РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ФІНАНСОВОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Логіко-класифікаційна модель економічної діагностики
Економічна діагностика як складова процесу управління має досить широку сферу застосування на рівні підприємства. Для того, щоб підприємство мало змогу правильно орієнтуватися в складних ринкових обставинах, безпомилково оцінювати виробничий та економічний потенціал, перспективи розвитку не тільки власного підприємства, а й можливих конкурентів, необхідна достовірна та об'єктивна діагностика та оцінка економічного стану підприємства. Діяльність підприємства включає багато сторін: випуск продукції, її поставку та реалізацію, склад та динаміку матеріально-технічних засобів, забезпечення ними виробництва та їх використання, склад собівартості продукції, прибуток, фінансові розрахунки і т. ін. Кожна з цих сторін характеризується власними показниками, сукупність яких являє собою результат виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства [86].
Досягнення високих кінцевих результатів в ринкових умовах можливо лише в тому випадку, коли відповідні виробничо-господарські плани підприємства забезпечуються достатнім для цього обсягом фінансових джерел, пошук яких для багатьох підприємств є одною з головних та складних проблем, які потребують зважених рішень. Тому в останні часи в практиці господарювання вітчизняних підприємств актуальними постають питання розрахунку, аналізу й діагностики альтернативних варіантів рішень в економічній сфері, їх порівняльна оцінка та вибір найбільш раціонального з них.
Суттєво полегшити цей процес допомагає економічна діагностика, яка включає різні складові, в тому числі діагностику операційної, інвестиційної і фінансової діяльності (див. рис.1.3). Методи, за допомогою яких вона здійснюється, будуть мати однаковий інструментарій та розрізнятимуться тільки набором показників, які аналізуються та підлягають діагностиці в процесі управління господарською діяльністю підприємства.
Застосування діагностичної складової в управлінні підприємством та його виробничо-господарською діяльністю дозволяє більш чітко визначити позиції підприємства щодо окремих сфер його функціонування і дослідити економічні явища та процеси у взаємозв'язку та взаємозалежності. Підприємство як складна система відчуває на собі постійно вплив великої кількості зовнішніх та внутрішніх чинників, дія яких посилюється за рахунок невизначеності ринкового середовища. Застосування різних видів економічної діагностики дозволяє більш точно визначати як можливі втрати наявних у підприємства ресурсів, недоотримання доходів, так і можливості отримання додаткової вигоди.
Класифікація видів діагностики має значення для практичних цілей її здійснення: відмінності проведення діагностики будуть стосуватися лише індикаторів для визначення класів, а загальна схема і алгоритм залишаються незмінними для будь-якого виду економічної діагностики.
Методи, що застосовуються для проведення діагностики, зумовлені самим визначенням цього терміну як процесу, що пов'язаний з розпізнаванням і виявленням стану і проблем функціонування об'єкта. Тобто, найбільш прийнятними для цілей діагностики є методи розпізнавання образів, за допомогою яких можна визначати, до якого класу відноситься об'єкт або економічна ситуація, що склалася в сфері фінансової або господарської діяльності підприємства. Коло завдань, які можуть вирішуватися за допомогою систем розпізнавання, є досить широким. Сюди останнім часом все частіше відносять не тільки задачі технічної діагностики розпізнавання, а й задачі розпізнавання складних процесів та явищ, що виникають, наприклад, при виборі доцільних дій керівників в умовах ефективного управління технологічними, економічними, транспортними або іншими операціями. В кожній з таких задач аналізуються певні явища, процеси, зовнішнє становище навколишньої економічної кон'юнктури. Але перед тим, як відбудеться діагностика об'єкта або ситуації, необхідно отримати про нього певним чином впорядковану інформацію. Ця інформація являє собою характеристику об'єктів, їх відображення на множині сприймаючих органів системи розпізнавання.
Отже, розпізнавання образів можна визначити як віднесення вихідних даних до певного класу за допомогою виділення суттєвих ознак або властивостей із загальної маси менш суттєвих деталей [83]. І головна складність в цьому процесі - це проблема, як знайти принцип, на підставі якого певні об'єкти можуть бути визнаними схожими один з одним. Тому просування в цій проблемі можуть бути націлені на те, щоб автоматизувати не тільки рутинні, а й творчі дії людини.
При вирішенні задач управління методами розпізнавання образів вживається термін "стан об'єкта". Стан - це відображення в певній формі поточних характеристик об'єкта, що спостерігається та діагностується. Сукупність станів визначає ситуацію. В даному випадку "ситуація" є аналогом поняття "образ". Ситуацією прийнято називати певну сукупність станів складного об'єкта, кожна з яких характеризується тими ж самими або схожими характеристиками об'єкта [108]. Наприклад, якщо в якості об'єкта спостереження та діагностики виступає певний об'єкт управління, то ситуація буде об'єднувати такі стани цього об'єкту, в яких слід приймати однакові управлінські рішення.
Предмет розпізнавання образів об'єднує ряд наукових дисциплін; їх пов'язує пошук рішення спільної задачі - виділити елементи, які відносяться до конкретного класу, серед множини елементів, що відносяться до декількох класів. Під класом образів розуміється певна категорія, що визначається низкою властивостей, спільних для всіх її елементів. "Образ - це опис будь-якого елемента як представника відповідного класу образів" [122, с.18].
Перш за все, для здійснення процесу управління в реальному вимірі та прийняття рішення про характер управлінського впливу на об'єкт, потрібно створення відповідної моделі, яка була б адекватною реальному об'єктові та містила достовірну інформацію про його