РОЗДІЛ 2
ДИДАКТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ В УЧНІВ УМІНЬ УЖИВАТИ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ НА ЗАВЕРШАЛЬНОМУ ЕТАПІ ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ
2. 1. Принципи, що зумовили вибір змісту, методів, прийомів та систему вправ експериментального навчання
Особливості використання учнями 3(4) класів складних речень, закономірності загального мовленнєвого розвитку, провідні положення лінгвопсихологічної характеристки мовленнєвої діяльності зумовили вибір системи принципів навчання школярів синтаксису складного речення.
Наукове обґрунтування застосування дидактичних принципів подане у педагогічних працях Я.А. Коменського, І.Є. Песталоцці, Ж.Ж. Руссо. Велике значення принципам навчання взагалі та принципам навчання мови надавали відомі педагоги ХІХ століття - Ц.П. Балталон, М.Ф. Бунаков, М.О. Корф, І.І. Паульсон, І.І. Соломоновський, Д.І. Тихомиров, К.Д. Ушинський. Розробкою класифікацій загальнодидактичних принципів навчання займалися Б.К. Бабанський, Ю.К. Бабанський, М.В. Богданович, М.А. Данилов, В.І. Загвязинський, О.Я. Савченко, М.М. Скаткін та ін.
Першими, хто сформулювали принципи навчання синтаксису, були Л.І. Поліванов, О.М. Пешковський, А.Ф. Ломізов. У подальшому питання про розгляд синтаксичних принципів навчання як окремої групи принципів гостро не ставилося, хоча проблема створення класифікацій принципів навчання мови існувала постійно - цим питанням займалися педагоги В.І. Бадер, К.М. Плиско, Л.П. Федоренко, О.Н. Хорошковська та інші. Продовження ж розробки синтаксичних принципів навчання молодших школярів знайшло своє місце в роботах Л.Т Григорян, М.Р. Львова.
Підґрунтям системи принципів навчання у межах розробленої експериментальної методики стали загальнодидактичні принципи навчання (Б.К. Бабанський), а також принципи навчання мови, розвитку мовлення та специфічні синтаксичні принципи (В.І. Бадер, Л.Т. Григорян, К.М. Плиско, Л.П. Федоренко, О.Н. Хорошковська). На основі класифікацій принципів навчання (загальнодидактичних, лінгводидактичних, мовленнєвих, специфічних синтаксичних) цих фахівців було створено систему принципів експериментального навчання (ЕН).
Першу групу принципів - спрямованості навчання на освітньо-виховний розвиток особистості учня, науковості, систематичності та послідовності, зв'язку теорії з практикою, доступності, наступності та перспективності, свідомості, мотивації навчання, проблемності, активності й самостійності, наочності - було визначено як загальнодидактичні принципи.
До цієї групи увійшли провідні принципи, які мають становити фундамент будь-якої методики навчання (мовознавчої, природничої або математичної дисципліни), і на яких базуються й інші принципи навчання. Серед загальнодидактичних принципів виокремлені загальнодидактичні принципи мети, змісту та організації навчання.
Загальнодидактичний принцип мети навчання - спрямованості навчання на освітньо-виховний розвиток особистості учня - обумовлений результатами психолого-педагогічних досліджень, які довели закономірну єдність освіти, виховання та розвитку особистості дитини, а також тим значенням, яке має мова і мовлення для кожної людини. М.С. Вашуленко зазначає: "З огляду на соціальну і педагогічну значущість рідної мови для становлення і розвитку кожної особистості, цьому предметові в системі шкільного навчання і виховання відведено об'єктивно особливу роль. Адже набуті в початкових класах особистісні якості, зокрема пов'язані з мовленням, не тільки забезпечують основу подальшого навчання, виховання і розвитку підлітків та молоді, а й значною мірою зумовлюють практичну, громадську та професійну діяльність людини..." [44, 11].
Тому в основі принципу спрямованості навчання на освітньо-виховний розвиток особистості учня лежить і соціальне замовлення суспільства - сформувати в кожного громадянина навички вільного володіння мовою в різних сферах діяльності. Основними вимогами цього принципу є взаємопов'язане планування освітніх, виховних і розвиваючих цілей та завдань навчання мови.
На заняттях, які проводилися за експериментальною методикою (ЕМ), в учнів спостерігавсявся певний розумовий, пізнавальний і комунікативний розвиток, також у них виховувався інтерес до дитячої художньої літератури.
До загальнодидактичних принципів, які визначають зміст навчання, належать принципи науковості, систематичності та послідовності, зв'язку теорії з практикою, доступності, наступності та перспективності. Вони теж цілком природно пристосовуються до експериментальної методики.
Принцип науковості - провідний дидактичний принцип. Він пронизує усі інші (загальнодидактичні, лінгводидактичні, мовленнєві, синтаксичні) принципи: при визначенні послідовності та змісту занять, доборі методів і прийомів навчання, дидактичного граматичного матеріалу використовувалися дані психології щодо закономірностей розвитку мовлення учнів, особливостей розвитку розумових операцій дитини, сприйняття різноманітної інформації, пам'яті; застосовувалися науково перевірені лінгвістичні теорії - в учнів формувалося уявлення про типи СР, що вирізняються й у науковому синтаксису; у процесі розробки і проведення занять знайшли своє місце лише продуктивні прийоми та методи навчання, запропоновані відомими педагогами минулого й сучасності.
Методологічними засадами експериментального навчання послугували дослідження видатних психологів (Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, М.І. Жинкіна, О.Р. Лурії, С.Л. Рубіштейна та ін.) щодо особливостей розвитку мовлення та мислення молодших школярів, дані психолінгвістів (Л.І. Айдарової, І.А. Зимньої, М.Я. Мікулінської, Н.Г. Морозової, Б.Ю. Нормана, О. Н. Соколова, О.А. Смирнова) щодо сприйняття та розуміння мовленнєвої інформації, лінгвістів (В.А. Бєлошапкової, І.Р. Вихованця, С.І. Дорошенка, О.В. Дуднікова, М.Ф. Кобилянської, К.М. Плиско, І.І. Слинька та ін.), методистів (В.Г. Горецького, П.А. Грушнікова, Л.Т. Григорян, С.І. Дорошенка, В.А. Кустарьової, Л