульова гіпотеза буде відкинута, то це означає, що між ознаками поєднання існує статистично значущий зв'язок, який встановлюється за результатами порівняння ?2 критичного (табличного) та ?2 розрахункового, тобто ?2 критичне менше ?2 розрахункового із заданим ступенем вірогідності [114].
Визначення важкості клінічного п
- Київ+380960830922