РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМАЛЬНО-СИНТАКСИЧНОЇ СТРУКТУРИ ОКЛИЧНИХ РЕЧЕНЬ
2.1. Лексико-граматичні маркери окличних речень
На сучасному етапі розвитку синтаксичної науки лінгвістичний інтерес становлять, як уже зазначалося, не конкретні емоції, а вираження емоційного насичення висловлювання засобами мови. "Аналіз фактів мови свідчить, - як слушно зауважує О.В.Добрунова, - що засоби вираження емоцій не довільні, вони значною мірою "канонізовані", проте ще не повністю вивчені й досі не систематизовані" [79 : 15]. На цьому фоні по-новому інтерпретується питання щодо засобів вираження емоційної експресії в окличних реченнях.
Так, емотивна функція мови, що реалізується в окличних реченнях, знаходить своє вираження в мовних одиницях як сегментного, так і супрасегментного рівнів мови.
До сегментних мовних одиниць належать частки, вигуки, займенниково-прислівникові слова, звертання, які становлять значний масив засобів оформлення окличних речень. Одиницями супрасегментного рівня є інтонація, повтори, порядок слів у реченні.
2.1.1. Частки як сегментні засоби оформлення окличних речень
Окличність має розгалужену систему засобів вираження, до якої належать і частки.
У граматичній традиції виділяють кілька функцій часток, зокрема такі, як підсилювально-видільна, емоційно-експресивна, слово- та формотворча. Відповідно до виконуваних функцій дослідники поділяють частки на словотворчі, формотворчі та фразові (модальні). При цьому перших називають синтетичними морфемами, а других кваліфікують як аналітичні синтаксичні морфеми [29 : 309, 312; 58 : 16]. Останнім часом у зв'язку з розвитком актуального членування, що має безпосередній вихід у комунікативний синтаксис, висунуто ідею про комунікативну функцію часток. Р.І.Вихованець зазначає, що частки виконують дві основні функції - комунікативну і пов'язану з нею формотворчу. З-поміж тих, що виконують комунікативну функцію, дослідник виділяє питальні, спонукальні, бажальні, стверджувальні, заперечні. Він виокремлює й розряди часток (обмежувально-видільні, підсилювально-видільні, зі значенням припущення, сумніву, непевності щодо вірогідності повідомлюваного), що підсилюють головне у висловлюванні, супроводжуючи відповідні члени речення, тобто виділяють чи підкреслюють тему або рему при актуальному членуванні [260 : 723-724].
У "Курсі сучасної української мови" М.А.Жовтобрюха та Б.М.Кулика усі частки за функціями поділено на такі основні групи: 1) ті, що виражають різні смислові відтінки значення слів і речень (вказівні, означальні, обмежувально-видільні, підсилювально-видільні); 2) модальні (модально-вольові, заперечні, стверджувальні, питальні); 3) емоційно-експресивні [89 : 387].
Подібну класифікацію часток, хоча й дещо змінену, подає С.Є.Доломан у "Сучасній українській мові" за редакцією О.Д.Пономарева. Обмежувально-видільні й підсилювально-видільні частки дослідник об'єднує в одну групу - видільні частки, а з-поміж емоційно-експресивних виокремлює експресивно-підсилювальні [249 : 214-216].
Оскільки предметом нашого розгляду є окличні речення, що містять частки, увагу привертає подана Л.І.Коломієць у "Курсі сучасної української літературної мови" за редакцією І.К.Білодіда класифікація фразових часток за їх функціонально-семантичними особливостями, де виділено розряд оклично-підсилювальних часток, які у вищезгаданих класифікаціях іменуються емоційно-експресивними.
Розряд окличних часток, а не емоційно-екпресивних, виділяють К.Г.Городенська й М.Я.Плющ [ 29 : 312-313; 247 : 308].
К.Г.Городенська з урахуванням комунікативного підходу до витлумачення функціонального статусу часток зазначає, що у створенні комунікативних типів речень беруть участь відповідні частки й інтонація, зокрема у створенні розповідних речень - стверджувальні й заперечні, питальних - питальні, спонукальних - спонукальні, окличних - окличні частки.
Отже, питання про емоційно-експресивне ускладнення окличних речень частками висвітлює неоднозначні підходи дослідників й суперечливі трактування. Зокрема в інтерпретації К.Г.Городенської виділення окличних речень на одному рівні з такими функціонально-синтаксичними типами, як розповідні, питальні й спонукальні речення, зумовило відповідно до цього й виділення окличних чи оклично-підсилювальних часток. Та зважаючи на те, що в сучасних підручниках і посібниках із синтаксису питання про існування в мові особливого структурного типу власне-окличних речень поки що не знайшло належного висвітлення, доцільно було б, на нашу думку, послуговуватися терміном "емоційно-експресивні" чи "емоційно-підсилювальні" частки, а не "оклично-підсилювальні", що усувало б непорозуміння. Тим більше, що за певних обставин (інтонація, контекст) частки інших кваліфікаційних груп (наприклад, видільні, вказівні, приєднувальні тощо) також можуть підсилювати емоцію чи безпосередньо брати участь у створенні емоційної експресії окличних речень, тобто бути виразником окличності.
Незаперечним є те, що частка є елементом форми речення й має певні функціонально-семантичні особливості. Завдяки взаємодії часток і повнозначних слів речення набуває специфічного значення (модально-експресивного чи емотивного). Як синтаксичний формант, частка передає різні відтінки модальних відношень, доповнюючи, уточнюючи семантику інших засобів вираження модальності речення. Наявність їх у мові надає висловлюванню особливої чіткості, гнучкості [216 : 18]. На думку О.М.Покидько, "частку певною мірою можна вважати означенням, але таким, що характеризує предмет, особу чи явище не тільки з погляду відношення до дійсності (об'єктивна модальність), а й з погляду емоційності, ставлення мовця до цього предмета, особи чи явища (суб'єктивна модальність)" [190 : 34].
Частки, що беруть участь у вираженні емотивного значення, можна поділити на дві групи: 1) ті, що підсилюють афективне значення; 2) ті, що безпосередньо беруть участь у формуванні цього значення: сумніву, змішаного з несхваленням, несхвалення, подиву, схв