Розділ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ
2.1. Польові дослідження й обліки чисельності
Обліки чисельностей проводили протягом 1999-2004 років на території Закарпатської низовини та передгір'їв (усього 1279 обліків по окремим видам) за допомогою маршрутного методу [108]. Маршрутний метод використовувався нами, оскільки саме ним користувалися дослідники при вивченні чисельності амфібій на території Закарпаття в минулі періоди [156, 165], він є найбільш придатним і дає максимально повні дані при вивченні чисельності даної групи тварин [53]. Довжина облікових ліній завжди перевищувала 1000 м, а чисельність видів екстраполювалася на 100 м маршруту. Обліки проводилися у 77 пунктах (див. табл. А1), що більш-менш рівномірно покривають територію дослідження. Крім того, здійснено аналіз відомих нам літературних джерел, де поряд з бальними оцінками наводять кількісні дані (усього 227 обліків по окремим видам) [156, 165]. Обліки чисельності, при можливості, проводили в біотопах, які наводять в літературі, що дало можливість порівняти сучасні дані з чисельністю земноводних за даними 30-літньої давності. Довжина облікових маршрутів склала біля 976 км. Обліки проводили у 77 біотопах, що більш-менш рівномірно покривають територію дослідження. Чисельність земноводних у цій праці наводимо як "кількість особин на 100 метрів маршруту".
Під "власними даними" в роботі розуміємо збори та обліки, проведені нами на території Закарпатської низовини та передгір'я протягом 1999-2004 рр., під "літературними даними" - інформація про чисельність земноводних на цій же території за період 1971-1980 рр. [156, 165].
Кількість обліків в роботі позначаємо як - kob на відміну від кількості проаналізованих особин, що позначаються як - n.
Загалом всі досліджені пункти нами зводилися до 5 основних типів біотопів: ліси, водойми, луки, агроценози та урболаншафти, детальніша характеристика яких подається безпосередньо у видовому нарисі.
Крім того, протягом 2001-2004 рр. нами проводився облік земноводних навколо озера в околиці с. Минаю, який здійснювався з метою вивчення міграцій місцевих амфібій. Для виконання поставленої мети, нами щороку буром діаметром 25 см. викопувалися 40 ловчих циліндрів глибиною до 40 см, після чого циліндри сполучалися між собою канавками. Таким чином, ми мали можливість спостерігати за переміщенням видів в даному біотопі, що відіграло певне значення у вирішенні питання про розмноження одностатевих гібридних популяцій зелених жаб даного озера (Минай - 1).
При можливості, проводилися абсолютні обліки неглибоких та незначних за площею водойм з метою встановлення відношень чисельностей між видами.
Облік різних груп проводивься, в залежності від різниці в біології видів, по-різному. Навіть у весняний період, коли більшість амфібій знаходяться у водоймах, обліки по береговій лінії безхвостих (по стрибкам, на поверхні води, на березі) і хвостатих земноводних (майже виключно на мілководді або при випливанні за повітрям), суттєво відрізняються, і порівнювати їх між собою не є коректним. У літньо-осінній період обліки чисельності відрізняються відповідно до способу життя тварини: на суші (наземні види) чи по береговій лінії ( водні).
На основі власних зборів і літературних даних складена база даних по чисельності земноводних на території дослідження. Створення її, як і аналіз, здійснювався за допомогою пакету програм Microsoft Excel v. 9.0, градуйована тематична карта створена в пакеті програм для настільної картографії MapInfo v. 7.0.
2.2. Морфометричний аналіз
Для тритонів основою досліджень слугували особини з Закарпаття, морфологічний аналіз яких зроблений прижиттєво: 912 дорослих особин дунайського тритона з рівнини та 582 особини гребенястого тритона з передгір'їв і до висоти 800 м (див. табл. А2). Крім того, в якості еталонних серій, нами взяті фіксовані у формаліні особини гребенястого (n=17) та дунайського (n=35) тритонів, що зібрані у Закарпатті і ідентифіковані на рівні алозимів [95], а також колекційні збори гребенястого тритона з околиць Києва (n=24) та Дунайського із плавнів Дунаю (n=18), де живуть однозначно генетично однорідні види. Для того, щоб дістати точні проміри живих особин, був застосований спеціально сконструйований пристрій (рис. 2.1.) [76]. Пристрій складається із штангенциркуля завдовжки 300 мм (1), фіксованого на вимірювальній дошці (2). У дошці зроблено виїмку (3) для вільного переміщення рухомої частини штангенциркуля по шкалі. До передньої частини штангенциркуля у вимірювальну дошку закріплюється магніт (4) і металева пластинка фіксатор (5), яка під впливом магніту утримує тварину.
Тваринка для вимірювання фіксується на вимірювальній дошці за допомогою вищенаведеного магніту і пластинки-фіксатора. Для кращої фіксації у пластинці зроблений вигін (паз, 6). В залежності від розмірів тварин сила магніту та розміри пластинки фіксатора можуть бути збільшені, а також можна змінювати і виїмки у вимірювальній дошці, її довжину та інші параметри.
А Б Рис. 2.1. Пристрій для прижиттєвого вимірювання відділів тіла та ходу регенерації у дрібних хребетних тваринПримітка: А - закрите положення; Б- відкрите положення.
Пристрій дає можливість з більшою точністю (похибка штангенциркуля складає 0,05 мм) вимірювати відділи тіла. Для вимірювання кінцівок вигін на пластинці фіксатора слід повернути на 90 ?. Вимірювання здійснюється від певного сталого орієнтира. Оскільки тваринка зафіксована, виміри можуть бути проведені з достатньо точністю.
Для тритонів ми приймали та використовували наступну схему промірів [190]: довжини тіла з хвостом (L.), тіла від кінчика морди до клоакальних губ (L.cp.), та з клоакальними губами (L.sv.), хвоста від переднього краю клоакальних губ (L.cd.), голови до кута ротового отвору (L.c.), та до потиличного отвору (L.cl.), передніх (P.a.), та задніх (P.p.) кінцівок, ширина голови (L.tc.), проміжок між кінцівками D. (LiE [83]). На основі промірів нами проаналізовано 45 індексів: