Розділ 2
ПЕРЕДІСТОРІЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО БУДІВНИЦТВА НА БУКОВИНІ
(40-50-ті роки ХІХ століття)
У 2004 р. минає 140 років з часу появи на Буковині перших залізничних колій, будівництво яких здійснювалося різними іноземними фірмами та державою. Появі перших колій передували тривалі переговори про спорудження колійних доріг, залізничних мостів та вокзалів. В поліпшенні транспортних зв'язків Буковини були зацікавлені місцеві й іноземні підприємці, які прагнули полегшити використання з цього багатого краю його сировинних ресурсів та ввозу сюди промислових товарів з Австрії та інших європейських країн. Зрозуміло, що транспортне будівництво на Буковині прискорило розвиток капіталістичних відносин в економіці краю і стало разом з тим основою для посилення колоніального й імперіалістичного гніту та пограбування населення, яке проживало на буковинській землі.
У свою чергу, поява залізничного транспорту на Буковині у другій половині ХІХ ст. сприяла стрімкому зростанню промислового і сільськогосподарського виробництва, росту міст та їхнього населення, залученню до сфери виробництва нових районів краю. Безумовно, все це зумовило потребу оперативного переміщення мас людей і товарів: сировини - до промислових центрів, а готових виробів - до споживачів. Цій потребі не відповідали старі, традиційні комунікації і транспортні засоби. Чернівецький історик І.В.Жалоба з цього приводу зазначає: "Ось чому всезростаючі темпи капіталістичного розвитку ставили на порядок денний питання про створення принципово нового виду транспорту. Ним і стали залізниці, ці своєрідні підсумки найголовніших галузей капіталістичної, кам'яновугільної і залізообробної промисловості" [60, С.33-34].
Будівництво залізниць на Буковині , як і на інших слов'янських землях, здійснювалося австрійським урядом передусім також для того, щоб зв'язати у єдине ціле розрізнені в економічному та політичному відношеннях частини своєї імперії. Одночасно забезпечувались інтереси австрійської буржуазії: залізниці давали змогу більш надійного зв'язку підприємств Австрії з буковинським ринком збуту та джерелами сировини. Залізниці також найкращим чином відповідали експансіоністським намірам Австрії у Південно-Східній Європі.
2.1 Буковина у складі Австро-Угорської імперії та її соціально-економічний розвиток напередодні появи залізниць у краї
Північна Буковина, як невід'ємна складова частина теперішньої незалежної Української держави, протягом тривалого часу зазнавала жорстокого гніту молдавських господарів, турецьких султанів, австрійських імператорів та румунських бояр. Однак, буковинці ніколи не мирилися з іноземною окупацією. І тому весь цей час вели боротьбу за своє визволення, за возз'єднання з основною частиною українського народу
Сьогодення України відзначається посиленням інтересу до різних аспектів її державності - від історії цієї державності і права до будівництва транспортних шляхів. Інтерес цей проявляється як на загальнодержавному рівні, так і на рівні різних історичних регіонів країни. Особливе, навіть унікальне, місце серед них посідає Буковина, яка пережила довгу і складну історію своєї незалежності до Київської Русі, Молдавського князівства, Туреччини, Австрії, Росії.
В історії розвитку залізниць на Буковині особливо виділяється період її перебування у складі багатонаціональної держави Габсбургів (1774-1918). У різні часи ці 144 роки оцінювалися по різному: від захоплення монархією і вихваляння "цивілізаційної місії" Австрії - до огульного звинувачування її у жорстокому (відкритому, чи замаскованому) колоніальному гніті. Хоча, так писалося не тільки про Буковину, а й про інші (звичайно, не німецькі) провінції.
Зважені і реальні оцінки показує час. З цього приводу Т.М.Ісламов (Росія) каже: "Він дійсно був, гніт. Але Австро-Угорщина ніколи не робила ні масових депортацій, ні етнічного геноциду, ні етнічних "чисток"... Жодна із держав, що успадкували повністю, або частково її територію, не забезпечила національним меншинам тієї міри свободи розвитку, яким користувалися пригноблені народи"[76].
Буковина вперше стала окремим, відносно автономним політично-адміністративним утворенням за період 1774-1918 років. Як окрема одиниця імперії вона припинила своє існування разом із розпадом Австро-Угорщини. У своєму розвитку Буковина зазнала різних змін державного ладу: в буковинському краї керувала військова адміністрація, було тут окружне управління у складі Галичини та крайове управління герцогства Буковини. Загалом в цьому краю поступово утвердилися сучасні європейські форми адміністративного управління, місцевого самоврядування, судочинства, розвивалася інфраструктура сухопутного і водного транспорту.
Започатковує історію Буковини рукопис першого австрійського військового адміністратора Буковини Г.фон Сплені під назвою "Опис Буковини"[180]. Цінність цього рукопису полягає не тільки у відомостях історичного змісту, але й у тому, що в ньому було подано своєрідний план адміністративно-правового реформування краю, а також будівництва шляхів сполучення. Як не дивно, але після цього за 100 років не вийшло жодної помітної буковинознавчої праці, в якій ці питання аналізувалися б належним чином. Як виняток, можна назвати публікацію Й.Вінівартера, в якій розглядалися лише деякі аспекти правового статусу Буковини у складі Австро-Угорщини та побічно висвітлюються проблеми будівництва шляхів сполучення [208 ].
В останній третині ХУІІІ - на початку ХІХ ст. в історичній долі тих українських земель, які у складі Молдавського князівства ще у 1514 р. були загарбані Туреччиною, відбулися такі суттєві зміни, які мали глибокий вплив на їхній подальший розвиток. Були ці землі буковинськими [4]. З одного боку, для них закінчилося більш як 250-річне турецьке панування з його азіатським варварством, деспотизмом і брудом, а з другого - їхня територіальна єдність була порушена, вони опинилися у складі різних держав [19].
Скориставшись послабленням Туреччини у ході російсько-турецької війни 1768-1774 рр. та на
- Київ+380960830922